Рішення № 55479899, 26.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016Справа №910/1941/14

За позовом Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД"

2) Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог

на предмет спору, на стороні позивача - 1) Державна реєстраційна служба України

2) Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_1 (третя особа 3), ОСОБА_2 (третя особа 4),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (третя особа 5), ОСОБА_4 (третя особа 6), ОСОБА_5 (третя особа 7), ОСОБА_6 (третя особа 8), ОСОБА_7 (третя особа 9), ОСОБА_8 (третя особа 10), ОСОБА_9 (третя особа 11) ОСОБА_10 (третя особа 12), ОСОБА_11 (третя особа 13), ОСОБА_12 (третя особа 14), ОСОБА_13 (третя особа 15), ОСОБА_14 (третя особа 16), ОСОБА_15 (третя особа 17), ОСОБА_16 (третя особа 18), ОСОБА_17 (третя особа 19), ОСОБА_18 (третя особа 20), ОСОБА_19 (третя особа 21), ОСОБА_20 (третя особа 22), ОСОБА_21 (третя особа 23), ОСОБА_22 (третя особа 24), ОСОБА_23 (третя особа 25), ОСОБА_24 (третя особа 26), ОСОБА_25 (третя особа 27), ОСОБА_26 (третя особа 28), ОСОБА_27 (третя особа 29), ОСОБА_28 (третя особа 30), ОСОБА_29 (третя особа 31), ОСОБА_30 (третя особа 32), ОСОБА_31 (третя особа 33), ОСОБА_32 (третя особа 34), ОСОБА_33 (третя особа 35), ОСОБА_34 (третя особа 36), ОСОБА_35 (третя особа 37), ОСОБА_36 (третя особа 38), ОСОБА_37 (третя особа 39), ОСОБА_38 (третя особа 40), ОСОБА_39 (третя особа 41), ОСОБА_40 (третя особа 42), ОСОБА_41 (третя особа 43), ОСОБА_42 (третя особа 44), ОСОБА_41 (третя особа 45), ОСОБА_43 (третя особа 46), ОСОБА_44 (третя особа 47), ОСОБА_45 (третя особа 48), ОСОБА_46 (третя особа 49), ОСОБА_47 50), ОСОБА_48 (третя особа 51), ОСОБА_49 (третя особа 52), ОСОБА_50 (третя особа 53), ОСОБА_51 (третя особа 54), ОСОБА_52 (третя особа 55), ОСОБА_53 (третя особа 56), ОСОБА_54 (третя особа 57), ОСОБА_55 (третя особа 58), ОСОБА_56 (третя особа 59), ОСОБА_57 (третя особа 60), ОСОБА_58 (третя особа 61), ОСОБА_59 (третя особа 62), ОСОБА_60 (третя особа 63), ОСОБА_61 (третя особа 64).

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання договору недійсним

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача: Горбенко К.О. (представник за довіреністю), Любченко О.М. (голова комісії), Аніщенко В.П., Петренко В.М., Оксенюк О.М. (заст.ген.директора);

від відповідача 1: Раілко С.В. (представник за довіреністю);

від відповідача 2: не з'явився;

від третіх осіб 1-4, 6-64: не з'явилися;

від третьої особи 5: ОСОБА_3;

від прокуратури: Греськів І.І. (представник за посвідченням).

ВСТАНОВИВ:

Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" звернулась до суду з позовом до ТОВ "Сілтек ЛТД" та ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" про визнання недійсним інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. та усіх додатків до нього з моменту укладання; визнання недійсною передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомості відповідно до актів прийому-передачі майнових прав від 03.07.2013 р., що підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на виконання умов інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р.; визнання довіреності від 12.06.2013 р. недійсною в частині уповноваження Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. інвестиційних договорів.

Позовні вимоги обгрунтовуються невідповідністю спірного інвестиційного договору, укладеного між відповідачами, вимогам чинного законодавства зокрема положенням ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», якою встановлено порядок інвестування та фінансування будівництва, відповідно до якого інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта житлового будівництва. Спірний договір, всупереч вимог ст. 4 вказаного Закону, не передбачає встановленого порядку інвестування та фінансування будівництва житлового об'єкта.

