Ухвала суду № 55479150, 27.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 р.Справа № 818/525/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 818/525/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Сумського окружного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, в якому просив суд: скасувати Рішення відповідача № 135 від 23 січня 2013 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 6 281, 39 грн.; списати нараховані фінансові санкції в сумі 6 281, 39 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 818/525/13-а позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 23 січня 2013 р. № 135 про застосування фінансових санкцій в розмірі 6 281, 39 (шість тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 39 коп. В задоволенні позовних вимог про списання нарахованих фінансових санкцій в сумі 6 281, 39 грн. - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник зазначає, що можливість застосування ним норм права, які втратили чинність, передбачена абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності цим Законом, а тому рішення № 135 від 23.01.2013р. є законним та обгрунтованим і не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлення від 12 грудня 2012 року № 3672/5-15 головним спеціалістом Кривець О.В. проведена позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 за період з 20 жовтня 2003 року по 30 листопада 2012 року.

За результатами позапланової перевірки дотримання позивачем законодавства про державне пенсійне страхування за період з 20 жовтня 2003 року по 30 листопада 2012 року управління ПФУ склало акт від 12 грудня 2012 року № 697/05-15, згідно з яким позивач у січні-березні 2004 року не нарахував страхові внески за ставкою 32 відсотки на фонд заробітної плати працівників, що призвело до несплати страхових внесків в сумі 1198 грн 10 коп.

За донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків до ФОП ОСОБА_1 з посиланням на п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був застосований штраф в загальному розмірі 6281, 39 грн., про що 23 січня 2013 року прийняте відповідне Рішення № 135 (а.с. 5).

Не погодившись з зазначеним рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 14 березня 2013 року позов задовольнив частково: рішення № 135 скасував, а у задоволенні вимог про списання нарахованих штрафних санкцій в сумі 6281 грн 39 коп. відмовив у зв'язку з тим, що після скасування рішення у страхувальника припиняється обов'язок сплати нарахованих фінансових санкцій.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2013 року, рішення суду першої інстанції про скасування рішення № 135 скасував та ухвалив у цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

10.12.2013р. за наслідками оскарження ухвали суду касаційної інстанції від 05.09.2013р. до Верховного Суду України, заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

15.12.2015р. ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що частиною п'ятнадцятою статті 106 Закону № 1058-IV органам ПФУ заборонено нараховувати фінансові санкції фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), за несплату відповідних внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які така фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язана сплачувати відповідно до Закону.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 752878 від 28.08.2008р. є суб'єктом підприємницької діяльності. До 01.01.2011 року у позивача була відсутня будь-яка заборгованість, у тому числі до нього не було застосовано (нараховано) і жодних штрафних санкцій (а.с.18).

Пунктом 4 частини дев'ятої статті 106 Закону N 1058-IV (у редакції, що була чинною на час, за який донараховано страхові внески) передбачено випадки застосування фінансових санкцій виконавчими органами Пенсійного фонду до страхувальників, зокрема за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року підпунктом "й" пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI зі статті 106 Закону N 1058-IV було виключено частину дев'яту.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Матеріалами справи та актом перевірки позивача №697/05-15 від 12.12.2012р. встановлено факт наявності не обчислених та не сплачених ФОП ОСОБА_1 за січень-березень 2004 року страхових внесків у сумі 1198 грн. 10 коп., який був виявлений управлінням ПФУ за ініціативою позивача.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів дійшла правового висновку, що заборгованість, яка виникла до 1 січня 2011 року у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і фінансові санкції, що були нараховані, підлягають стягненню після 1 січня 2011 року.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, зазначеними в постанові від 07.05.12 р. у справі № 21-300а12 та від 03.12.2013р. №21-436а13.

Також, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивач на час прийняття управлінням ПФУ рішення N 135 перебував на спрощеній системі оподаткування, до суб'єктів якої відповідно до аб.2 ч.15 ст. 106 Закону N 1058-IV (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 7 липня 2011 року N 3609-VI, чинними на час виникнення спірних відносин) фінансові санкції за несплату страхових внесків не застосовуються.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 818/525/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Сіренко О.І. Повний текст ухвали виготовлений 01.02.2016 р.