Рішення № 55479905, 19.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2016Справа №916/3601/15

За позовом Одеської міської ради

до 1. Малого приватного підприємства "Вівтван"

2. Державного реєстратора департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни

3. Міністерства юстиції України

про зобов'язання вчинити дії

суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

від відповідача-3: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до 1. Малого приватного підприємства "Вівтван", 2. Державного реєстратора департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни та 3. Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою від 31.08.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.09.2015 р.

Ухвалою від 20.10.2015 р. замінено неналежного відповідача Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України належним відповідачем - Міністерством юстиції України, справу направлено до господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

Ухвалою від 05.11.2015 р. суддя господарського суду міста Києва Домнічева І.О. прийняла справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 17.11.2015 р.

09.11.15р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 17.11.2015 р. розгляд справи було відкладено на 01.12.2015 р.

Судове засідання 01.12.2015 р. не відбулося.

Ухвалою від 04.12.2015 р. розгляд справи призначено на 15.12.2015 р.

15.12.15р. через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою від 15.12.2015 р. продовжено строк розгляду спору у справі відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.01.2016 р.

12.01.16 р. через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано заперечення на позовну заяву.

Ухвалою від 12.01.16р. розгляд справи відкладено на 19.01.16р.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.01.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 25 липня 2005 р. у справі № 9/266-05-6651, зареєстрованого 08.06.2015 р. державним реєстратором департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, визнано право власності за МПП «Вівтван» на об'єкт нерухомого майна - павільйон - бар «Флорида», загальною площею 816 кв.м., розташований на території КП «Гідропарк «Лузанівка» в м.Одесі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.15р., вказане рішення Господарського суду переглянуто за нововиявленими обставинами, яким задоволено заяву МПП «Вівтван» про перегляд рішення від 25.07.2005 за нововиявленими обставинами, рішення суду змінено. За МПП «Вівтван» визнано право власності на об'єкт нерухомого майна павільйон-бар «Флорида», загальною площею 1051,5 кв. м., що розташований на території КП «Гідропарку «Лузанівка» в м. Одесі.

Також Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси було встановлено, що МПП «Вівтван» фактично не набув право власності оскільки Рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2005 року зареєстровано не було.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.09.2015 р. по справі № 916/2822/15 Малому приватному підприємству "ВІВТВАН" м. Одеса відмовлено у задоволенні позову до Одеської міської ради про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні та розпорядженні об'єктом нерухомого майна, павільйоном баром "Флорида", шляхом заборони вчиняти дії у будь який спосіб зі знесення об'єкта нерухомого майна, павільйону-бару "Флорида".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.11.15р. вказане рішення залишено без змін.

