Рішення № 55480327, 26.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016р. Справа№ 914/4020/15

Господарський суд Львівської області в складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Дніпро-Захід, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торгова мережа Барвінок, м.Львів

про стягнення 106 061,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність №9 від 02.03.2015р.),

від відповідача не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством Дніпро-Захід до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торгова мережа Барвінок про стягнення 108 924,41 грн., з яких 106 810,72 грн. основний борг, 1 978,76 грн. пеня та 134,93 грн. 3% річних.

21.12.2015р. через канцелярію суду представником ПП Дніпро-Захід подано заяву (вх.№6045/15) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 298 982,52 грн. основного боргу, 5 776,34 грн. пені, 393,82 грн. 3% річних та 1 900,63 грн. інфляційних втрат.

В заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивач у мотивувальній та прохальній частині заявив про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу на суму 2 862,66 грн. В цій частині суд прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог, як заяву про зменшення розміру позовних вимог. В решті заявлених позовних вимог суд відмовив в прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Таким чином ціною позову у даній справі є 106 061,75 грн., з яких 103 948,06 грн. основний борг, 1 978,76 грн. пеня та 134,93 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 26.11.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.12.2015р. Ухвалою суду від 22.12.2015р. розгляд справи відкладено на 12.01.2016р. Ухвалою суду від 12.01.2016р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 26.01.2016р.

Представник позивача подав клопотання (вх.№2560/16 від 22.01.2016р.) про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень.

В поданих поясненнях позивач зазначає, що 91 485,12 грн. на які було здійснено взаємозалік зустрічних однорідних вимог не стосуються предмету даного спору, оскільки вказана сума була врахована позивачем у заяві про збільшенні розміру позовних вимог, яку суд частково відхилив.

Враховуючи наведене, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив стягнути з відповідача 103 948,06 грн. основного боргу, 1 978,76 грн. пені та 134,93 грн. 3% річних.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд,-

встановив:

10.12.2014р. між Приватним підприємством Дніпро-Захід (надалі постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа Барвінок» (надалі покупець) було укладено договір №ТП-148, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передавати у власність покупця визначений цим договором товар на підставі замовлень покупця, а покупець зобовязується примати названий товар та оплачувати його. До вказаного договору сторонами було укладено протокол розбіжностей.

Відповідно до п.3.3. договору покупець зобовязаний сплатити вартість поставленої партії товару протягом 40 календарних днів з моменту отримання покупцем товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених цим договором та чинним законодавством України належно оформлених документів на поставлений товар. В такому випадку покупець зобовязаний письмово повідомити постачальника про такі документи згідно умов договору, але не пізніше 12 календарних днів з моменту поставки товару, на який несвоєчасно надані документи або надані належним чином оформлені документи. У випадку ненадання постачальником відповідних документів на товар, за умови вчасного повідомлення покупцем про такі документи, термін розрахунків продовжується на відповідну кількість днів протермінування на суму, яка еквівалентна вартості товару, на який відсутні документи, але не менше ніж до дати надання відповідних документів у повному обсязі.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 106 810,72 грн., однак відповідач взяті на себе зобовязання з оплати поставленого йому товару не виконав.

В заяві про збільшення розміру позовних вимог, яку судом частково прийнято як заяву про зменшення розміру позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем було повернуто товар на суму 2 862,66 грн. Таким чином позивач стверджує, що сума основного боргу відповідача складає 103 948,06 грн.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний протермінований день від несвоєчасно сплаченої, несплаченої чи сплаченої в неповному обсязі суми.

Отже, керуючись п.6.1. договору позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 1 978,76 грн.

Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦЦК України, позивач нарахував відповідачу 134,93 грн. 3% річних.

Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та проcить стягнути з відповідача 106 061,75 грн., з яких 103 948,06 грн. основного боргу, 1 978,76 грн. пені та 134,93 грн. 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа Барвінок» зазначає, що позивачем не долучено накладних, які він вважає неоплаченими, а тому на думку відповідача умови договору щодо порядку оплати продукції.

Крім того ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа Барвінок» зазначає, що акт звіряння взаємних розрахунків не може бути доказом підтвердження заборгованості відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково, а також частково слід припинити провадження у справі з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.12.2014р. між сторонами було укладено договір №ТП-148, відповідно до умов якого позивач зобовязується передавати у власність відповідача визначений цим договором товар на підставі замовлень відповідача, а відповідач зобовязується примати названий товар та оплачувати його. До вказаного договору сторонами було укладено протокол розбіжностей.

