Ухвала суду № 55477573, 01.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2016 року

справа № 808/3191/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року по справі №808/3191/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000003/2 від 13.05.2015; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00012 від 13.05.2015.

В обґрунтуванні позову позивач посилався на те, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною зовнішньоекономічного контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала резервний метод визначення митної вартості товару.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська митниця ДФС подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, просила скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв’язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Миколаївської митниці було послідовно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, як на наявність обставин, що унеможливлювали митне оформлення на підставі поданих позивачем документів, Митниця посилається на наявність розбіжностей в цих документах, які були нею зазначені

під час митного оформлення. Будь-яких інших підстав для відмови у митному оформлені товару за митною вартістю, що визначена декларантом, Митниця не зазначає.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між товариством з обмеженою відповідальністю “КЛІОН” (покупець) та Pelagia AS, Норвегія (продавець) укладено Контракт купівлі-продажу №162S/2014P від 19.12.2014, за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язався прийняти у власність від продавця свіжозаморожену чи охолоджену рибу різних видів та морепродукти (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).

Згідно пп.5.2 Договору загальна сума контракту встановлена відповідно до суми всіх інвойсів і становить суму, що еквівалентна 50000000,00 доларів США.

Згідно інвойсу до контракту від 10.02.2015 №10030500 позивачу поставлявся морожений оселедець цілий 350г+, вагою 4000000,00 кг за ціною 1,07 доларів США за 1 кг, на загальну суму 428000,00 доларів США., на умовах CIF м. Миколаїв.

05.05.2015 до зазначеного контракту було укладено додаткову угоду, відповідно до якої у зв’язку із різкою зміною ситуації на ринку морожених продуктів сторони домовились змінити ціни на продукцію морожений оселедець цілий 350г+, що постачається згідно інвойсів, серед яких виданий інвойс від 10.02.2015 №10030500, а саме ціна товару була змінена з 1,07 доларів США за 1 кг на 0,825 доларів США за 1 кг.

На підставі додаткової угоди до зазначеного контракту замість інвойсу від 10.02.2015 №10030500 було видано інвойс 10030500-1 від 05.05.2015, за яким позивачу було поставлено морожений оселедець цілий 350г+, вагою 4000000,00 кг за ціною 0,825 доларів США за 1 кг, на загальну суму 330000,00 доларів США., на умовах CIF м. Миколаїв.

12.05.2015р. з метою митного оформлення товару ТОВ “КЛІОН” по електронній системі “MD Office™. MDDeclaration” до М/п “Миколаїв-морський” Миколаївській митниці ДФС подано митну декларацію форми МД-2 (реєстраційний номер 504050002.2015.102839) довідковий №702 (згідно графи 7 МД).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані: контракт №162S/2014P від 19.12.2014 з додатковими угодами від 14.01.2015, від 26.03.2015, від 20.04.2015, від 05.05.2015; лист постачальника від 05.05.2015 про зміну ціни та перевиставлення інвойсу; інвойс від 10.02.2015 №10030500; інвойс 10030500-1 від 05.05.2015; калькуляція постачальника від 10.02.2015; прас-лист від 08.02.2015; сертифікат страхування від 10.02.2015; сертифікат походження №400500 від 26.02.2015; лист постачальника від 16.02.2015 про відправника товару; лист постачальника від 16.02.2015 про оформлення експортної декларації.

Митна вартість товару визначена декларантом згідно зі статтею 57 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються)

Під час здійснення перевірки декларації з доданими до неї документами співробітником відповідача було встановлено, що вони не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності в поданих до митного оформлення документах, а саме:

- підпис Продавця Тор Вікенес, зазначена у додатковій угоді від 26.03.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014, не співпадає з підписом, зазначеним у контракті №162S/2014Р від 19.12.2014;

- страховий поліс № 83623976 від 10.02.2015 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром;

- розбіжність ціни товару, вказаної у додатку від 05.05.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014, і калькуляцією від 10.02.2015, прайс - листом від 08.02.2015, страховим полісом № 83623976 від 10.02.2015;