Після прийняття рішення господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2005 р. у справі № 9/266-05-6651 павільйон-бар «Флорида» було відчужено МПП «Вівтван» на користь ОСОБА_3 Після цього, ОСОБА_3. за договором купівлі-продажу зазначений об'єкт продав ОСОБА_4, яка, в свою чергу, за договором купівлі-продажу продала ОСОБА_5 1/2 частину павільйону-бару. Між цими сторонами, розглядалися різні судові спори.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 березня 2013 р. у справі № 1527/16414/12 позов задоволено частково; зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнити павільйон-бар «Флорида» (загальною площею 1051,9 кв.м зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1), фактично розташований на території «Гідропарку Лузанівка» АДРЕСА_2; зобов'язано МПП «Вівтван» привести земельну ділянку загальною площею 0,082 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованого павільйону-бару «Флорида», загальною площею 1051,9 кв.м., та повернути її за належністю державі в особі Одеської міської ради. Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що на території «Гідропарку «Лузанівка» за адресою: АДРЕСА_2, розташований павільйон - бар «Флорида», загальною площею 1051,9 кв. м. та який зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2013 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року рішення апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2013 року скасовано, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 березня 2013 року залишено в силі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що МПП «Вівтван» не мав законних підстав для звернення до державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області із відповідною заявою про реєстрацію права власності, з огляду на відсутність у нього права власності на спірний об'єкт, оскільки, з моменту винесення рішення Господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2005 року у справі № 9/266-05-6651 до моменту його державної реєстрації минуло 10 років, протягом яких обставини набуття та переходу права власності на спірний об'єкт нерухомого майна стали предметом судового розгляду у багатьох судових справах. Крім того, відповідач самовільно здійснив будівництво павільйону - бару «Флорида», що підтверджується рішеннями судів. В зв'язку з чим посилаючись на ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 3 ч. 2 ст. 331, ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 83, 152, 212 Земельного кодекс) України, п. 1 ч. 1 ст. 4,ч.1 ст. 20, п. 5ч.І ст.24, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позивач просить: зобов'язати Мале приватне підприємство «Вівтван» звільнити павільйон - бар «Флорида» за адресою: АДРЕСА_2; Зобовязати Мале приватне підприємство «Вівтван» привести земельну ділянку загальною площею 0,082 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованого павільйону-бару «Флорида»; визнати дії Малого приватного підприємства «Вітван» із проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна павільйон - бар «Флорида», розташований за адресою: АДРЕСА_2, незаконними; скасувати рішення Державного реєстратора департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22124737 від 16.06.2015 р. щодо державної реєстрації права власності за Малим приватним підприємством «Вітван» на об'єкт нерухомого майна павільйон - бар «Флорида», розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач заперечуючи проти позову вказав, що рішенням Суворовського суду м. Одеси від 21.03.2013 року було встановлено, що на території «Гідропарку «Лузанівка» за адресою АДРЕСА_2, розташований павільон-бар «Флорида», загальною площею 1051,5 кв. м. Вище вказаний павільйон-бар «Флорида» був збудований самочинно, тобто без отримання дозволу на будівництво, узгодження з органами місцевого самоврядування, а також на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети. Однак, на час розгляду справи суду не були відомі обставини, те що є в наявності Дозвіл на виконання будівельних робіт № 508/02 від 24 липня 2002 року та проект реконструкції павільйону-бару «Флорида» затверджений та зареєстрований за № 324р від 28 березня 2002 року, Розпорядженням Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради. А також отримано розпорядження Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 326р від 29.03.2002 року, згідно з яким МПП «Вівтван» було дозволено розпочати будівельні роботи після отримання дозволу інспекції ДАБК. Проти справжності вище вказаних документів Одеська міська рада не заперечує. Таким чином, оскільки документи, які були надані МПП «Вівтван» спростовують ті обставини, які були покладені в основу судового рішення, а саме те що павільйон-бар «Флорида» був збудований самочинно, тобто без отримання дозволу на будівництво, узгодження з органами місцевого самоврядування, також на земельній ділянки, яка не була відведена для цієї мети та дані обставини не були відомі суду під час розгляду справи в 2013 році, а відтак, згідно ч. 4 статті 376 ЦК України відсутні правові підстави для знесення самочинно збудованого нерухомого майна. Також було встановлено, що право власності на павільон - бар «Флорида» загальною площею 816 кв. м. було визнано за МПП «Вітван» на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2005р. В подальшому МПП «Вівтван» року на підставі дозвільних документів на будівництво було отримано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка була зареєстрована в Департаменті Державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області за № ОД142151560460 та зареєстровано право власності за відповідачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, на території Гідропарку «Лузанівка» МПП «Вівтван» без дозволу інспекції ДАБК побудовано павільйон-бар «Флорида». Право власності на павільйон-бар первісно загальною площею 816 кв. м. визнано за МПП «Вівтван» на підставі рішення господарського суду Одеської області від 25 липня 2005 року. Вказане рішення господарського суду переглянуто у зв'язку з нововиявленими обставинами і 19 жовтня 2005 року господарським судом Одеської обл. постановлено нове рішення, яким задоволено заяву МПП «Вівтван» про перегляд рішення від липня 2005 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, рішення суду змінено; за МПП «Вівтван» визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - павільйон-бар «Флори, розміром 1051,5 кв.м, що розташований на території КП «Гідропарку «Лузанівка» у м. Одесі.

Однак, право власності МПП «Вівтван» на підставі вищевказаного рішення господарські суду у КП «ОМБТІ та РОН» зареєстровано не було.

Право власності МПП «Вівтван» на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2005 року у справі № 9/266-05-6651, яким постановлено не рішення про перегляд рішення від 25 липня 2005 року у зв'язку з нововиявленими обставинами визнано за МПП «Вівтван» право власності на об'єкт нерухомого майна - павільйон - б «Флорида» розміром 1051,5 кв.м, що розташований на території КП «Гідропарку «Лузанівка» у Одесі, було зареєстровано 08 червня 2015 р. на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Молдованова Галини Миколаївни (з відкриттям розділу) від 16.06.2015 р. індексний номер 22124737.

