Рішення № 55480084, 01.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016Справа №910/31112/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про відшкодування шкоди в порядку регресу 4 785,98 грн., за участю представників позивача - Карасій Г.Д., довіреність №0036-16/КВ/36 від 31.12.2015 року, відповідача - Ястреб Т.І., довіреність №34 від 11.01.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі регресу 4 785,98 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.06.2015 року в м. Бориспіль по вул. Лютнева сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота» д.н. НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «ВАЗ» д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 21 021,35 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_4 було застраховано в ПАТ "Страхова компанія "Країна".

Відповідачем було добровільно частково сплачено страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 15 237,37 грн., а страхове відшкодування на суму 4 785,98 грн. залишилось невідшкодованим відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.01.2016 року.

20.01.2016 року в судовому засіданні відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову.

20.01.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву на 01.02.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки відділу ВДАІ Бориспільського РУГУ МВС України в Київській області та постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області, 24.06.2015 року в м. Бориспіль по вул. Лютнева, ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ВАЗ» д.н. НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Тойота» д.н. НОМЕР_1.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Тойота» д.н. НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №187-А/15/КВ4 від 27.05.2015 року.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Тойота» д.н. НОМЕР_1, матеріальний збиток в результаті його пошкодження при ДТП склав 23 271,35 грн.

Як вбачається з страхового акту №А-2054/КВ4 від 21.07.2015 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 21 021,35 грн.

Зазначені кошти в розмірі 21 021,35 грн. позивачем було виплачено наступним чином: 1) частина в розмірі 17 313,75 грн. була зарахована страховиком в рахунок чергових страхових платежів за договором страхування у відповідності до п. 6.23. договору; 2) частина в розмірі 3 707,60 грн. була виплачена власнику застрахованого транспортного засобу, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4103 від 24.07.2015 року.

Відповідачем було добровільно частково сплачено страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 15 237,37 грн., що підтвердили сторони в судовому засіданні.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ» д.н. НОМЕР_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Тойота» д.н. НОМЕР_1, керував ОСОБА_4.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ» д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_4 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Тойота» д.н. НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та ОСОБА_4 було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АІ/7043842 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ» д.н. НОМЕР_2, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 50 000 та франшизу у розмірі 1000,00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Тойота» д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку та ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи 1000,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 4 785,98 грн. (21 021,35 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) мінус 15 237,37 грн. (розмір добровільно відшкодованого відповідачем страхового відшкодування) мінус 1000, 00 грн. (франшиза).

Судом було надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву, в якому він зазначив, що розмір майнової шкоди дорівнює 15 237,37 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на деталі, що підлягають заміні, проте викладені у даному документі доводи судом не приймаються, оскільки не підтверджені належними доказами та повністю спростовуються звітом про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Тойота» д.н. НОМЕР_1, який міститься в матеріалах справи.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А; код 20842474) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72; код 32638319) 4 785 (чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 98 коп. боргу та 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 04.02.2016р.

Суддя С.О. Чебикіна