Рішення № 55480448, 29.01.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2016 р. Справа № 918/1293/15

Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Рівненського державного гуманітарного університету

про стягнення основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 34 784,08 грн

за участі представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №01-09/843 від 06.10.2015 року;

від ГУ ДКСУ у Рівненській області: ОСОБА_3, довіреність №12-24/3 від 11.01.2016 року.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненського державного гуманітарного університету (далі Університет) про стягнення заборгованості в сумі 34 784,08 грн, з яких: 12 726,73 грн основний борг, 3 753,25 грн пеня, 702,49 грн 3% річних, 17 601,61 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 2785/14-ТЕ(Т)-28 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 19 листопада 2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 01 грудня 2015 року.

22.12.2015 року відповідачем через відділ канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач не заперечив проти задоволення позовних вимог в частині основної суми заборгованості. Разом з тим, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині нарахованих сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, зогляду на те, що Університет є розпорядником бюджетних коштів і під час здійснення фінансово-господарської діяльності керується, зокрема, і бюджетним законодавством. Оскільки ПАТ НАК "Нафтогаз України", на думку відповідача, порушено строки підписання договору № 2785/14-ТЕ(Т)-28, Університет був позбавлений можливості здійснювати оплату за природний газ, а ГУ ДКСУ в Рівненській області відмовило в реєстрації бюджетного зобов'язання.

У судовому засіданні 22.12.2015 року оголошувалась перерва до 12.01.2016 року.

18.01.2016 року відповідачем у судовому засіданні подано клопотання про долучення письмових доказів, у якому останній наголосив, що наказ Господарського суду Рівненської області про примусове виконання рішення у справі №918/1438/14 було видано 17.02.2015 року, з цього моменту у позивача виникло право на пред'явлення наказу до виконання, яким він скористався тільки в травні 2015 року, відтак Університет був позбавлений можливості добровільно виконати рішення господарського суду.

Ухвалою суду від 18.01.2016 року строк розгляду справи в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів. Крім того, з метою повного всебічного та об'єктивного розгляду справи, зобов'язано ГУ ДКСУ в Рівненській області направити в порядку статті 30 ГПК України свого повноважного представника в судове засідання для дачі пояснень.

28.01.2016 року ГУ ДКСУ в Рівненській області через відділ канцелярії суду подані письмові пояснення.

У судове засідання 29.01.2016 року представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений.

В судовому засіданні 29.01.2016 року представник відповідача позовні вимоги визнав частково, та просив відмовити в задоволенні позову в частині нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2014 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Рівненським державним гуманітарним університетом (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2785/14-ТЕ(Т)-28, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець, у свою чергу, прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору (далі -Договір, а.с. 36-41).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

12 травня 2014 року між продавцем та покупцем було укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою викладено пункти 1.2, 2.1, 5.5 у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.2 Договору передбачено, що газ, поставлений за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 30,813 тис. куб. м. (одинадцять тисяч куб. м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень 5,417; лютий 4,955; березень 4,134; квітень 0,807; жовтень 3,500; листопад 6,000; грудень 6,000.

Як визначено пунктом 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів, обліку газу покупця.

Відповідно до пункту 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Згідно з пунктом 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. м газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 11 Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня квітня та жовтня - грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 34 379,60 грн, що підтверджується підписаними позивачем та відповідачем актами прийому-передачі природного газу (а.с. 43-49).

Про належне виконання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов'язань за Договором щодо поставки газу також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 листопада 2014 року у справі № 918/1438/14 вирішено стягнути на користь позивача борг в сумі 20 047,80 грн за поставлений природний газ протягом січня-квітня 2014 року.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості природного газу, поставленого у спірний період виконав частково у розмірі 21 652,87 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 726,73 грн заборгованості за поставлений протягом листопада - грудня 2014 року природний газ.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено приписами статті 520 ЦК України, боржник у зобов'язані може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України унормовано, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду справи доказів оплати основного боргу в сумі 12 726,73 грн матеріали справи не містять, доказів в підтвердження спростування факту поставки природного газу на зазначену суму відповідачем не подано та не зазначено про їх існування.

На підставі наведеного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 12 726,73 грн основного боргу за поставлений природний газ обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3 753,25 грн пені, 702,49 грн 3 % річних та 17 601,61 грн інфляційних втрат судом враховується наступне.

Згідно з частиною 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок 3 % річних в розмірі 702,49 грн дійшов висновку про помилковість наданого позивачем розрахунку з огляду на наступне.

Як роз'яснено у пункті 1.9. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Проте, позивачем при розрахунку 3 % річних в періоди нарахування помилково включено дні фактичної оплати заборгованості.

Здійснивши власний перерахунок нарахованих сум 3 % річних суд приходить до висновку, що до задоволення підлягає 3 % річних в сумі 700,71 грн, відповідно в задоволенні вимог про стягнення 1,78 грн річних слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення 17 601,61 грн інфляційних втрат суд зазначає, що позивачем при розрахунку суми інфляційних втрат допущено помилку та при обрахунку таких втрат до сум заборгованості включено суми з врахуванням нарахованих інфляційних втрат за попередній період.

Здійснивши перерахунок нарахованих інфляційних втрат суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає 16 152,11 грн інфляційних втрат, відтак, в задоволенні вимог про стягнення 1 449,50 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до статті 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

За приписами статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено частиною 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору cторони визначили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок пені, наданий позивачем судом перевірено та визнано вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 3 753,25 грн пені підлягає до задоволення.

Щодо посилань відповідача у відзиві, суд зазначає, що Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 вказав, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для не проведення розрахунків, оскільки на підставі частини 2 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та ОСОБА_1 проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Разом з тим, відповідач зазначає, що порушення умов договору відповідачем відбулося у зв'язку з тим, що Головним Управлінням Державної казначейської служби в Рівненській області не поставлено бюджетне зобов'язання на облік у встановленому порядку, чим, на думку відповідача, його було позбавлено можливості своєчасно виконати зобов'язання перед позивачем. Однак, зазначені обставини не є предметом розгляду даної справи, та не звільняють відповідача від обов'язку по сплаті заборгованості.

Слід зазначити, що відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Конституція України (ст. 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відтак, відповідач не позбавлений можливості оскаржити дії чи бездіяльність органів державної влади їх посадових осіб, що призвели до порушення прав та інтересів відповідача у сфері публічно-правових відносин, в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до Університету про стягнення заборгованості в сумі 34 784,08 грн, підлягають частковому задоволенню в сумі 33 332,80 грн, з яких: 12 726,73 грн основний борг, 3 753,25 грн пеня, 700,71 грн 3 % річних та 16 152,11 грн інфляційні втрати. В решті позову необхідно відмовити за безпідставністю.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Рівненського державного гуманітарного університету (33028, вулиця Степана Бандери, будинок 12, місто Рівне, ідентифікаційний код 25736989) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, місто Київ, ідентифікаційний код 20077720) 12 726 (дванадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн 73 коп. основного боргу, 3 753 (три тисячі сімсот п'ятдесят три) грн 25 коп. пені, 700 (сімсот) грн 71 коп. 3 % річних, 16 152 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят дві) грн 11 коп. інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 1 167 (одна тисяча сто шістдесят сім) грн 18 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 01 грн 78 коп. 3% річних та 1 449 грн 50 коп. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "03" лютого 2016 року.

Суддя Пашкевич І.О.