Крім того, позивач вказав, що при укладенні спірного договору, відповідач 2 розпорядився майновими правами на квартири, які належали позивачу відповідно до підписаного між позивачем та відповідачем 2 Акту розподілу квартир в адміністративно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1, передавши вказані квартири на підставі спірного інвестиційного договору відповідачу 1.

На підставі викладеного зазначає, що недотримання вимог законодавства при укладенні договору інвестування тягне за собою недійсність спірного договору на підставі ст. 215 ЦК України.

Також позивач просить визнати недійсною довіреність від 12.06.2013 в частині уповноваження ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» на укладенні від імені учасників Договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 інвестиційних договорів. Вказані вимоги обгрунтовуються відсутністю у Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" повноважень щодо укладення інвестиційних договорів та, відповідно, неможливістю делегування вказаних повноважень на підставі довіреності.

ТОВ "Сілтек ЛТД" проти позову заперечувало, посилаючись на те, що на момент укладення оспорюваного інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. адміністративно-житловий комплекс по АДРЕСА_1 було здано в експлуатацію, квартири та нежитлові приміщення у ньому складали окремі об'єкти нерухомого майна, у зв'язку з чим застосування механізму інвестування будівництва житла, встановленого ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» не було обов'язковим для сторін договору.

ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" проти позову заперечувало, вказуючи на те, що вимоги Закону України «Про інвестиційну діяльність» не були обов'язковими для сторін інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013, оскільки на момент його укладення житловий комплекс по АДРЕСА_1 був зданий в експлуатацію.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 позов задоволено частково. Визнано недійсною довіреність від 12.06.2013 в частині уповноваження ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 інвестиційних договорів. Визнано недійсним інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013, укладений між ТОВ "Сілтек ЛТД" та ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та додатки до нього з моменту укладання. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2015 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання частково недійсною довіреності від 12.06.2013 та визнання недійсним інвестиційного договору №1 від 17.06.2013, а справу в цій частині передано на нових розгляд до суду першої інстанції. В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Після надходження до господарського суду м. Києва, згідно розподілу автоматизованої системи документообігу, справу №910/1941/14 передано на розгляд судді Маринченку Я.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.12.2015 справу №910/1941/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, надали додаткові пояснення по справі, в яких зазначили, що Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» (Укртелефільм) та ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» (Оператор) є учасниками Договору про спільну діяльність без створення юридичної особи. У відповідності до умов Договору про спільну діяльність сторони 11.10.2005 погодили розподіл житлової та нежитлової площ в натурі шляхом укладення Акту розподілу. На підставі акту розподілу від 24.02.2009 ( з урахуванням номерів квартир, присвоєних БТІ та зазначених в порівняльній відомості від 26.06.2013) у власність позивача по справі було передано майнові права на 80 квартир в адміністративно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1, а також майнові права на нежитлові приміщення у секціях будинку Є та Ж, загальною площею 992,09 кв.м. В межах своїх майнових прав на квартири, набутих на підставі акту розподілу від 24.02.2009, позивач відчужив на користь фізичних осіб майнові права на частину вказаних квартир, а також передав Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 28 квартир в рахунок 5% відрахувань за житловий будинок по АДРЕСА_1.

Враховуючи, що майнові права на квартири та нежитлові приміщення, розподілені у власність позивача на підставі актів розподілу від 11.10.2005 та від 24.02.2009, перебували у власності Укртелефільму як на момент укладення спірного договору так і перебувають у власності позивача станом на теперішній час, намагання відповідачів за допомогою спірного інвестиційного договору здійснити відчуження майнових прав на вказані об'єкти свідчить про порушення законних прав і інтересів позивача та стало підставою для звернення Укртелефільму з позовом до суду з метою захисту порушених прав.

Також представник позивача вказав, що Акт розподілу квартир від 24.02.2009 не є договором про виділ в натурі частки з спільного нерухомого майна, а є актом розподілу між сторонами майна, що було у їх спільній частковій власності та визначення сторонами переліку житлових та нежитлових площ, які переходять у їх власність. Підписанням вказаного акта сторони припинили право спільної часткової власності і кожна із сторін набула майнові права на визначені в таких актах об'єкти нерухомого майна.

