Рішення № 55479861, 04.02.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 р. Справа № 909/1328/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул ОСОБА_1, 59а, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_2 вул. Смицнюка, 65,с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77422

про стягнення заборгованості в сумі 28 541,34 грн

за участю

від позивача: ОСОБА_3, (довіреність № 20/1952 від 23.11.15 )

від відповідача представники не з'явилися.

У судовому засіданні, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення згідно ст. 85 ГПК України.

встановив

позивач подав суду позовну заяву до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 28541,34грн. заборгованості . Ухвалою суду від 07.12.2015року порушено провадження по справі та призначено заяву до розгляду на 17.12.2015року. В порядку ст. 77 ГПК України ухвалою суду від 17.12.2015року розгляд справи було відкладено на 12.01.2016року. Ухвалою суду від 12.01.20116року розгляд справи відкладено на 04.02.2016року.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №258 від 02.12.2013року на відпуск теплової енергії, в частині своєчасної оплати в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 14859,36грн. основного боргу, крім того позивачем були нараховані пеня, 3% та інфляційні втрати.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалі від 12.01.2016року не виконав. Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повернутим з відміткою про вручення повідомлення поштового відправлення.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

02.12.2013року між сторонами було укладено договір № 258 на постачання теплової енергії, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію, а відповідач оплатити отримані послуги.

У відповідності до п.5.8 Договору, оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках.

- з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання рахунку - фактури:

- з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа поточного розрахункового періоду.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач передав у власність відповідача в період з 01.04.2014року по 31.10.2015року у сумі 14859,36грн, теплову енергію, обумовлену Договором №258 від 02.12.2013року.

Відповідно до п.5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а в разі їх відсутності - розрахунковим методом згідно годинних теплових навантажень.

Відповідно до п.5.3 Договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно з 26 по 31 число направляє свого представника у відповідності до договірної роботи та реалізації теплової енергії Виробника за адресою: вул. Б. Хмельницького, 59 А для подання звіту про фактичне споживання Енергії за розрахунковий місяць. У випадку не подання звіту про фактичне споживання Енергії за розрахунковий період по приладах, вказаний термін, розрахунок за використану Енергію проводиться розрахунковим методом згідно годинами теплових навантажень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату за послуги по теплопостачанню на суму 14859,36 грн. (копії рахунків-фактури наявні в матеріалах справи).

Однак, відповідач в супереч умовам договору не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг з теплопостачання.

В зв'язку з тим, що оплата відповідачем була не здійснена позивач на підставі договору, ст. 230 ГК України та 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних -330,98грн, інфляційних втрат - 3558,14грн, пеню в розмірі 9792,86грн.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 28 541,34 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат та пені за допомогою ЮІПС "Законодавство", за результатами розрахунку суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно нараховано 330,98 грн. 3% річних, 3558,14грн. інфляційних втрат та 9792,86грн пені за вказані у позові періоди.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.121,124 Конституції України, ст. 11, 204, 207, 208, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629 ЦК України, ст. 173, 216, 230, 343 ГК України, керуючись ст.2, 4-7, 22, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м.Івано-Франківськ, вул.Б.Хмельницького, 59А до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 вул. Смицнюка, 65,с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область про стягнення заборгованості в сумі 28 541,34 грн. - задовольнити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - приватний підприємець ОСОБА_2 вул. Смицнюка, 65,с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область (код ЗКПО НОМЕР_1) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м.Івано-Франківськ, вул.Б.Хмельницького, 59А (код 03346058) 14859,36грн. основного боргу ( чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять грн. 36коп.), 330,98грн. ( триста тридцять грн. 98коп.) -3% річних, 3558,14грн. ( три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім грн.14коп.), 9792,86грн. пені ( дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дві грн.86коп.) та 1218грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00коп) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.02.16

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.