Ухвала суду № 55480412, 29.01.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"29" січня 2016 р.Справа № 916/496/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від позивача (скаржника) ОСОБА_1,

від відповідача (стягувача) не зявився,

від ВДВС не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (вх. № 2-6976/15 від 17.12.2015 р.) в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/496/14 за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп про стягнення 18 433 067,06 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп про стягнення штрафних санкцій за договором № КД-17651 від 27.09.2012 р. у розмірі 18 433 067,06 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.02.2014 р. позовну заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/496/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.04.2014 року у справі № 916/496/14 позов ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України задоволено та на користь останнього стягнуто з ТОВ „Чорноморінвестгруп 13144892,08 грн. пені, 5288174,98 штрафу, 73080,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2014 р., вказане рішення господарського суду Одеської області від 03.04.2014 р. у справі № 916/496/14 скасовано, у задоволенні позовних вимог ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України відмовлено, при цьому з ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України стягнуто на користь ТОВ „Чорноморінвестгруп 36540,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

09.10.2014 р. на виконання вказаної постанови ОАСГ господарським судом Одеської області був виданий наказ щодо стягнення з ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України на користь ТОВ „Чорноморінвестгруп 36540,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

17.12.2015 р. Державне підприємство „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України звернулось зі скаргою на дії Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх доводів скаржник вказує, що постановою Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції ГТУЮ в Одеській області (заступник начальника відділу ОСОБА_3 В.) від 23.07.2015 р. відкрито виконавче провадження № 48232678 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 09.10.2014 р. № 916/496/14 про стягнення з Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „АМПУ на користь ТОВ „Чорноморінвестгруп 36540,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. Як зауважив скаржник, ознайомившись зі змістом постанови про відкриття виконавчого провадження, Адміністрацією у порядку ст.ст. 12, 49 Закону України „Про виконавче провадження відповідною заявою від 07.08.2015 р. № 20А.З/11-563 було повідомлено Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, що зобовязання ДП „АМПУ перед ТОВ „Чорноморінвестгруп за постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 р. у справі № 916/496/14 припинені в повному обсязі у сумі 36540,00 грн. на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Так, з урахуванням факту наявності заборгованості ТОВ „Чорноморінвестгруп перед ДП „АМПУ в особі його Одеської філії та відповідно наявності однорідних вимог у Адміністрації до ТОВ „Чорноморінвестгруп, які виникли та підтверджуються рішенням суду (зокрема, від 20.05.2014 р. у справі № 916/849/14), а також грошових зобовязань Адміністрації перед ОСОБА_2, які виникли на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 р. у справі № 916/496/14, Адміністрацією було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 36540,00 грн., що відповідно до норм чинного законодавства України, має наслідком припинення зобовязання. Скаржник пояснив, що 09.12.2015 р. до Адміністрації від Одеської філії ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України (МФО 328618) надійшла інформація про спрямування до зазначеного банку Приморським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції постанови заступника начальника відділу ОСОБА_3 від 02.12.2015 р. про арешт коштів боржника (Адміністрації), відповідно до якої накладено арешт на кошти в сумі 40294,00 грн., що містяться на всіх рахунках у перелічених у постанові банках та належать боржнику - ДП „АМПУ в особі Одеської філії ДП „АМПУ. До цього часу скаржнику зазначена постанова не надходила, у той час, коли відповідно до п.4 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення у тому числі боржнику. Відтак, скаржник просить суд задовольнити скаргу в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2015 р. по справі № 916/496/14 скаргу ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд скарги призначено в засіданні суду.