Крім того, представник позивача зазначив, що спірне положення довіреності в частині уповноваження відповідача 2 укладати інвестиційні договори суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням ст.ст.237, 244 ЦК України, оскільки обсяг повноважень, наданих стороні за довіреністю перевищує обсяг повноважень, наданих довірителю умовами договору про спільну діяльність, яким сторонам (Укртелефільму та Оператору) не надано права укладати інвестиційні договори.

Враховуючи викладене, представники позивача просили позов задовольнити.

Представник відповідача - ТОВ «Сілтек ЛТД» проти позову заперечував, вказуючи, що спірна довіреність видана у відповідності до положень договору про спільну діяльність та відповідає вимогам закону. Також вказав, що інвестиційний договір №1 від 17.06.2013 укладений між відповідачами, відповідає вимогам закону. Позивач не є стороною вказаного договору та не зазначив, яким чином порушені його права укладенням між відповідачами вказаного інвестиційного договору. Крім того зазначив, що рішенням господарського суду м. Києва від 19.03.2014 у справі №910/2322/14 вказаний інвестиційний договір визнано недійсним в частині передачі на користь ТОВ «Сілтек ЛТД» - 28 квартир та визнано відсутність у ТОВ «Сілтек» права власності на вказані квартири.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову. У випадку відмови у задоволенні позову просить також скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову.

Відповідач 2 - ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» уповноваженого представника у судове засіданні не направив, письмових пояснень по суті заявлених вимог до суду не надав, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник прокуратури позов підтримав повністю з мотивів, зазначених позивачем.

Третя особа - ОСОБА_3 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Представники інших третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, пояснень не надіслали, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Заслухавши представників сторін, прокуратури, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.01.2004 між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", правонаступником якого є ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" (оператор) та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" (Укрателефільм) укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи метою якого є забезпечення спільного інвестування та залучення коштів щодо об'єкту інвестування, здійснення спільного будівництва об'єкту інвестування, ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень об'єкту інвестування та отримання прибутку для його учасників.

29.05.2004 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про спільну діяльність від 30.01.2004, відповідно до якої під об'єктом інвестування розуміється адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 1, 45 га у АДРЕСА_1.

За змістом п. 2.2 договору про спільну діяльність в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2004 р. внески до спільної діяльності визначають розподіл часток спільної власності між учасниками в наступній пропорції: Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" - 13,5%; ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" - 86,5%.

Пунктом 13.4 договору про спільну діяльність від 30.01.2004 р., у редакції додаткової угоди від 07.06.2005 сторони погодили, що кожна сторона має право передавати майнові права на свою частку в спільному майні для залучення фінансових ресурсів.

Рішенням Київської міської ради № 80/2656 від 27.01.2005 Українській студії телевізійних фільмів (Укртелефільм), за умови виконання пункту 3 цього рішення, передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,45 га для будівництва адміністративно-житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 31.03.1959 № 484 "Про відвід земельної ділянки комітету по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів Української радянської соціалістичної республіки під будівництво кінозйомочного комплексу в Дарницькому районі".

Пунктом 3.9 вказаного рішення Київської міської ради зобов'язано Українську студію телевізійних фільмів (Укртелефільм) передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 5 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 № 267/1142 "Про бюджет міста Києва на 2004 рік".

11.10.2005 сторонами підписано Додаток 4 до Договору 1, в якому сторони визначили перелік спільної власності, яка переходить у власність Укртелефільму та Інтерінвестсервісу, визначивши перелік житлових та нежитлових приміщень, які передаються у власність Укртелефільм та Інтерінвестсервіс відповідно з умовами Договору 1, із зазначенням номерів квартир, їх площ, а також площ нежитлових приміщень. У вказаному додатку сторони встановили, що обов'язки виконані у повному обсязі та належним чином, сторони претензій не мають, а остаточний розподіл площ між сторонами буде здійснено після реєстрації акта здачі об'єкта в ДАБК.

24.02.2009 між Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Приватним акціонерним товариством "МІК "Інтерінвестсервіс" підписано акт розподілу квартир в адміністративно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого у між сторонами розподілені житлові та нежитлові площі, які переходять у власність позивача та відповідача.

