Рішення № 55480338, 02.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2016р. справа№ 914/4310/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО», м. Львів

до відповідача: державного підприємства інженерного центру «Техно-Ресурс» м. Львів

про стягнення 11 178,00 грн.

cуддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 - представник

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО» до державного підприємства інженерного центру «ТЕХНО-РЕСУРС» про стягнення 11 178,00 грн. заборгованості по договору підряду.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2015р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 12.01.2016р.

В судовому засіданні 12.01.2016р. суд перейшов до розгляду даної справи по суті.

Представник позивача розяснив суть позовних вимог та надав суду додаткові докази в обґрунтування позову.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві.

12.01.2016р. розгляд справи було відкладено на 02.02.2016р. з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 02.02.2016р. позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача підтримав заявлені раніше заперечення на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судом зясовано:

20.12.2012р. між державним підприємством ТЕХНО-РЕСУРС (відповідачем) та товариством з обмеженою відповідальністю ГалІО (позивачем) було укладено договір підряду №21/11/12/18, відповідно до умов якого підрядник взяв на себе зобовязання своїми силами і засобами за рахунок замовника розробити проектну документацію (роботи), а замовник зобовязався прийняти результати цих робіт та оплатити їх.

Згідно з п. 1.2 договору предметом проектно-кошторисної документації є реконструкція з облаштуванням багатоквартирного будинку сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії за адресою вул. ОСОБА_2,проф., 4 у м. Львові.

Пунктом 3.1. договору встановлено терміни виконання робіт 20 робочих днів з моменту підписання даного договору, отримання затвердженого завдання на проектування, здійснення попередньої оплати згідно п. 2.2.1 договору та видачі інших вихідних даних (технічних умов) замовником.

Відповідно до положень п. 4.1 договору, після закінчення виконання робіт, позивач передає відповідачу проектно-кошторисну документацію за накладною і акт здачі-приймання виконаних робіт.

У п. 2.1 договору сторони узгодили, що вартість робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток №1 до договору) становить 11 178,00 грн.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що замовник проводить розрахунки з підрядником протягом 15 (пятнадцяти) банківських днів тільки після отримання коштів замовником на власний рахунок від казначейства та підписання актів прийому-передачі виконаних робіт з підрядником, якщо інше не буде обумовлено сторонами додатково.

24.12.2012р. між сторонами підписано акт виконаних робіт на суму 11 178,00 грн.

Як стверджує позивач, всупереч взятим на себе зобовязанням за договором відповідач не оплатив вартість виконаних робіт.

В порядку досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами оплатити виконані роботи (листи №049 від 04.02.2013 р., №078 від 25.02.2013 р., №100 від 11.03.2013 р., №223 від 12.06.2013 р., №521 від 09.12.2013р.). Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 11 178,00 грн. заборгованості за договором підряду в судовому порядку.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, зазначивши про відсутність необхідних коштів для оплати.

В обґрунтування поданих заперечень відповідач зазначив, що на 2012 рік державному підприємству інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС були затверджені кошторисні призначення по загальному фонду державного бюджету КЕКВ 2410 в сумі 2280000,00 грн., згідно з яких 27 грудня 2012 року були взяті на облік та зареєстровані в управлінні бюджетні зобовязання в сумі 353486,90 грн. та бюджетні фінансові зобовязання в сумі 353486,90 грн. Вказані суми бюджетних зобовязань та бюджетних фінансових зобовязань 31.12.2012 року були неправомірно зняті з обліку Управління ДКЗУ у Франківському районі м. Львова, посилаючись на вимоги п.2.13 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобовязань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за №419/20732, згідно яких не погашені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобовязання розпорядників бюджетних коштів, бюджетні зобовязання та бюджетні фінансові зобовязання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами казначейства. Оскільки строк дії договору був встановлений до 31.12.2012 року, то державним підприємством інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС відповідно до умов договору було вчасно виконано свої зобовязання, та надано відповідні документи до регіональних відділень державної казначейської служби на проведення платежів, проте суми бюджетних зобовязань та бюджетних фінансових зобовязань були зняті з обліку, та відповідно кошти за виконані роботи сплачені не були не з вини відповідача.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому, суд виходить із наступного:

В силу приписів ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами по справі виникли господарські правовідносини на підставі договору підряду №21/11/12/18 від 20.12.2012р.

Належне виконання умов договору з боку позивача підтверджується підписаним 24.12.2012р. та скріпленим печатками сторін актом №1 приймання-передачі виконаних робіт на суму 11 178,00 грн.

Зазначену суму відповідач не сплатив, внаслідок чого допустив заборгованість перед позивачем. Факт існування боргу у вищенаведеному розмірі підтвердив і сам відповідач в ході розгляду даної справи, однак зазначив, що остання виникла не з його вини.

Заперечення відповідача щодо відсутності коштів на оплату виконаних робіт судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦКУкраїни юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Суд звертає увагу відповідача на те, що як юридична особа останній самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р.).

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобовязання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобовязань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Суд констатує, що в ході розгляду даної справи доказів проведення оплати вартості виконаних позивачем робіт відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи, що позивачем представлено достатньо переконливих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідачем не надано належних доказів їх спростування, господарський суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО» підлягає до задоволення повністю.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Разом з тим, в ході судового розгляду, судом було встановлено, що позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір в розмірі 1 380,00 грн. замість необхідного 1 218,00 грн., що є підставою для повернення останньому ухвалою суду зайво сплаченого судового збору відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» в сумі 162,00 грн.

Керуючись ст.ст. 43,33,34,44,49,82,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО» задоволити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС (79060, місто Львів, вулиця Наукова, будинок 5; код ЄДРПОУ 13803953; р/р260060060659 у філії ПАТ Укексімбанк, МФО 325718) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ГалІО (79066, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 35620697; р/р26004210326181 в банку АТ ПроКредитБанк, МФО 320984) 11 178,00 грн. заборгованості та 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 02.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.02.2016р.

Суддя Юркевич М. В.