Факт виконання позивачем своїх зобовязань за договором підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи. В матеріалах справи містяться докази здійснення оплати заборгованості на суму 100 000,00 грн. Вказана сума боргу була погашена після порушення провадження у справі

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору господарський суд припиняє провадження у справі. Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. у звязку із відсутністю предмету спору.

Докази сплати відповідачем решти суми боргу, а сааме 3 948,06 грн. в матеріалах справи відсутні.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 948,06 грн. основного боргу.

Щодо поданого відповідачем відзиву суд зазначає наступне.

Відповідач зазначив, що він не порушив умови договору щодо оплати за поставлений товар, оскільки позивач не надав видаткових накладних, які позивач вважає такими, що неоплачені.

Відповідно до п.2.5. договору постачальник зобовязаний поставляти і передавати у власність покупцю товари з усією товаросупровідною документацією, яка вимагається відповідно до чинного законодавства України у разі поставки відповідного виду товару та його подальшої реалізації (видаткові накладні, товарні та/або товаротранспортні накладні, податкові накладні в електронній формі, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних згідно змін внесених до Податкового кодексу України, сертифікати якості, ветеринарні свідоцтва, сертифікати відповідності, ліцензії на виробництво відповідних товарів тощо). Уся відповідна документація має бути складена українською мовою та надана покупцю в оригіналах чи належним чином завірених копіях. У разі поставки товару транзитним перевезенням окрім зазначеної вище товаросупровідної документації постачальник зобовязаний надати покупцю також і інші документи зазначені в п.2.5. договору.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми);

дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, товарно-транспортна накладна відповідає вимогам передбаченим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Факт виконання позивачем своїх зобовязань за договором поставки підтверджується товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи, і відповідачем не доведено, що протягом дії договору та його виконання сторонами, відповідач окрім товаротранспортних накладних вимагав у позивача надати інші документи, зокрема видаткові накладні.

Зі змісту пункту 2.5. договору вбачається, що позивач не зобовязаний надати всі документи які зазначені в ньому, а документи які вимагаються відповідно до чинного законодавства України у разі поставки відповідного виду товару та його подальшої реалізації, і відповідачем не доведено, що таким документом для оприбуткування товару, його складського, оперативного та бухгалтерського обліку є виключно видаткова накладна.

Крім того, відповідно до п.2.5.4. договору (доповнений у редакції протоколу розбіжностей) якщо документи згідно п.2.5. договору, крім податкової накладної, не були надані з поставкою товару, покупець зобовязаний негайно при прийомі товару зафіксувати відсутні документи шляхом складання акту в присутності двох уповноважених представників сторін, засвідчивши його підписами і печатками та надіслати письмове повідомлення постачальнику. При відсутності повідомлення та акту в день прийому товару, покупець підтверджує прийняття від постачальника усіх документів на товар.

Відповідно до стаття 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які акти чи повідомлення передбачені п.2.5.4 договору.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 134,93 грн. 3% річних є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діялав період, за який сплачується пеня, за кожний протермінований день від несвоєчасно сплаченої, несплаченої чи сплаченої в неповному обсязі суми.

Здійснивши перерахунок розміру пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 978,76 грн. пені є обґрунтована та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №346 від 20.11.2015р. на суму 1 633,87 грн. та платіжним дорученням № 494 від 18.12.2015р. на суму 3014,87 грн. Враховуючи те, що ціною позову відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, яку судом прийнято як заяву про зменшення розміру позовних вимог є 106 061,75 грн., а в частині позову про стягнення 100 000,00 грн. припинено провадження у справі, керуючись нормами ст.49 ГПК України та ЗУ «Про судовий збір», суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 218,00 грн.

Відповідно до п.5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі зазначено закриття (припинення) провадження (стаття 80 ГПК), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Враховуючи спосіб формулювання даного положення, поняття закриття та припинення слід вважати тотожними. При цьому слід враховувати, що у разі припинення провадження у справі у апеляційній або касаційній інстанції з підстав, передбачених пунктами 1 та 1-1 статті 80 ГПК, повертається сума судового збору, сплачена в усіх інстанціях. У разі припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, коли таку відмову прийнято господарським судом (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК), сплачені суми судового збору не повертаються.

Суд звертає увагу, що позивач на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у розмірі, який підлягає поверненню за результатами розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» (79040, м.Львів, вул.Городоцька, 359, код ЄДРПОУ 35621418) на користь Приватного підприємства Дніпро-Захід (79014, м.Львів, вул.Тракт Глинянський, 1, код ЄДРПОУ 23961110) 3 948,06 грн. основного боргу, 1 978,76 грн. пені, 134,93 грн. 3% річних та 1 218,00 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 100 000,00 грн. припинити провадження у справі.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 01.02.2016р.

Суддя Петрашко М.М.