Ухвала суду № 55478908, 02.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15560/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаятрі» про визнання нечинними розпорядження та акту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Відповідач 1), Київської міської державної адміністрації (далі - Відповідач 1), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаятрі» (далі - Третя особа) про визнання нечинним повністю розпорядження Київської міської державної адміністрації від 01 червня 2009 року №631 «Про надання дозволу на проектування та перепланування нежилих приміщень колишньої квартири АДРЕСА_1»; визнання нечинним повністю розпорядження від 02 жовтня 2009 року №1151 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 червня 2009 року №631»; визнання нечинним повністю розпорядження від 22 жовтня 2009 року №867 «Про затвердження акту Державної районної комісії від 01 жовтня 2009 року про прийняття з експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту «перепланування з об'єднанням нежитлового приміщення першого поверху (колишня квартира №1) та нежитлового приміщення підвалу, площею 44,0 кв.м., для розміщення творчої майстерні в житловому будинку АДРЕСА_1»; визнання нечинним повністю акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 22 жовтня 2009 року №867.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 листопада 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Позивача та представника Позивача, заперечення представника Відповідача 1, заперечення представників Третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 червня 2009 року №631 дозволено громадянці ОСОБА_3 здійснити проектування та перепланування нежилих приміщень колишньої квартири АДРЕСА_1 за умови виконання пункту 2 цього розпорядження.

02 жовтня 2009 року розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1151 внесено зміни до розпорядження від 01 червня 2009 року №631, а саме: в назві та тексті розпорядження після слів «проектування та перепланування» додано слова «з об'єднанням».

01 жовтня 2009 року складено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, яким вирішено прийняти в експлуатацію пред'явлений державній приймальній комісії об'єкт «Перепланування з об'єднанням нежитлового приміщення першого поверху (№1) та підвалу для розміщення творчої майстерні в житловому будинку» (далі - об'єкт).

22 жовтня 2009 року розпорядженням Відповідача 1 №867 затверджено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 01 жовтня 2009 року.

Не погоджуючись з такими діями Відповідачів Позивач звернувся до суду.

Згідно п.п.1.2.1 пункту 1.2 Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 року №11/2587, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Правила) перепланування (переобладнання) квартир, нежилих приміщень - це ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції житлового будинку з метою поліпшення благоустрою квартири, її експлуатаційних теплотехнічних та інших показників без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Пунктом 10.1 Правил визначено, що дозвіл на проектування та реконструкцію окремих частин будівлі, споруди (у разі зміни функцій житлового приміщення на нежитлові, виробничі або навпаки, зміни техніко-економічних показників), в тому числі на реконструкцію горищ з влаштуванням мансард, технічних поверхів, реконструкцію цокольного, першого поверхів, підвалів, влаштування окремих власних входів з вулиці до нежитлових приміщень; на реставрацію, ремонт, пристосування пам'яток культурної спадщини національного, місцевого значення; на перепланування квартир та нежитлових приміщень, а також на встановлення додаткового обладнання, не визначеного проектом (антен стільникового зв'язку, побутових, фасадних кондиціонерів, витяжок тощо); на капітальний ремонт окремих частин будинків (фасадів, покрівель, горищ, балконів, лоджій, цокольних і перших поверхів та підвалів), на опорядження фасадів та переведення житлового будинку, житлового приміщення у нежитлові надається розпорядженням виконавчого органу Київради (Київською міською державною адміністрацією), проект якого готує Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища. Для отримання зазначеного дозволу замовник звертається до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища з письмовою заявою.

Згідно підпункту 2.3.18. Правил забудови міста Києва забороняється, серед іншого, під час перепланування приміщень у багатоквартирних житлових будинках об'єднувати квартири по вертикалі з повним або частковим розбиранням міжповерхових перекриттів.

Відповідно п.13 ч.1 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок.

Наказом Управління охорони пам»яток історії, культури та історичного середовища від 20.08.1999 №61 будинок прибутковий, 1870-1878, 1938 р.р., по АДРЕСА_1, віднесено до щойно виявлених об»єктів культурної спадщини Шевченківського району м.Києва.

За визначенням ст.1 Закону щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт

культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Статтею 37 цього ж Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.

Щойно виявлені об'єкти культурної спадщини до вирішення питання про їх реєстрацію як пам»яток підлягають охороні відповідно до вимог цього Закону та вносяться до Переліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого рішенням відповідного органу охорони культурної спадщини.

Частиною 2 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів міських рад (за винятком міст районного значення) належить, серед іншого, видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.

Згідно пункту 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, в редакції чинній на момент прийняття в експлуатацію спірного об'єкту, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Пунктами 11, 12 вказаного Порядку передбачено, що районні у місті Києві державні адміністрації наділені повноваженнями лише щодо призначення персонального складу вказаних комісій, за пропозиціями Замовника об'єкту будівництва.