Стягувач ТОВ „Чорноморінвестгруп у відзиві на скаргу (а.с. 55-58 т. 5) заперечує проти її задоволення. Як вказує стягував, 22 вересня ТОВ „Чорноморінвестгруп не міг жодним чином гасити чиїсь грошові вимоги в період дії мораторію, в тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, так як таке погашення є порушенням ст. 19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Лист ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України про зарахування зустрічних однорідних вимог датований 29.12.2014 р. Саме в цей час діяв і діє досі мораторій на задоволення вимог кредиторів поза межами провадження у справі про банкрутство. Заяву від 29.12.2014 р. директор ТОВ „Чорноморінвестгруп 30.11.2014 р. не міг отримати, так як дата отримання зазначена на місяць раніше його виготовлення. Зазначене може свідчити або про його підробку або про створення поспіхом та недбало документів заднім числом. При огляді отриманої від відділу ДВС заяви від 29.12.2014 р. очевидно, що дата її отримання зазначена саме 30.12.2014 р., а не 30.11.2014 р. Крім того, стягувач зауважив, що ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2014 р. по справі № 916/3466/14 припинено повноваження керівника ТОВ „Чорноморінвестгруп ОСОБА_4 та виконання обовязків керівника щодо товариства покладено на нього, арбітражного керуючого ОСОБА_5 Також стягувач стверджує, що з 03.12.2014 р. жодних заяв про зарахування зустрічних грошових вимог до ТОВ „Чорноморінвестгруп ним не отримувались та не погоджувались. Вручення після 03.12.2014 р. ОСОБА_4 документів не є їх вручення представнику ТОВ „Чорноморінвестгруп. До того ж на думку стягувача, не можна вважати також однорідними вимогами стягнення судового збору та стягнення боргу за поставлені товари чи виконані роботи. ТОВ „Чорноморінвестгруп має заборгованість перед ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України за виконані роботи, поставлений товар, в тому числі оплата авансових платежів. ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України є боржником по оплаті судового збору. В даному випадку вимоги не є однорідними та виникають з різних підстав та не можуть бути взаємозараховані. Крім того, як пояснив стягувач, ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України в межах справи про банкрутство ТОВ „Чорноморінвестгруп заявляючи грошові вимоги до цього товариства жодним чином не вказує, що частина грошових вимог до боржника була зарахована між сторонами, документів про зменшення кредиторських вимог до боржника не подавало, що свідчить про відсутність такого взаємозаліку. Відтак, стягувач вважає, що дії другого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ не суперечать вимогам закону України „Про виконавче провадження. Відділом ДВС відкрито виконавче провадження на підставі наказу господарського суду, який було видано на підставі судового рішення, що вступило в законну силу, предявлений до відділу ДВС у визначений законом строк. При цьому постанова про відкриття виконавчого провадження не оскаржена та також є чинною. Так як у визначений законом та постановою про відкриття виконавчого провадження строк боржник суму боргу не сплатив відділом, ДВС цілком правомірно прийнято постанову про накладання арештів на рахунки боржника та списання примусово суму боргу, тому жодних суперечностей в даному випадку немає. Відтак стягувач просить суд відмовити у задоволенні скарги.

В свою чергу скаржником були надані заперечення на відзив ліквідатора ТОВ „Чорноморінвестгруп від 08.01.2016 р. № 02-04/390 на скаргу ДП „АМПУ в особі ОФ ДП „АМПУ, в яких скаржник зазначає наступне. На думку скаржника, зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, здійснюється за заявою однієї сторони та не вимагає згоди/погодження тощо іншої сторони. Більш того, чинним законодавством України не визначено форми та порядку заявлення про зарахування зустрічних однорічних вимог, а, отже, невизнання будь-ким (у тому числі ОСОБА_5А.) заяви ДП „АМПУ в особі ОФ ДП „АМПУ про зарахування є юридично неспроможним та відповідно таким, що не має будь-яких юридичних наслідків. На підставі наведених норм чинного законодавства України з урахуванням факту наявності заборгованості ТОВ „Чорноморінвестгруп перед ДП „АМПУ в особі його Одеської філії та відповідно наявності однорідних вимог у Адміністрації до ТОВ „Чорноморінвестгруп, які виникли та підтверджуються рішенням суду (зокрема, від 20.05.2014 р. у справі № 916/849/14 в частині судового збору), а також грошових зобовязань Адміністрації перед ОСОБА_2, які виникли на підставі рішення (постанови) Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 р. у справі № 916/496/14 (також в частині судового збору), адміністрацією було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 36540,00 грн., що відповідно до норм чинного законодавства України має наслідком припинення зобовязання. З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що відповідно до ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження виконавче провадження № 48232678 підлягало закінченню, про що Адміністрація відповідною заявою за вих. № 20А.З/10-736 від 13.10.2015 р. просила Приморський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції (із винесенням відповідної постанови) Адміністрацією було надано додаткові пояснення/обґрунтування щодо викладеного у попередній заяві скаржника про закінчення виконавчого провадження.

