Ухвала суду № 55477682, 28.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року Справа № 876/8979/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П..,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC-GROUP», Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC-GROUP» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинним, скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «TFC-GROUP» 07.12.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, в якому просила визнати нечинним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 30.06.2010 року № 0000012401/0 про зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 15149,98 грн. та зобов'язати ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області вилучити з державних реєстрів записи про реєстрацію податкової застави активів позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2014 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області №0000012401/0 від 30 червня 2010 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТзОВ «TFC-GROUP», Дрогобицька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ТзОВ «TFC-GROUP» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати і прийняти у цій частині нову постанову про його задоволення повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно витлумачив та застосував норми матеріального права, якими регулюється порядок реєстрації та припинення реєстрації публічних обтяжень(зокрема податкової застави), чим порушив принцип правової визначеності. Апелянт зазначає, що право податкової застави виникає в силу закону, тобто це право є похідним від наявності податкового боргу, а не від реєстрації в державних реєстрах. Припинення цього виду публічного обтяження пов'язується, таким чином, з фактом припинення податкового боргу, у той час як на момент реєстрації податкової застави позивач жодного податкового боргу не мав. Вважає, що суд повинен зобов'язати відповідача вчинити дії щодо відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача на вільне користування та розпорядження своїми активами.

В апеляційній скарзі Дрогобицька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до пп. 17.1.8. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами. Апелянт зазначає, що станом на 17.11.2009 року податковий борг по підприємству становив 19 629,22 грн., що підтверджується довідкою про суму податкового боргу станом на 17.11.2009 року. Таким чином, у позивача наявний податковий борг на момент винесення податкових вимог та на момент реєстрації податкової застави, про що позивач був належним чином повідомлений.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що скарги не підлягають задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за ТОВ «ТFC GROUP» 17.11.2009 року зареєстровано податкову заставу за такими об'єктами: автомобілі VOLVO S40 (2004 року випуску, номер державної реєстрації ВС 4077 АВ), BMW 530 (1999 року випуску, номер державної реєстрації ВС 2592 АМ), CHEVROLET AVEO (2006 року випуску, номер державної реєстрації ВС 3823 АМ), AUDI А6 (1998 року випуску, номер державної реєстрації ВС 1161 АО), MITSBISHI PAGERO (2005 року випуску, номер державної реєстрації ВС 2648 ВІ).

ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «TFC-GROUP» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, результати якої відображені в акті №422/23-1/22407311 від 10.06.2010 року (далі - акт перевірки від 10.06.2010 року).

При перевірці встановлено, що активи підприємства, які перебували у податковій заставі, відчужено без згоди податкового органу, зокрема автомобіль CHEVROLET AVEO (2006 року випуску, номер державної реєстрації ВС 3823 АМ) продано ТОВ «Стебницький калійний завод» на підставі біржової угоди №055488 купівлі-продажу від 24.12.2009 року, зареєстрованої в УТБ «Галицька».

На підставі підп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012401/0 від 30 червня 2010 року про накладення на ТзОВ «TFC-GROUP» штрафу у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами в сумі 15149,98 грн., яке оскаржено позивачем до суду.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у позивача відсутній податковий борг станом на 17.11.2009 року, то податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області №0000012401/0 від 30 червня 2010 року є протиправним. Разом з тим, відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача вилучити з державних реєстрів записи про реєстрацію податкової застави активів, так як в податного органу немає повноважень самостійно «вилучати» такі дані.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права з огляду на наступне.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012401/0 від 30 червня 2010 року колегія суддів зазначає наступне.

До набрання чинності Податковим кодексом України загальні положення про податковий борг та податкову заставу, зокрема, про її зміст, час виникнення відповідного права і межі її застосування визначав Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2181-ІІІ).

Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. В силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до вимог підп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону, право податкової застави виникає у разі: неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Підпункт 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону України №2181-ІІІ вказує, що, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Право податкового органу на безоплатну реєстрацію податкової застави у відповідному державному реєстрі застав закріплено приписами п. 8.3 ст. 8 зазначеного Закону.

Таким чином, безумовною підставою для захисту інтересів бюджетних споживачів та передачі активів платника у податкову заставу є саме наявність у останнього податкового боргу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає,що наявною в матеріалах справи постановою від 20 жовтня 2010 року Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-6906/10/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2014 року судом було встановлено, що у відповідності до вимог підпункту 5.3.1 пункту 5 статті 5 Закону № 2181-ІІІ ТзОВ «TFC-GROUP» в межах граничного строку сплати податкового зобов'язання самостійно сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 29 жовтня 2009 року № 0001382301/0 у розмірі 38 025,00 грн..

Підтвердженням оплати є платіжні доручення:

- № 121 від 29 жовтня 2009 року, сума платежу - 25 350,00 грн., призначення платежу: сплата основного платежу згідно податкового повідомлення - рішення № 0001382301/0 від 29.10.2009 року на підставі акту перевірки № 798/23-1/22407311 від 23.10.09 р.;

- № 127 від 06 листопада 2009 року, сума платежу - 12 675,00 грн., сплата штрафних санкцій згідно податкового повідомлення - рішення № 0001382301/0 від 29.10.2009 року на підставі акту перевірки № 798/23-1/22407311 від 23.10.09 р.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини щодо відсутності боргу ТзОВ «TFC-GROUP», встановлені постановами Львівського окружного адміністративного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду, які набрали законної сили є обов'язковими для суду при розгляді даної адміністративної справи.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що представленими відповідачем та наявними в матеріалах справи доказами спростовуються доводи позивача про наявність податкового боргу ТОВ «ТFC-GROUP», визначеного податковим повідомленням - рішенням № 0001382301/0 від 29.10.2009 року по податку на прибуток підприємства в сумі 19381,63 грн. та пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість сумі 247,59 грн.

Також, колегія суддів бере до уваги дані рахунку 6416 «Розрахунки за податками і платежами» ТзОВ «TFC-GROUP» за 2009 рік, долучені позивачем до матеріалів справи, які підтверджують відсутність податкового боргу.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача вилучити з державних реєстрів записи про реєстрацію податкової застави активів, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та виключення її з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами «а»-«ж» підп. 8.7.1 п. 8.7ст.8 Закону України №2181-ІІІ.

Закон пов'язує виникнення та припинення права податкової застави не з наявністю рішення податкового органу, а з об'єктивними обставинами наявності податкового боргу незалежно від волі податкового органу.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна вносяться держателем або реєстратором.

Ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна регулюється Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830.

Відповідно до Пункту 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено, що реєстратори уповноважені держателем реєстру (Міністерством юстиції України) надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Згідно пункту 24 розділу "Державна реєстрація відомостей про припинення обтяження" Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

Суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується колегія суддів, що законодавець, визначаючи виникнення податкової застави в силу закону, передбачаючи звільнення у відповідних випадках активів суб'єкта господарювання з податкової застави шляхом подання відповідної заяви до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна, не надає податковому органу повноважень і не покладає на нього обов'язок самостійно «вилучати» податкову заставу активів платника податків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у суду відсутні належні правові підстави для зобов'язання відповідача вилучити з державних реєстрів записи про реєстрацію податкової застави активів, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC-GROUP», Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року у справі №2а-11708/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 02.02.2016 року.