- інвойс № 10030500-1 від 05.05.2015, заявлений у графі 44 МД № 504050002/2015/102839 від 12.05.2015, відсутній у додатковій угоді від 05.05.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014 і, таким чином, не підпадає під дію контракту №162S/2014Р від 19.12.2014;

- надана калькуляція від 10.02.2015 не містить обов'язкових складових, понесених за митною територією України (зокрема витрати на зберігання товару, навантаження/розвантаження відповідно до листа Pelagia від 16.02.2015).

З огляду на встановлені розбіжності, Митниця запропонувала декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару; копія митної декларації, оформлена в Норвегії; інші документи для підтвердження заявленої у декларанта митної вартості товарів за власним бажанням декларанта.

13.05.2015 ТОВ “КЛІОН” надав митному органу додатково витребувані документи.

За результатами перевірки декларації та додатково доданих документів, Митницею було встановлено те, що подані документи мають розбіжності та неточності, які не дозволяють визначитися з правильністю визначення митної вартості товару, а також те, що заявлена митна вартість (0,825 доларів США за 1 кг) суттєво відрізнялась від цінової інформації, що містилась в інформаційній системі Державної митної служби України та відображала митну вартість подібних товарів, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (1,128 доларів США за 1 кг – МД №504050002/2015/102630 від 30.04.2015).

Враховуючи встановлені розбіжності у поданих до митного оформлення документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000003/2 від 13.05.2015. Митна вартість товару визначена за резервним методом.

З огляду на рішення про коригування митної вартості товару, Митницею прийнято картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00012 від 13.05.2015р.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з того, що спірні рішення відповідачем прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, вірно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст..49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган ДФС зобов’язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

У спірному випадку, приймаючи до уваги подані позивачем до митного оформлення документи, які свідчать про зміну ціни товару під час виконання зовнішньоекономічного контракту, можливо дійти висновку про те, що відповідачем обґрунтовано, у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені наведеними нормами матеріального права, витребувано додаткові документи у декларанта для усунення встановлених під час митного контролю розбіжностей.

В той же час, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо відсутності підстав для не визнання Митницею митної вартості товару, яка визначена Декларантом, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначено вище, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності. При цьому, за твердженнями відповідача, надані додаткові документи не спростовують виявлені розбіжності, не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Такі твердження відповідача колегія суддів вважає небгрунтованими з наступних підстав.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що на вимогу Митниці позивачем надано додаткові документи а саме: експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-225 від 06.05.2015; Коносамент № 5298-124065/75693 від 23.11.2013; доручення постачальника від 04.01.2015; Лист позивача від 13.05.2015 № 06/02-370 з поясненнями розбіжностей; лист постачальника від 11.05.2015 з поясненнями розбіжностей та про відсутність каталогів; лист постачальника від 11.05.2015 з даними бухгалтерського обліку; експортна декларація постачальника № 080790/2013/233096 від 26.11.2013.

Проаналізувавши додатково подані документи, відповідачем зроблено висновок про те, що і додатково надані документи містять розбіжності та неточності, а саме:

1. заявлений у графі 44 МД № 504050002/2015/102839 від 12.05.2015 інвойс №10030500-1 від 05.05.2015, відсутній у додатку б/н від 05.05.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014 і, таким чином, не підпадає під його дію;

2. декларантом не подані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, передбачені п. 4. ч. 2 ст. 53 МКУ (відповідно до умов п.1 додаткової угоди від 26.03.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014 оплата повинна бути здійснена станом на 11.04.2014), крім цього термін оплати, зазначений у листі Pelagia від 11.05.2015 суперечить даним інвойсу №10030500-1 від 05.05.2015;

3. страховий поліс № 83623976 від 10.02.2015 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром;

4. розбіжність ціни товару, вказаної у додатку від 05.05.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014, і калькуляцією від 10.02.2015, прайс - листом від 08.02.2015, страховим полісом № 83623976 від 10.02.2015;