29.01.2016 р. скаржником було подано до суду із заявою про уточнення скарги на дії Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, пояснивши, що під час розгляду господарським судом зазначеної скарги Адміністрації, до суду надійшла заява Приморського ВДВС про розяснення подальшого порядку виконання наказу № 916/496/14, виданого 09.10.2014 р. господарським судом Одеської області, в якій Приморський ВДВС зазначає про скасування постанови про арешт коштів боржника від 02.12.2015 р. ВП 48232678, якою накладено арешту сумі 40294,00 грн. на всі рахунки ДП „АМПУ в особі Одеської філії ДП „АМПУ. Як зазначив скаржник, під час ознайомлення 27.01.2016 р. із матеріалами виконавчого провадження, Адміністрації вручено постанову Приморського відділу ДВС від 28.12.2015 р. про скасування постанови Приморського ВДВС про арешт коштів боржника від 02.12.2015 р. ВП 48232678, якою накладено арешт в сумі 40294,00 грн. на всі рахунки державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України, код ЄДРПОУ 38728457 у звязку із надходженням коштів на рахунок Приморського ВДВС. Отже, з урахуванням вищенаведеного, скаржник просить суд:

- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - наказу господарського суду Одеської області від 09.10.2014 р. № 916/496/14 про стягнення з Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі його Одеської філії на користь ТОВ „Чорноморінвестгруп 36540,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги;

- визнати незаконними дії Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо стягнення у межах виконавчого провадження № 48232678 з ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 100,00 грн.;

- визнати незаконними дії Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо стягнення у межах виконавчого провадження № 48232678 з ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України виконавчого зору у розмірі 3654,00 грн.; визнати незаконними дії Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо накладення у межах виконавчого провадження № 48232678 арешту на кошти у сумі 40294,00 грн., що містяться на всіх рахунках в АТ „СБЕРБАНК РОСІЇ, МФО 320627, в ПАТ „ПУМБ, МФО 334851, в Філії АТ „УКРЕКСІМБАНК м. Одеси, МФО 328618, в АТ „Дельта Банк, МФО 380236, в ФООУ АТ „Ощадбанк м. Одеси, МФО 328845, в ПАТ „Банк Восток, МФО 307123 та належать ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України;

- визнати незаконними дії Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо стягнення у межах виконавчого провадження № 48232678 з ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України грошових коштів у сумі 40394,00 грн. з рахунку Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) № 26003010122698 в філії АТ „Державний експортно-імпортний банк України в м. Одесі, МФО 328618 за платіжною вимогою Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 16.12.2015 р. № В-3/97;

- зобовязати Приморський відділ Державної виконавчої служби України Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції повернути ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) грошові кошти у сумі 40394,00 грн. шляхом їх перерахування на рахунок Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) № 26003010122698 в філії АТ „Державний експортно-імпортний банк України в м. Одесі, МФО 328618;

- зобовязати Приморський відділ Державної виконавчої служби України Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 48232678.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, вислухавши пояснення представника скаржника, господарський суд зазначає наступне.

Як зясовано судом, ухвалою господарського суду Одеської області від 01.09.2014 р. прийнято до розгляду заяву Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси; призначено заяву до розгляду у підготовчому засіданні суду.

Ухвалою підготовчого засідання суду від 22.09.2014 р. порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп; визнано грошові вимоги УПФУ в Приморському районі м. Одеси до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп у розмірі 392811,44 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп строком на сто пятнадцять днів; призначено розпорядником майном боржника арбітражного керуючого ОСОБА_5. Також, судом ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп.

