Рішення № 55480384, 02.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2016р. Справа№ 914/3779/15

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Зубрицькій розглянула справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м.Київ,

до відповідача: Державного підприємства Львівський бронетанковий завод, м.Львів,

про стягнення 63 260, 23 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 представники;

Від відповідача: ОСОБА_3 представник;

Представникам розяснено права та обовязки згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Державного підприємства Львівський бронетанковий завод про стягнення 63 260, 23 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3755-ТЕ-21 за період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2013р. він поставив відповідачу природний газ на загальну суму 669860,02 грн. За умовами договору відповідач повинен був здійснювати оплату за газ шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак відповідач періодично прострочував оплату за поставлений природний газ, у звязку з чим йому було нараховано 39660,48 грн. пені, 12405,39 грн. 3% річних та 11149,36 грн. інфляційних втрат.

Обставини справи: Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду даної справи було визначено суддю Березяк Н.Є.

Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 04.11.2015 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 23.11.2015року.

В судовому засіданні 23.11.2015р. оголошувалась перерва до 07.12.2015р. для надання відповідачу можливості подати письмовий відзив на позов.

В судовому засіданні 07.12.2015р. розгляд справи відкладався до 14.12.2015р. у звязку з неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні 14.12.2015р. розгляд справи було відкладено на 11.01.2016р. у звязку з неявкою представника. Також ухвалою від 14.12.2015р. за клопотанням представника позивача суд продовжив строк розгляду справи з 04.01.2016р.

На підставі Розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області від 11.01.2016р. №15 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Березяк Н.Є. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №914/3779/15.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду даної справи було визначено суддю Запотічняк О.Д.

В судовому засіданні 11.01.2016р. оголошувалась перерва до 26.01.2016р. для надання представнику відповідача можливості ознайомитись з матеріалами справи.

В судове засідання 26.01.2016р. зявилися представники сторін, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача зазначив, що позивач на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3755-ТЕ-21 за період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2013р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 669860,02 грн. За умовами договору відповідач повинен був здійснювати оплату за газ шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Отриманий природній газ відповідач оплатив в повному обсязі, однак відповідач періодично прострочував оплату за поставлений природний газ, у звязку з чим йому було нараховано 39660,48 грн. пені, 12405,39 грн. 3% річних та 11149,36 грн. інфляційних втрат.

Просив суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив частково. Зазначив, що згідно умов договору підставою для остаточних розрахунків між сторонами є акти приймання-передачі газу.

Відповідні акти приймання-передачі за жовтень, листопад та грудень 2013 року складені та підписані лише 24.01.2014р., а відтак нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 14 листопада 2013 р. по 24 січня 2014р. є безпідставним. Також представник надав суду докази оплати вартості отриманого газу.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 02.02.2016р.

В судове засідання 02.02.2016р. зявились представники сторін. Представник відповідача подав додаткові письмові пояснення в яких зокрема зазначив, що акти приймання-передачі за жовтень, листопад та грудень 2013 року складені та підписані лише 24.01.2014р. трьома сторонами: покупцем, продавцем та газорозподільною організацією ПАТ «Львівгаз». Дані акти складались саме ПАТ «Львівгаз» яке здійснювало зчитування показів із засобів вимірювальної техніки підприємства, а також контроль за приладами обліку газу ДП «Львівський бронетанковий завод».

Також представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз».

Подане клопотання представник обґрунтовує необхідністю дослідження обставин складання актів приймання-передачі газу та встановлення з чиєї вини відповідні акти за жовтень, листопад та грудень 2013 року були складені аж 24.01.2014р.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 26.12.2011р. №18 звертає увагу судів на те, є, що у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

В той же час, позивач жодним чином не обґрунтовано яким саме чином рішення суду у даній справі може вплинути на права чи обовязки ПАТ «Львівгаз».

Таким чином, суд прийшов до висновку, що клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Львівгаз» - задоволенню не підлягає.

Представник позивача пояснив, що за умовами договору відповідач повинен був здійснювати оплату за отриманий газ протягом місяця та остаточно розрахуватись за фактично отриманий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки. Фактичний обсяг спожитого газу був відомий позивачу вже на кінець місяця. Згідно умов договору обовязок відповідача по оплаті отриманого газу не пов'язаний з підписанням між сторонами актів приймання-передачі газу.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

28 грудня 2012 року між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (продавець) та Державним підприємством Львівський бронетанковий завод (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3755-ТЕ-21.

Відповідно до п. 11 договору, він набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін, і діє у частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

За умовами даного договору продавець зобовязався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти і оплатити природний газ на умовах договору(п. 1.1договору).

Заплановані обсяги газу який мав поставлятися, сторони обумовили в п.2.1 договору.

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу, становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додатну вартість. З урахуванням ПДВ вартість 1000 куб м. природного газу становить 1 309,20 грн.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору за період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2013р. позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 669860,02 грн.., що підтверджується актами приймання передачі природного газу (а.с.19-25).

Відповідно до п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач оплатив спожитий газ в повному обсязі, однак в порушення умов договору періодично прострочував оплату спожитого газу.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач вважає, що підставою до оплати є підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу, а оскільки відповідні акти приймання-передачі за жовтень, листопад та грудень 2013 року складені та підписані лише 24.01.2014р., нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 14 листопада 2013 р. по 24 січня 2014р. є безпідставним.

Такі твердження не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наведеними вище положеннями договору (п. 6.1) чітко передбачено порядок проведення розрахунків за спожитий газ. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч.1 ст.692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, пунктом 6.1 договору №13/3755-ТЕ-21 встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ -до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч.1 статті 530 ЦК України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригінала акта покупцю. Дійсно, згідно з п.3.4 договору, акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п.6.1 цього договору, несвоєчасне підписання актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів.

Згідно із положеннями ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, покупець зобовязується у безспірному порядку сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань, позивач нарахував відповідачу:

Ш39660,48 грн. пені,

Ш12405,39 грн. 3% річних

Ш11194,36 грн. інфляційних втрат

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, інфляційних втрат і 3 % річних та встановлено, що розрахунок позивачем здійснено невірно, а саме не враховано дати коли відповідачем здійснювались проплати та проведено нарахування на суми боргу без врахування часткових проплат. Інфляційні втрати нараховувались на інфляційні втрати за попередній період.

Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Провівши перерахунок, суд встановив,що до стягнення підлягають

Ш39588,39 грн. пені,

Ш12350,32 грн. 3% річних

Ш11167,58 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 63 106,29 грн. з яких: 39 588,39 грн. пеня, 12 350,32 грн. 3% річних, 11 167,58 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1215,04грн.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 612, 625 ЦК України, 193 ГК України, ст. ст.28, 33, 35,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (79031, м.Львів, вул. Стрийська,73, код ЄДРПОУ 07985602) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) 39588,39 грн. пені, 12350,32 грн. 3% річних, 11167,58 грн. інфляційних втрат, 1215,04 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.02.2016р.

Суддя Запотічняк О.Д.