До складу державної приймальної комісії включаються представники органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію, виконавчого комітету місцевої ради, на території якої розташовано закінчений будівництвом об'єкт, замовника, генерального підрядника, генерального проектувальника (автора проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду. У випадках, визначених законодавством, до складу державної приймальної комісії включаються також представники Мінприроди, Мінпраці, Держгірпромнагляду, Держенергонагляду, Держкоменергозбереження, Держатомрегулювання.

Аналізуючи наведені правові норми колегія, суддів звертає увагу, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється спеціально утвореними Державними приймальними комісіями, до складу яких входять представники різних організацій, а районні державні адміністрації затверджують відповідні акти Державних приймальних комісій.

Як вбачається з матеріалів справи та згідно зазначених правових норм, ОСОБА_3 мала право на звернення до Відповідача 2 із заявою про надання дозволу на перепланування нежилих приміщень, а Відповідач 2 відповідно до своїх повноважень мав право розглянути таке звернення та вирішити питання щодо надання відповідного дозволу.

Докази щодо наявності у Відповідача 2 підстав для відмови у наданні дозволу матеріали справи не містять.

Отже, підстави щодо задоволення позовної вимоги щодо визнання нечинним повністю розпорядження Київської міської державної адміністрації від 01 червня 2009 року №631 «Про надання дозволу на проектування та перепланування нежилих приміщень колишньої квартири АДРЕСА_1» відсутні.

Поряд з цим, слід звернути увагу, що позовна вимога про визнання нечинним повністю розпорядження Відповідача 2 від 02 жовтня 2009 року №1151 є похідною від попередньої позовної вимоги, та, як наслідок, також не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним повністю розпорядження Відповідача 1 від 22 жовтня 2009 року №867 та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 22 жовтня 2009 року, слід зазначити таке.

Згідно ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України.

Повноваження державних адміністрацій, зокрема, визначені статтями 6, 19, 118, 119 Конституції України та статтями 17-29 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Так, до повноважень районних у місті Києві державних адміністрацій, законодавчо, не віднесено вирішення питання про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами роботи Державної приймальної комісії 01 жовтня 2009 року складено акт готовності об'єкту до експлуатації за чинною, на той час, формою, затвердженою Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27 січня 2005 року №21.

Порядком не передбачена така підстава не складання акта, як відсутність дозволу Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно пункту 27 Порядку акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Так, в акті від 01 жовтня 2009 року зазначено, що Державній приймальній комісії надано затверджену проектну документацію з усуненими в процесі будівництва в установленому порядку змінами та доповненнями.

Відомості про те, що проектна документація на об'єкт належним чином не погоджена в матеріалах справи відсутні та сторонами до апеляційного суду не надана.

Отже, рішення про прийняття в експлуатацію спірного об'єкту прийнято спеціально утвореною Державною приймальною комісією, а Відповідачем 1затвержено згідно його повноважень, визначених законом.

Належних доказів того, що Відповідач 1 мав правові підстави для відмови у затвердженні акту Державної приймальної комісії від 01 жовтня 2009 року матеріали справи не містять.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що Відповідач 1 здійснював владні управлінські функції в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а відомості про те, що спірне розпорядження є таким, що прийняте з порушенням норм законодавства України відсутні.

Таким чином, оскільки відсутні підстави для визнання оскаржуваного розпорядження нечинним, а Відповідач 1 діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, то позовні вимоги щодо визнання нечинним акту від 01 жовтня 2009 року задоволенню також не підлягають.

В апеляційній скарзі Позивач вказує на те, що дії з будівництва об'єкта призвели та надалі призведуть до руйнування житлового будинку, в якому Позивач має у власності квартиру.

Свою позицію позивач обґрунтовує актами від 24 квітня та 05 травня 2015 року, які складені мешканцями житлового будинку, в якому проведено перепланування об»єкту з об»єднанням.

Такі доводи апелянта колегія суддів не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні обґрунтовані та належні відомості, які б підтвердили, що наявні на фотографіях тріщини виникли в результаті будівництва об'єкта.

Крім того, суд звертає увагу на те, що до складання таких актів не залучались працівники установ, організацій чи підприємств, які займаються експлуатацією та обслуговуванням будинку по АДРЕСА_1, у м.Києві, а також спеціалісти в галузі будівництва та архітектури.

Докази можливого подальшого руйнування житлового будинку в матеріалах справи також відсутні.

На пропозицію суду апеляційної інстанції щодо проведення будівельно-технічної експертизи для визначення причинно-наслідкового зв»язку між проведеним у 2009 році переплануванням та появою тріщини на внутрішній стіні будинку Позивач відмовився, посилаючись на відсутність коштів та вважав, що таку експертизу має провести суб»єкт владних повноважень за рахунок власних коштів.

Згідно ч.1 ст.81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Положеннями статті 92 КАС України визначено, що витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу.

У разі неоплати судової експертизи у строк, встановлений судом, суд може скасувати ухвалу про призначення судової експертизи.

Якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у разі звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб'єкти владних повноважень діяли у порядок та спосіб передбачений чинним законодавством та в межах свої повноважень, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 04 лютого 2016 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.