23.09.2014 р. здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи №916/3466/14 про банкрутство ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за №9200.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2014р. визнано грошові вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп у загальному розмірі 15693543,78 грн., з яких 11740708,40грн. (75 374 грн. судовий збір; 11665334,40 грн. - непокритий (непогашений) аванс) із задоволенням у четверту чергу вимог кредиторів; 3 952 835,38грн. (штрафні санкції) із задоволенням у шосту чергу вимог кредиторів; відмовлено у визнанні грошових вимог Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп у 19264065,99 грн. (штрафні санкції).

Ухвалою попереднього засідання суду від 26.12.2014р. затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп.

Постановою господарського суду Одеської області від 11.03.2015 р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп визнано банкрутом; відкрито відносно ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців до 12.03.2016р. включно; ліквідатором ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5. Також, судом ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

12.03.2015р. здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за №15622.

Як випливає з матеріалів справи, постановою Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції ГТУЮ в Одеській області (заступник начальника відділу ОСОБА_3 В.) від 23.07.2015 р. відкрито виконавче провадження № 48232678 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 09.10.2014 р. № 916/496/14 про стягнення з Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „АМПУ на користь ТОВ „Чорноморінвестгруп 36540,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Згідно ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України Про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як зазначає скаржник, після ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження, Адміністрацією у порядку ст.ст. 12, 49 Закону України „Про виконавче провадження відповідною заявою від 07.08.2015 р. № 20А.З/11-563 було повідомлено Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, що зобовязання ДП „АМПУ перед ТОВ „Чорноморінвестгруп за постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 р. у справі № 916/496/14 припинені в повному обсязі у сумі 36540,00 грн. на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Так, з урахуванням факту наявності заборгованості ТОВ „Чорноморінвестгруп перед ДП „АМПУ в особі його Одеської філії та відповідно наявності однорідних вимог у Адміністрації до ТОВ „Чорноморінвестгруп, які виникли та підтверджуються рішенням суду (зокрема, від 20.05.2014 р. у справі № 916/849/14), а також грошових зобовязань Адміністрації перед ОСОБА_2, які виникли на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 р. у справі № 916/496/14, Адміністрацією було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 36540,00 грн., що відповідно до норм чинного законодавства України, має наслідком припинення зобовязання. Однак, Приморським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції не було вжито ніяких дій щодо закриття виконавчого провадження, а навпаки було проведено виконання наказу суду у даній справі щодо стягнення зі скаржника ТОВ „Чорноморінвестгруп 36540,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. Так, скаржник пояснив, що 09.12.2015 р. до Адміністрації від Одеської філії ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України (МФО 328618) надійшла інформація про спрямування до зазначеного банку Приморським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції постанови заступника начальника відділу ОСОБА_3 від 02.12.2015 р. про арешт коштів боржника (Адміністрації), відповідно до якої накладено арешт на кошти в сумі 40294,00 грн., що містяться на всіх рахунках у перелічених у постанові банках та належать боржнику - ДП „АМПУ в особі Одеської філії ДП „АМПУ. Скаржнику зазначена постанова не надходила, у той час, коли відповідно до п. 4 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення у тому числі боржнику. Як зазначив скаржник, під час ознайомлення 27.01.2016 р. із матеріалами виконавчого провадження, Адміністрації вручено постанову Приморського відділу ДВС від 28.12.2015 р. про скасування постанови Приморського ВДВС про арешт коштів боржника від 02.12.2015 р. ВП 48232678, якою накладено арешт в сумі 40294,00 грн. на всі рахунки державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України, код ЄДРПОУ 38728457 у звязку із надходженням коштів на рахунок Приморського ВДВС. Разом з тим, на думку скаржника, всі дії Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по виконанню наказу суду щодо стягнення зі скаржника ТОВ „Чорноморінвестгруп 36540,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги є незаконними, тому просить задовольнити скаргу з урахуванням уточнень до неї, а саме: визнати незаконними дії Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо стягнення у межах виконавчого провадження № 48232678 з ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 100,00 грн.; щодо стягнення у межах виконавчого провадження № 48232678 з ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України виконавчого зору у розмірі 3654,00 грн.; щодо накладення у межах виконавчого провадження № 48232678 арешту на кошти у сумі 40294,00 грн., що містяться на всіх рахунках в АТ „СБЕРБАНК РОСІЇ, МФО 320627, в ПАТ „ПУМБ, МФО 334851, в Філії АТ „УКРЕКСІМБАНК м. Одеси, МФО 328618, в АТ „Дельта Банк, МФО 380236, в ФООУ АТ „Ощадбанк м. Одеси, МФО 328845, в ПАТ „Банк Восток, МФО 307123 та належать ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України; щодо стягнення у межах виконавчого провадження № 48232678 з ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України грошових коштів у сумі 40394,00 грн. з рахунку Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) № 26003010122698 в філії АТ „Державний експортно-імпортний банк України в м. Одесі, МФО 328618 за платіжною вимогою Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 16.12.2015 р. № В-3/97; та зобовязати Приморський відділ Державної виконавчої служби України Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції повернути ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) грошові кошти у сумі 40394,00 грн. шляхом їх перерахування на рахунок Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) № 26003010122698 в філії АТ „Державний експортно-імпортний банк України в м. Одесі, МФО 328618, та винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 48232678.