Згідно акту № 196 від 15.11.2010 Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" передала, а Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняло 28 квартир (№№ 318, 409, 412, 416, 417, 439, 450, 448, 454, 472, 474, 483, 487, 488, 505, 508, 537, 538, 539, 552, 553, 555, 567, 570, 571, 578, 580 та 587) загальною площею 3 041,94 кв.м в рахунок 5 % відрахувань за житловий будинок по АДРЕСА_1 згідно рішення Київської міської ради № 80/2656 від 27.01.2005.

12.06.2013 Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" в особі виконуючого обов'язки генерального директора Петренка Віктора Михайловича видано довіреність, якою уповноважено ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» (оператор) вчиняти дії, що передбачені договором про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004, зокрема, укладати від імені учасників договори, що стосуються будівельних робіт, інвестиційні договори, договори на придбання товарів, робіт, послуг та додаткові угоди до них для задоволення потреб спільної діяльності за договором, а також за власний рахунок здійснювати розрахунки за вказаними договорами.

17.06.2013 між ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" укладено інвестиційний договір № 1 відповідно до п. 1.1 якого ТОВ "Сілтек ЛТД" інвестує грошові кошти в об'єкт інвестування - майнові права на об'єкти нерухомості, що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в АДРЕСА_1, а ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" зобов'язується прийняти від інвестора інвестиційний внесок в порядку та на умовах, визначених цим договором, та передати інвестору у власність об'єкт інвестування.

Відповідно до п. 1.2. інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 під об'єктом інвестування сторони розуміють майнові права на об'єкти нерухомості, що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в АДРЕСА_1.

Умовами пунктів 2.1., 2.2., 2.4 інвестиційного договору визначено, що об'єкт інвестування передається відповідачем 2 відповідачу 1 шляхом підписання актів прийому-передачі майнових прав. Право власності на об'єкт інвестування переходить від відповідача 2 до відповідача 1 після підписання вказаного акту. Оформлення права власності інвестора на об'єкт інвестування завершується видачею органами реєстраційної служби України свідоцтва про право власності на це майно, як на об'єкт нерухомого майна, на підставі цього договору та акту прийому-передачу.

Сторонами також підписано Додатки №1 та №2 до згаданого договору інвестування, якими визначено номери квартир, секції, поверхи, кількість кімнат, площа, вартість житлових та нежитлових приміщень що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в АДРЕСА_1, які є об'єктом інвестування згідно з ст. 1 договору та майнові права на які передаються ТОВ "Сілтек ЛТД".

Як встановлено судом, у подальшому було змінено техніко-економічні показники адміністративно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1,у зв'язку зі зміною нумерації та площі квартир відповідно до технічних паспортів бюро технічної інвентаризації, про що сторонами складено та підписано порівняльну відомість від 26.06.2013 р.

Згідно вказаної порівняльної відомості від 26.06.2013 р., на підставі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. та акту розподілу квартир від 24.02.2009 р. позивач набув у власність майнові права на квартири №№, 2, 38, 3, 1, 5, 25, 29, 61, 65, 69, 126 в секції «А», 138, 150, 93, 121, 149, 108, 144, 148 в секції «Б», №№ 162, 170, 194, 202, 235, 239, 165, 197, 221, 237 в секції «В», №№ 259, 291, 299, 318, 256, 280, 306, 308, 249, 281 в секції «Г», №№ 333,393, 323, 359, 324, 332, 364, 380, 396 в секції «Д», №№ 409, 417, 450, 454, 474, 419, 427, 439, 448, 472, 483, 487, 488, 412, 416 в секції «Є», №№ 505, 537, 538, 553, 570, 578, 539, 555, 567, 571, 587 в секції «Ж», що становить 13, 5 % від загальної житлової площі будинку.

Статтею 1130 ЦК України встановлено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до положень ст.1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Положеннями п.2.6 договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 сторони визначили, що майно та грошові кошти, внесені учасниками, а також майно та грошові кошти, створені, одержані або придбані в процесі спільної діяльності, складають їх спільну часткову власність Учасники не мають права розпоряджатися своєю часткою в спільному майні без згоди один одного до моменту розподілу спільного майна.

Пунктом 2.7 вказаного договору, з урахуванням змін, внесеними додатковою угодою від 29.05.2004, сторони визначили, що розподіл часток спільної власності між учасниками визначається в наступній пропорції: Укртелефільм - 13,5%, ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» - 86,5%.