5. надану експортну декларацію № TSJ202/231291 від 26.11.2013 та коносамент № 231291 від 23.11.2013 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром;

6. відповідно до курсу NОК Національного банка Норвегії на дату експортної декларації №ТSJ202/231291 від 26.11.2013 вартість товару, що розміщений на склад у 2013 році, складає 1,2288 дол. США/кг, що протирічить вартості, зазначеної у інвойсі № 10030500 від 10.02.2015, інвойсі № 10030500-1 від 05.05.2015, калькуляції від 10.02.2015, прайс - листі від 08.02.2015;

7. лист Pelagia від 11.05.2015 містить неточності та суперечить інвойсу № 10030500 від 10.02.2015 в частині дати відвантаження товару.

8. декларантом не надано бухгалтерські документи для підтвердження інформації, зазначеної у листі Pelagia б/н від 11.05.2015, стосовно витрат на зберігання, навантаження/розвантаження.

Перевіряючи обґрунтованість тверджень відповідача щодо наявності розбіжностей, які не дають змогу визначитися з правильністю задекларованої митної вартості товару, колегія суддів виходить з того, що з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Щодо тверджень відповідача про те, що заявлений у графі 44 МД №504050002/2015/102839 від 12.05.2015 інвойс №10030500-1 від 05.05.2015, відсутній у додатку б/н від 05.05.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014 і, таким чином, не підпадає під його дію, суд зазначає те, що позивачем, на вимогу Митниці надано додаткові документи, зокрема, лист №06/02-370 від 13.05.2015 з поясненнями, згідно яких інвойс № 10030500-1 від 05.05.2015, виданий на підставі додаткової угоди від 05.05.2015 до контракту, на заміну первісного інвойсу від 10.02.2015 № 10030500. Зазначене також підтверджується, листом постачальника Pelagia від 05.05.2015.

Щодо тверджень відповідача про ненадання декларантом банківських документів, які б свідчили про фактичну оплату імпортованого товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що такі висновки Митниці зроблені без урахування умов поставки товару, які визначені між продавцем та покупцем.

Так, позивачем в листі від 25.05.2015 до Митниці надано пояснення згідно яких, платіжне доручення під час митного оформлення не надавалося, оскільки строк оплати за товар не настав. Строк оплати по первинному інвойсу від 10.02.2015 складав 45 днів з дати складання інвойсу. Зазначений строк подовжувався додатковою угодою від 26.03.2015 (60 календарних днів), та додатковою угодою від 20.04.2015 (120 календарних днів). Строк сплати за новим інвойсом від 05.05.2015 складає 45 календарних днів з дати складання інвойсу, тобто 18.06.2015. Зазначене також підтверджується листом Pelagia від 11.05.2015, згідно якого станом на 11.05.205 оплата за товар не здійснена, згідно умов оплати (відстрочка 45 календарних днів з дати складання інвойсу).

Щодо доводів відповідача про те, що страховий поліс №83623976 від 10.02.2015 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, колегія суддів зазначає, що позивачем до Митниці дано лист постачальника Pelagia від 11.05.2015, відповідно до якого останній підтвердив, що страховий сертифікат № 83623976 від 10.02.2015 був виданий на товар, відвантажуваний на адресу позивача по коносаменту К003 від 14.02.2015, згідно інвойсу №10030500 від 10.02.2015.

Відповідач, також зазначає, що наявна розбіжність ціни товару зазначеною в додатковій угоді до контракту і зазначеною в калькуляції, прайс-листі та страховому полісі.

З цього приводу, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що в матеріалах справи наявний лист Pelagia від 11.05.2015, який надавався позивачем до Митниці, з поясненнями, відповідно до яких додаткова угода про зміну ціни товару була оформлена вже після оформлення калькуляції, прайс-листа та страхового полісу, тому ціна в даних документах не співпадає.