Отже, з моменту винесення рішення Господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2005 року у справі № 9/266-05-6651 до моменту його державної реєстрації минуло 10 років протягом яких обставини набуття та переходу права власності на спірний об'єкт нерухомого майна стали предметом судового розгляду у багатьох судових справах.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2005 року визнано договір купівлі-продажу, укладений між МПП «Вівтван» та ОСОБА_7, дійсним та визнано за ОСОБА_7 право власності на об'єкт нерухомого майна павільйон - бар «Флорида»; право власності на підставі вказаного рішення зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» 19 грудня 2005 року.

17 березня 2010 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_4 купила зазначений павільйон-бар.

Право власності ОСОБА_4 було зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» 29 березня 2010 року.

28 жовтня 2011 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу продала ОСОБА_5 1/2 частину павільйону-бару.

Отже, після прийняття рішення господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2005 р. у справі № 9/266-05-6651 павільйон-бар «Флорида» було відчужено МПП «Вівтван» на користь ОСОБА_7 Після цього, ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу зазначений об'єкт продав ОСОБА_4, яка, в свою чергу, за договором купівлі-продажу продала ОСОБА_5 1/2 частину павільйону-бару.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2010 р. рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2005 р. (яким визнано за ОСОБА_7 право власності на об'єкт нерухомого майна павільйон-бар «Флорида») скасовано; справу направлено на новий розгляд до Суворовського районного суду м. Одеси.

02.02.2011 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 квітня 2011 року, у задоволенні позову про визнання права власності на нежитлову будівлю бару відмовлено.

На підставі викладеного, заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся з позовом у справі № 1527/16414/12 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Малого приватного підприємства «Вівтван» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинного будівництва.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 березня 2013 р. у справі № 1527/16414/12 позов задоволено частково; зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнити павільйон-бар «Флорида» (загальною площею 1051,9 кв.м зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично розташований на території «Гідропарку Лузанівка» АДРЕСА_2; зобов'язано МПП «Вівтван» привести земельну ділянку загальною площею 0,082 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованого павільйону-бару «Флорида», загальною площею 1051,9 кв.м., та повернути її за належністю державі в особі Одеської міської ради.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2013 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року рішення апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2013 року скасовано, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 березня 2013 року залишено в силі.

Зважаючи на ті обставини, що право власності за МПП «Вівтван» на підставі рішення господарського суду Одеської області на самовільно збудований павільйон - бар «Флорида» не було зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН», Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що на підставі ст. 12 ЗК України земельна ділянка, на якій знаходиться спірне нерухоме майно перебуває у власності Одеської міської ради, у користування чи у власність відповідачам у встановленому законом порядку не на давалась, тому підлягає поверненню у власність територіальної громади, а також суд першої інстанції вірно зобов'язав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнити павільйон-бар «Флорида» та зобов'язав МПП «Вівтван» як особу, яка здійснила самочинне будівництво, знести вказане майно.

Таким чином, Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року встановлено, що МПП «Вівтван» є особою, яка здійснила самочинне будівництво павільйону-бару «Флорида», розташованого на території «Гідропарку Лузанівка» АДРЕСА_2, та зобов'язано знести вказане майно.

Відповідно до п.2 ст.80 ГПК України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

Отже, позовна вимога про зобов'язання МПП «Вівтван» привести земельну ділянку загальною площею 0,082 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованого павільйону-бару «Флорида» підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки вже є рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 березня 2013 р. у справі № 1527/16414/12 в якому вирішувалось питання про зобов'язання МПП «Вівтван» привести земельну ділянку загальною площею 0,082 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованого павільйону-бару «Флорида», загальною площею 1051,9 кв.м.

Також низкою судових рішень встановлено, що павільйон-бар «Флорида» загальною площею 1051,5 кв.м., є самочинним будівництвом, а Одеська міська рада, як власник земельної ділянки має право вимагати її повернення, оскільки земельна ділянка під будівництво не виділялася, та вибула з володіння власника не з його волі.

Також судами по справах, а також у ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 01.07.15р. встановлено, що суд обґрунтовано не приймав до уваги документи надані представником позивачів щодо надання дозволів на будівництво, оскільки такі документи надавалися МПП «Вівтван», а не позивачам, крім того, надані до суду документи не спростовують здійснення самочинного будівництва, оскільки до теперішнього часу земельна ділянка під забудову павільйону-бару «Флорида», або під уже збудоване нерухоме майно не виділялася, а отже в силу приписів ч.ч. 3, 4 ст. 376 ЦК України, таке будівництво є самочинним і не є об'єктом цивільних прав. Зазначені обставини викладені в Постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року.

Чим і спростовуються доводи відповідача, що ним було збудовано павільйон-бар не самочинно та відсутні правові підстави для знесення самочинно збудованого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання МПП «Вівант» звільнити павільйон - бар «Флорида» за адресою: АДРЕСА_2; , суд зазначає наступне.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровано по 1/4 спільній частковій власності павільйону - бару «Флорида». Вказаному об'єкту присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідний запис про державну реєстрацію внесено 07.11.2011 р. На момент розгляду даної справи вищевказана державна реєстрація не скасована.

В матеріалах справи, відсутні докази того, що саме МПП «Вівтван» займає павільйон-бар «Флорида» на території «Гідропарку «Лузанівка» за адресою: АДРЕСА_2, розташований павільйон - бар «Флорида», загальною площею 1051,9 кв.м. та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, позовна вимога про зобов'язання МПП «Вівант» звільнити павільйон - бар «Флорида», є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання дій Малого приватного підприємства «Вітван» із проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна павільйон - бар «Флорида», незаконними; скасувати рішення Державного реєстратора департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22124737 від 16.06.2015 р. щодо державної реєстрації права власності за Малим приватним підприємством «Вітван» на об'єкт нерухомого майна павільйон - бар «Флорида», слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень": державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації.

Суд вважає, щодо непідвідомчості господарському суду спору про скасування рішення про державну реєстрацію та скасування такої реєстрації, оскільки Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України у правовідносинах щодо вчинення оспорюваних дій є суб'єктом владних повноважень - органом державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, а спори, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, не є підвідомчими господарським судам.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09.07.15р. № 906/1415/14.

Посилання позивача на те, що підстави для скасування рішення Державного реєстратора департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не випливають з наданих реєстратору владних управлінських функцій та не мають ознак справи адміністративної юрисдикції з огляду на наявність спору про право, є необґрунтовані та спростовується наступним.

На підтвердження викладеного позивач надає постанову Вищого господарського суду України від 13.07.15р. № 916/4392/14.

У вказаній постанові, колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на те, що суть позову заступника прокурора Одеської області у частині вимог про скасування рішення та державну реєстрацію права власності, зводиться до захисту права власності позивача, тобто до питання набуття, реалізації та припинення права власності, одним з етапів якого є реєстрація права власності на нерухоме майно.

В той час, по даній справі право власності не оспорюється, а на думку позивача, подаючи заяву про реєстрацію права власності на підставі рішення господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2005 р. у справі № 9/266-05-6651, представник МПП «Вівтван» не повідомив державного реєстратора про наявність суперечностей між заявленими ним та вже зареєстрованими за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 правами на павільйон - бар «Флорида».

Отже, розгляд спору про правомірність здійсненої органом державної реєстрації дій з реєстрації права повинен здійснюватися в межах іншого спору.

Крім того, відповідно до частин 1-3 статті 11 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що: кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності , мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття

передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України: господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числ учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридично' особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Пунктом 17 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором; між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції;

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень": державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав.

- Доводи Позивача щодо необхідності розгляду позовних вимог в частині визнання дій Малого приватного підприємства «Вітван» із проведення державне реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна павільйон - бар «Флорида» - незаконними та скасування рішення Державного реєстратора департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про державну реєстрацію права та їх обтяжень, щодо державно реєстрації права власності за Малим приватним підприємством «Вітван» на об'єкт нерухомого майна павільйон - бар «Флорида» в порядку господарського судочинства є безпідставними та не відповідають вимогам чинного процесуального законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу, України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно до пункту 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відтак, суд припиняє провадження по справі в частині позовних вимоги щодо визнання дій Малого приватного підприємства «Вітван» із проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна павільйон - бар «Флорида», незаконними; скасувати рішення Державного реєстратора департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22124737 від 16.06.2015 р. щодо державної реєстрації права власності за Малим приватним підприємством «Вітван» на об'єкт нерухомого майна павільйон - бар «Флорида».

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та спростованими належним чином т у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодекс України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі в частині позовних вимог щодо:

- зобов'язання МПП «Вівтван» привести земельну ділянку загальною площею 1051,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованого павільйону-бару «Флорида»;

- визнання дій Малого приватного підприємства «Вітван» із проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна павільйон - бар «Флорида», розташовані за адресою: АДРЕСА_2, -незаконними;

- скасування рішення Державного реєстратора департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22124737 від 16.06.2015 р. щодо державної реєстрації права власності за Малим приватним підприємством «Вітван» на об'єкт нерухомого майна павільйон - бар «Флорида».

У задоволенні решти позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.01.16 р.

Суддя І.О. Домнічева