Пунктом 5.3.5 договору про спільну діяльність в редакції додаткової угоди до договору від 20.02.2009 на позивача покладено обов'язок своєчасно підписати акт розподілу житлової а нежитлової площі відповідно до умов, визначених цим договором.

На виконання згаданих положень договору про спільну діяльність, а також враховуючи наявність технічної документації по адміністративно-житловому комплексу за адресою: АДРЕСА_1, сторони за вказаним договором визначили перелік житлових та нежитлових приміщень, які передаються у власність сторін відповідно до умов договору.

Нормами ст.367 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Отже, сторони за договором про спільну діяльність, шляхом підписання акта від 11.10.2005 та акта розподілу квартир від 24.02.2009 здійснили поділ спільного часткового майна, створеного за результатами спільної діяльності (майнових прав на житлові та нежитлові приміщення адміністративно-житлового комплексу), набувши при цьому права власності, кожен на свою частку, згідно пропорції, визначеної договором.

При цьому, у зв'язку зі зміною нумерації квартир у будинку на підставі даних технічних паспортів на квартири, виготовлених БТІ, станом на 25.01.2012 та поштової адреси, сторони за договором про спільну діяльність склали порівняльну відомість від 26.06.2013, якою визначили відповідність будівельних номерів квартир номерам квартир за техпаспортом. При цьому суд зазначає, що розподіл вказаних квартир відбувся саме за актами від 11.10.2005 та від 24.09.2009. За вказаними актами відбувся також розподіл нежитлових площ будинку, зокрема позивач отримав майнові права на нежитлові приміщення у секціях Є та Ж будинку. Тобто підписанням, порівнювальної відомості сторони не здійснювали перерозподілу житлових та нежитлових площ будинку, а лише узгодили відповідність будівельної нумерації квартир, нумерації квартир за техпаспортами, виготовлених БТІ.

Таким чином, саме позивачу, на підставі Актів, станом на час укладення спірного інвестиційного договору, належали майнові права на частину житлових та нежитлових приміщень у адміністративно-житловому комплексі за адресою АДРЕСА_1, та які є предметом інвестиційного договору №1 від 17.06.2013.

Здійснення розподілу між учасниками спільної діяльності часток спільної часткової власності на підставі Актів від 11.10.2005 та від 24.02.2009,з урахуванням зміненої нумерації квартир, врахованої сторонами на підставі порівнювальної відомості від 26.06.2013, відповідає вимогам закону та положенням договору про спільну діяльність. Підписанням актів розподілу та порівняльної відомості між сторонами, сторони розподілили частки у спільному частковому майні, при цьому переходу права власності на вказане майно не відбулося, оскільки власники майна не змінилися.

Вказане підтверджується також постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 у справі №910/4784/14, предметом розгляду якої, зокрема, є визнання недійсними вказаних акта розподілу та порівняльної відомості. Так, вказаною постановою, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.03.201,5 суд встановив, що підписуючи акт розподілу та порівнювальну відомість, сторони фактично лише уточнили частки кожної з них у спірній сумісній власності, тобто вказаними правочинами не відбувся розподіл спільної часткової власності, яка вже була розподілена раніше, на підставі акта від 11.10.2005. Крім того, за своєю правовою природою підписані сторонами Акт розподілу та Порівнювальна відомість не є договором про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, оскільки договір про виділ частки має наслідком припинення права спільної часткової власності тільки для того учасника, який реалізував право на виділ, проте вказаним ознакам Акт розподілу та Порівнювальна відомість не відповідають.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена іншою заінтересованою особою лише в тому випадку, якщо вчиненням правочину порушені її права та законні інтереси.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідач 2, укладаючи спірний інвестиційний договір з відповідачем 1, передав відповідачу 1майнові права на житлові та нежитлові приміщення, які за результатами розподілу між сторонами договору про спільну діяльність, на підставі підписаних сторонами актів та порівнювальної відомості, на час укладення інвестиційного договору, належали позивачу.

Додатково суд зазначає, що навіть за відсутності актів розподілу квартир, відповідач 2 не мав права розпоряджатися майновими правами на житлові та нежитлові приміщення у будинку без згоди позивача в силу положень п.2.6 договору про спільну діяльність, оскільки до підписання актів розподілу, все майно учасників є спільною частковою власність сторін.

Нормами ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач 2, шляхом укладання інвестиційного договору з відповідачем 1 розпорядився майновими правами на квартири та нежитлові приміщення, які належали позивачу, суд приходить до висновку про наявність порушення прав та законних інтересів позивача, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Крім того, щодо відповідності інвестиційного договору вимогам закону суд зазначає наступне. Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України врегульовані Законом України "Про інвестиційну діяльність", який спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону, інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань, за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.

Отже, з 14.01.2006 законодавством встановлено особливий порядок інвестування та фінансування будівництва - за посередництвом вищезгаданих організацій (фондів фінансування будівництва, фондів операцій з нерухомістю, інститутів спільного інвестування) або шляхом емісії цільових облігацій.

Разом з тим, як вбачається зі змісту інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 та додаткових угод, які є його невід'ємною частиною, зокрема Розділу 3 договору, сторони визначили загальну суму інвестицій, з розподіленням на майнові права на житлові та нежитлові приміщення згідно додатків до договору, яка вноситься інвестором (відповідачем 3) на рахунок оператора (відповідача 2) в термін 90 днів з дня підписання договору. При цьому сторонами за інвестиційним договором не дотримано, встановленого ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) порядку інвестування та фінансування, зокрема шляхом створення фондів фінансування будівництва, фондів операцій з нерухомістю, інститутів спільного інвестування або шляхом емісії цільових облігацій.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На підставі викладеного, враховуючи, що спірний інвестиційний договір №1 від 17.06.2013 укладено з порушенням вимог Закону України «Про інвестиційну діяльність», при укладенні вказаного договору відповідач 2, всупереч вимог ст.ст. 319, 321, 367, розпорядився належними позивачу майновими правами на житлові та нежитлові приміщення, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним вказаного інвестиційного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною вказаного договору.

В частині позовних вимог про визнання недійсною довіреності від 12.06.2013 в частині уповноваження ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. інвестиційних договорів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

У відповідності до ч. 1 ст. 245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

За правилами ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Судом встановлено, що Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» видано Довіреність від 12.06.2013 р. ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", якою було відповідача 2 уповноважено вчиняти дії, що передбачені договором про спільну діяльність в межах, передбачених вказаним договором та цією довіреністю.

Пунктом 2 Довіреності від 12.06.2013 р. ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" уповноважено укладати від імені учасників Договору про спільну діяльність договори, що стосуються будівельних робіт інвестиційні договори, договори на придбання товарів, робіт, послуг та додаткові угоди до них для задоволення потреб спільної діяльності за договором, а також за власний рахунок здійснювати розрахунки за вказаними договорами.

З аналізу положень Договору про спільну діяльність від 30.01.2004, зокрема статей 4 та 5, якими визначено права та обов'язки учасників Договору про спільну діяльність, позивача не наділено правом самостійного, без погодження з іншим учасником договору, укладання інвестиційних договорів з третіми особами, як не покладено і такого обов'язку.

Таким чином, позивачем, шляхом видачі відповідачу 2 довіреності делеговано повноваження на укладення від імені учасників договору інвестиційні договори, в той час, як сам позивач такого права, згідно умов договору про спільну діяльність не мав.

Отже, враховуючи те, що позивачем на підставі довіреності делеговано відповідачу 2 права, яких не мав сам позивач, як сторона Договору про спільну діяльність, а за змістом положень ст.ст.237, 244 обсяг повноважень за довіреністю не може перебільшувати обсягу повноважень довірителя (позивача) за договором про спільну діяльність, суд приходить до висновку про невідповідність положення довіреності в частині уповноваження відповідача 2 на укладення від імені учасників Договору вимогам ст.237,244 ЦК України, що є підставою для визнання довіреності у вказаній частині недійсною відповідно до ст..215 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" задовольнити.

Визнати недійсним інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та додатки до нього з моменту укладання.

Визнати недійсною довіреність від 12.06.2013 р. в частині уповноваження Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. інвестиційних договорів.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Я.В. Маринченко