Як вказує сягнувач, 22 вересня ТОВ „Чорноморінвестгруп не могло жодним чином гасити чиїсь грошові вимоги в період дії мораторію, в тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, так як таке погашення є порушенням ст. 19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Лист ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України про зарахування зустрічних однорідних вимог датований 29.12.2014 р. Саме в цей час діяв і діє досі мораторій на задоволення вимог кредиторів поза межами провадження у справі про банкрутство. Заяву від 29.12.2014 р. директор ТОВ „Чорноморінвестгруп 30.11.2014 р. не міг отримати, так як дата отримання зазначена на місяць раніше його виготовлення. Зазначене може свідчити або про його підробку або про створення поспіхом та недбало документів заднім числом. При огляді отриманої від відділу ДВС заяви від 29.12.2014 р. очевидно, що дата її отримання зазначена саме 30.12.2014 р., а не 30.11.2014 р. Крім того, стягувач зауважив, що ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2014 р. по справі № 916/3466/14 припинено повноваження керівника ТОВ „Чорноморінвестгруп ОСОБА_4 та виконання обовязків керівника щодо товариства покладено на нього, арбітражного керуючого ОСОБА_5 Також стягувач стверджує, що з 03.12.2014 р. жодних заяв про зарахування зустрічних грошових вимог до ТОВ „Чорноморінвестгруп ним не отримувались та не погоджувались. Вручення після 03.12.2014 р. ОСОБА_4 документів не є їх вручення представнику ТОВ „Чорноморінвестгруп. До того ж, на думку стягувача, не можна вважати також однорідними вимогами стягнення судового збору та стягнення боргу за поставлені товари чи виконані роботи. ТОВ „Чорноморінвестгруп має заборгованість перед ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України за виконані роботи, поставлений товар, в тому числі оплата авансових платежів. ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України є боржником по оплаті судового збору

З вказаного випливає, що арбітражним керуючим ТОВ „Чорноморінвестгруп не проведений залік зустрічних однорідних вимог скаржника, вказуючи, що на них розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Наразі господарський суд з урахуванням всіх наявних у справі матеріалів в їх сукупності вважає, що заперечення арбітражного керуючого ТОВ „Чорноморінвестгруп проти заліку зустрічних однорідних вимог ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України є обґрунтованими, оскільки відповідають положенням частини 8 статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими дозволено проводити залік зустрічних однорідних вимог лише у процедурі ліквідації, за згодою кредитора (кредиторів) та у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

Натомість заява скаржника про проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 36540,00 грн. як доказ на підтвердження доводів скаржника про припинення зобовязань в порядку ст. 601 ЦК України прямо суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому судом до уваги не приймається .

Так, відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Згідно з частин 1, 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені атами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Відповідно до частини 1 статті 202 та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк виконання якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Положення частини 3 статті 203 Господарського кодексу України, кореспондуються з положеннями статті 601 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;

- звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Тобто, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо); строк виконання щодо таких вимог настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Правила щодо недопустимості зарахування зустрічних вимог встановлені ст. 602 Цивільного кодексу України, згідно якої не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 01.09.2014 р. порушено провадження у справі № 916/3466/14 про банкрутство ТОВ „Чорноморінвестгруп, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп строком на сто пятнадцять днів; призначено розпорядником майном боржника арбітражного керуючого ОСОБА_5.