Стосовно тверджень відповідача, про неможливість ідентифікувати надану експортну декларацію № 080790/2013/233096 від 26.11.2013 та коносамент № 231291 від 23.11.2013 з оцінюваним товаром, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Листом від 20.05.2015 Pelagia підтвердив, що зазначена експортна декларація була оформлена на партію товару, направлену на зберігання до Риги, про яку йде мова в листі Pelagia б/н від 11.05.2015.

Згідно зазначеного листа Pelagia від 11.05.2015 поставка по інвойсу від 10.02.2015 здійснювалась наступним чином:

26.11.2013 на зберігання в Латвію (Рига) з Норвегії відвантажений товар на підставі коносамента 5298-124065/75693 від 23.11.2013, про що була складена експортна декларація від 26.11.2013 №080790/2013/233096;

14.02.2014 на підставі інвойсу від 10.02.2015 здійснено відвантаження з Литви до позивача у кількості 400000,00 кг за ціною 1,07 USD/кг;

05.05.2015 на підставі додаткової угоди від 05.05.2015 здійснена переоцінка за інвойсом від 10.02.2015 з 1,07 USD/кг на 0,825 USD/кг, у зв'язку з чим наданий новий інвойс від 05.05.2015.

Посилання Митниці на економічну недоцільність поставки товару за визначеною в інвойсі ціною від 05.05.2015р. (п.6 розбіжностей), не може свідчити про неправильність визначення декларантом митної вартості товару, оскільки визначення ціни, за якою буде поставлений товар, є правом сторін контракту, а не контролюючого органу.

Щодо доводів Митниці про те, що лист Pelagia від 11.05.2015 містить неточності та суперечить інвойсу № 10030500-1 від 10.02.2015 в частині дати відвантаження товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено у судовому засіданні, такими неточностями та суперечностями Митниця вважає те, що у листі зазначено дату відвантаження як 14.02.2015р., а в інвойсі № 10030500-1 від 10.02.2015 зазначено 02.2015р., тобто зазначено місяць та рік, але не зазначено календарної дати. На думку колегії суддів, при таких обставинах не можливо стверджувати про те, що є суперечності у даті відвантаження товару. Крім цього, такі обставини жодним чином не можуть свідчити про те, що декларантом невірно визначено митну вартість товару.

Щодо тверджень Митниці про те, що декларантом не надано бухгалтерські документи для підтвердження інформації, зазначеної у листі Pelagia б/н від 11.05.2015, стосовно витрат на зберігання, навантаження/розвантаження. Згідно наданого листа Pelagia від 11.05.2015, витрати на зберігання навантаження/розвантаження товару увійшли до п. 3 калькуляції як "інші витрати", а отже не надання таких документів також не вказує на те, що декларантом невірно визначено митну вартість товару.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Митницею не доведено наявності розбіжностей/неточностей, які стосуються числового значення митної вартості товару, тобто, не доведено тих обставин, які стали підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Митниці про коригування митної вартості товару прийнято відповідачем без достатніх на те правових підстав, які визначені Митним кодексом України, у зв’язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

Наслідком скасування рішення про коригування митної вартості є скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки її видано у зв’язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

Щодо розподілу судових витрат по справі.

Ухвалою суду від 02.12.2015р. Миколаївській митниці ДФС відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами розгляду її апеляційної скарги. Ухвалою суду від 06.11.2015р. визначено розмір судового збору за подання апеляційної скарги, який становить 5 359,20грн. Ухвала суду від 06.11.2015р., в частині визначеного розміру судового збору, оскаржена Митницею до Вищого адміністративного суду України. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015р. відкритого касаційне провадження за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає недоцільним вирішувати питання про розподіл судових витрат по справі до ухвалення рішення Вищим адміністративним судом України за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2015р. Відповідно до ст..168 КАС України суд не позбавлений процесуальної можливості вирішити питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч.1, ст. 198, ст. 200, ст.ст.205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року по справі №808/3191/15 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 04.02.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк