Ухвала суду № 55479530, 02.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.02.16р. Справа № 904/5459/15

За скаргою: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

на дії та бездіяльність Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у виконавчому проваджені ВП №49010618 (в порядку ст. 121-2 ГПК України).

У справі:

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "ДІМЕКС-ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 742-О від 25.02.14р.

від відповідача: не з'явився

від ДВС: не з'явився

Суть спору:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015 р. у справі № 904/5459/15 позов задоволено:

- зобовязано Приватного підприємства "ДІМЕКС ПЛЮС" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" з заборгованості за договором № 1625 від 26.06.2003р., яка утворилася станом на 21.04.2015 р. у розмірі 425915,38 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 28 930,71 грн., заборгованість за відсотками - 163 220,56 грн., пеня - 233 764,11 грн.

- стягнуто з Приватного підприємства "ДІМЕКС-ПЛЮС" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" 1218,00 грн. судового збору.

- стягнуто з Приватного підприємства "ДІМЕКС-ПЛЮС" до спеціального фонду Державного бюджету України 1700,00 грн. штрафу, про що видати наказ. (з урахування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2015 р. у справі № 904/5459/15).

- повернуто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "ПРИВАТБАНК" надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1218,00 грн., перерахований згідно платіжних доручень: № PROMOBP4IP від 10.06.2015 року, № PROMЗВРMFG від 23.06.2015 року.

21.07.2015 р. на виконання рішення суду господарським судом Дніпропетровської області видані накази господарського суду Дніпропетровської області № 904/5459/15 про примусове виконання.

Від Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга № б/н від 29.12.2015 р. на дії та бездіяльність органу Державної виконавчої служби у виконавчому проваджені ВП № 49010618 (в порядку провадження ВП № 49010618), якою скаржник просить суд:

1. визнати постанову державного виконавця Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 24.12.2015 р. винесену у виконавчому проваджені ВП № 49010618 про повернення стягувачу наказу господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 р. про зобов'язання ПП "ДІМЕКС ПЛЮС" в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з заборгованості за договором № 1625 від 26.06.2003 р., яка утворилася станом на 21.04.2015 р. у розмірі 425 915,38 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу - недійсною.

2. визнати незаконною бездіяльність Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо невжиття заходів, передбачених п.п. 3, 11, 13, 16, 18 ч. 3 ст. 11, ч.ч. 2, 3 ст. 75, ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження".

3 зобов'язати державного виконавця здійснити наступні дії, передбачені законодавством:

- викликати голову ліквідаційної комісії ПП "ДІМЕКС ПЛЮС" ОСОБА_3 для надання пояснень за фактами невиконання рішення суду;

- в разі неявки без поважних причин для надання пояснень винести постанову про привід голови ліквідаційної комісії ПП "ДІМЕКС ПЛЮС" ОСОБА_3 через органи внутрішніх справ;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань щодо визнання кредиторських вимог та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду голови ліквідаційної комісії ПП "ДІМЕКС ПЛЮС" ОСОБА_3 за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

- накласти на боржника штрафи відповідно до статті 89 Закону України "Про виконавче провадження";

- у разі невиконання рішення суду боржником внести подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП № 49010618 не вжито всіх необхідних заходів для примусового виконання рішення суду, тому скаржник вважає постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, а також бездіяльність державного виконавця щодо нездійсння ним в повному обсязі заходів для виконання судового рішення незаконною.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016 р. прийнято скаргу до розгляду та призначено її розгляд у судове засідання на 18.01.2016 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016 р. розгляд скарги у справі відкладено на 02.02.2016 р.

В судове засідання, яке відбулося 02.02.2016 р. з'явився представник позивача (скаржника), який підтримав скаргу просив суд задовольнити її у повному обсязі. Представники відповідача та ДВС у судові засідання не зявилися, письмові пояснення суду не надали, про час та місце судового засідання сповіщені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дослідивши всі подані докази з викладеними обґрунтуваннями, пояснення позивача, прийшов до висновку про задоволення частково скарги з огляду на наступне:

07.10.2015 р. державним виконавцем Бабушкінського ВДВС ОСОБА_2 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 49010618 з виконання наказу щодо зобовязання боржника вчинити дії.

24.12.2015 р. державним виконавцем Бабушкінського ВДВС ОСОБА_2 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану із посланням на той факт, що боржник не перебуває за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена державним виконавцем 24.12.2015р.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Дана скарга направлена до суду поштою та здана до відділення поштового зв'язку 29.12.2015р., тобто подана в межах строку, закріпленого ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Виходячи зі змісту постанови від 24.12.2015 р., в якості підстави для повернення виконавчого документа державний виконавець послався на п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до положень зазначеної правової норми виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Проте, державним виконавцем не враховано, що для виконання судових рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, встановлений окремий порядок, який закріплено у ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Зокрема, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Підпунктом б) пункту 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5, передбачено, що постанова як окремий документ містить такий обов'язковий реквізит як мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову).

Таким чином, у разі здійснення всіх заходів з метою виконання наказу господарського суду від 21.07.2015р. щодо зобов'язання Боржника визнати кредиторські вимоги Стягувача та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу державний виконавець був зобов'язаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження із посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 49 та п. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження, а не постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на п 5 ч. 1 ст. 47 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Пунктами 3, 11, 13, 16, 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що державний виконавець має право, у тому числі: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну (п.3); викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ (п.11; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.13); вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п.16); у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням (п. 18).

Однак, державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП № 49010618 не вжито всіх необхідних заходів для примусового виконання рішення суду.

Згідно п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, тому в частині зобовязання державного виконавця здійснити дії, які передбачені законодавство, суд відмовляє в цій частині, оскільки ці дії вчиняються безпосередньо державним виконавцем.

Згідно з приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Зазначене кореспондується із пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого підлягають виконанню державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 24.12.2015 р. винесена у виконавчому проваджені ВП № 49010618 про повернення стягувачу наказу господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 р. з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та є безпідставною, а дії державного виконавця протиправними.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на дії та бездіяльність Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у виконавчому проваджені ВП №49010618 (в порядку ст. 121-2 ГПК України) - задовольнити частково.

Визнати постанову державного виконавця Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 24.12.2015 р. винесену у виконавчому проваджені ВП № 49010618 про повернення стягувачу наказу господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 р. про зобов'язання ПП "ДІМЕКС ПЛЮС" в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з заборгованості за договором № 1625 від 26.06.2003 р., яка утворилася станом на 21.04.2015 р. у розмірі 425 915,38 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу - недійсною.

Визнати незаконною бездіяльність Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо невжиття заходів, передбачених п.п. 3, 11, 13, 16, 18 ч. 3 ст. 11, ч.ч. 2, 3 ст. 75, ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження".

В решті скарги відмовити.

Ухвалу направити сторонам та органу державної виконавчої служби.

Суддя ОСОБА_4