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном. Про призначення розпорядника майна виноситься ухвала.

Наразі суд зазначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

19.01.2013р. набрав чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідно до п.1-1 "Прикінцевих та перехідних положень" положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, провадження у справі № 916/3466/14 про банкрутство ТОВ„Чорноморінвестгруп здійснюється відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набув законної сили 19.01.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2014р. у справі № 916/3466/14 затверджено реєстр вимог кредиторів. Вимоги ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України включено до реєстру кредиторів у відповідній сумі та віднесено їх до першої, четвертої та шостої черги відповідно.

Відповідно до статті 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій. Крім того, під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Згідно з частиною 5 статті 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.

Статтею 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено черговість задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Оскільки з моменту запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів виконання грошових зобов'язань суб'єкта банкрутства зупиняється та здійснюється у порядку черговості встановленої Законом, то з цього часу неможливе припинення його грошових зобов'язань зарахуванням поза встановленою черговістю.

Частиною 8 статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

Таким чином, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дозволяє проводити залік зустрічних однорідних вимог за наявності одночасно двох умов, а саме:

- під час здійснення ліквідаційної процедури;

- за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

Однак в матеріалах справи відсутні докази згоди інших кредиторів ТОВ „Чорноморінвестгруп на проведення заліку зустрічних однорідних вимог з ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України і саме з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у справі відсутні.

Враховуючи наявне порушене провадження у справі № 916/3644/14 про банкрутство ТОВ„Чорноморінвестгруп та включення кредиторських вимог скаржника до реєстру вимог кредиторів, тому останнє відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є конкурсним кредитором і його вимоги підлягають погашенню в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, згідно статті 31 в порядку черговості.

Та, на думку суду, в даному випадку вимога ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України щодо проведення взаємозаліку зустрічних вимог на стадії розпорядження майном суперечить процедурі банкрутства та порушить права інших учасників провадження.

Згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Також згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, мораторій встановлює певні обмеження щодо задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи, що зарахування зустрічних однорідних вимог (згідно заяви ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України, поданої після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ„Чорноморінвестгруп) передбачає взаємне погашення дебіторської заборгованості останнього, яка з огляду на норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підлягає включенню до ліквідаційної маси, і відповідно, кредиторської заборгованості відповідача, яка включена до реєстру вимог кредиторів і підлягає погашенню в порядку черговості, визначеному в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з огляду на встановлені судом обставини справи, таке зарахування суперечить чинному законодавству.

Відтак, суд визначає, що оскільки вищевказаним Законом передбачено певний порядок погашення вимог кредиторів, тому залік однорідних зустрічних вимог між відповідачем та позивачем призведе до порушення майнових прав інших кредиторів у справі про банкрутство позивача та порушення порядку погашення вимог кредиторів, визначеного вищенаведеними положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 10.06.2015р. по справі № 918/52/13, від 22.12.2015 р. у справі № 5023/1305/2012 (29/442-09).

Разом з тим суд наголошує, що незалежно від стадії провадження у справі про банкрутство, залік зустрічних однорідних вимог не може в будь-який спосіб порушувати права інших кредиторів.

Таким чином, суд вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем в порядку, визначеному статтями 601, 602 Цивільного кодексу України могло мати місце до початку застосування до позивача судових процедур банкрутства. В подальшому, грошові вимоги сторін повинні вирішуватись із врахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З урахуванням вище викладеного, правові підстави для задоволення скарги ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України щодо дій Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з виконання наказу суду від 09.10.2014 р. у справі № 916/496/14 відсутні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та відсутність порушень вимог законодавства з боку органу державної виконавчої служби під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 09.10.2014 р. по справі № 916/496/14, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Керуючись ст. 1212, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у справі № 916/496/14.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 03 лютого 2016 р.

Суддя В.С. Петров