Постанова № 55477449, 01.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

01 лютого 2016 р. №820/18780/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № НОМЕР_1 від 03.11.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року по справі №820/18780/14 позовні вимоги за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року по справі №820/18780/14 - постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року - скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.08.2015 року - постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання 10.12.2015 року, замінено на підставі ст. 55 КАС України відповідача ОСОБА_4 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області на ОСОБА_4 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються наявними первинними документами, які були в наявності у відповідача під час перевірки та які підтверджують те, що дійсно господарські відносини позивача з ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" та ТОВ "Карбонсинтез" були реальними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві .

Відповідач у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в письмових запереченнях на позов та акті № 1630/127/17-2205512999 від 24.10.2014 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Харківської області 28.08.2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця №540848 .

Судом встановлено, що фахівцями ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області у період з 29 вересня 2014 року по 17 жовтня 2014 року проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1630/127/17-2205512999 від 24.10.2014 року (а.с.10-28), за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п.138.1 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено витрати та занижено отриманий чистий дохід на суму 94396,00 грн.;

- п.п.2.1, п.2, ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо заниження бази нарахування єдиного внеску;

- п.44.1, п.44.3, ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

На підставі акту перевірки акт № 1630/127/17-2205512999 від 24.10.2014 року відповідачем прийнято наступні рішення:

1) податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.11.2014 року(а.с.5), яким позивачу за порушення п.138.1 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 118505 грн., з якої за основним зобовязанням у розмірі 94396 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24109 грн.;

2) рішення № НОМЕР_3 від 03.11.2014 року, відповідно до якого порушено п.п.2, п.1, ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та ФОП ОСОБА_1 було донараховано 198063 грн. єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, на підставі пункту 3 частини 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування".

Судом встановлено, що позивачем порушення, встановлені в акті перевірки в частині порушення п.п.2.1, п.2, ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо заниження бази нарахування єдиного внеску та в частині порушення п.44.1, п.44.3, ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI не оскаржуються.

У зв'язку з чим, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає позов в межах позовних вимог, через що суд вважає за необхідне дослідити, з'ясувати обставини справи та зібрані судом докази, які містяться в матеріалах справи у їх сукупності в частині оскаржуваних вимог .

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські відносини з ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" та ТОВ "Карбонсинтез".

Так, позивачем у відповідності до ч.2 ст.206 ЦК України укладено усну угоду з ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" на купівлю залишку важкого-мазуту .

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 121 від 01.11.2012 року на підставі видаткової накладної № Р4-007 від 01.11.2012 року, ФОП ОСОБА_1 було придбано у ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" залишок важкий на суму 576533,00 грн.

Судом встановлено, що метою придбання залишку важкого була подальша реалізація позивачем отриманих ТМЦ для отримання прибутку.

До матеріалів справи позивачем надано паспорти якості №17 від 10.11.12р., № 14 від 10.11.13р. на залишок важкий від переробки газового конденсату та технічні умови залишку важкого від переробки газового конденсату .

З письмового пояснення позивача від 29.01.2015р. вбачається, що продукт переробки нафти залишок важкий, є специфічним товаром , зберігання якого можливе лише за певних високих температур та відповідних умов. На час укладення усного договору купівлі залишку важкого мазуту у продавця не було в наявності необхідної кількості ТМЦ, оскільки як він накопичується в процесі переробки в залежності від обсягу переробленої нафти.

Позивачем до матеріалів справи надано договір зберігання залишків нафти від 10.08.2013 року., який укладено між ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" (поклажедавець) та ТОВ «СПЕЦ-ЕНЕРГОМАШ» (як зберігач).

П.2.1.1 договору зберігання від 10.08.2013 року закріплено, що зберігач зобовязаний організовувати прийом, розвантаження (злив), зберігання та відвантаження (налив) напівпродуктів на своєму пункті зливу-наливу палива, розташованого за адресою: м. Полтава, вул..Автобазовская,7.

Таким чином, пунктом розвантаження (злив), зберігання та відвантаження (налив) напівпродуктів є саме: м.Полтава , вул..Автобазовская,7.

Також позивачем повідомлено суду, що важкий залишок, який позивач придбав у ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" був проданий позивачем ТОВ "Карбонсинтез"і транспортуванням ТМЦ частинами займався особисто покупець за свої кошти та своїм транспортом.

Так, між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ТОВ "Карбонсинтез" (Покупець) укладено договори №02/11-12 від 02.11.2012 року та №1/02 від 01.02.2013 року. За умовами укладених договорів Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує товар: темні нафтопродукти. Товар відвантажується партіями .

Реальність виконання умов укладених договорів № 02/11-12 від 02.11.2012 року та № 1/02 від 01.02.2013 року щодо купівлі-продажу товару: залишок важкий підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними №РН-0000001 від 05.11.2012 року, № РН-0000002 від 04.12.2012 року, № РН-0000001 від 04.02.2013 року, № РН-0000002 від 07.02.2013 року, № РН-0000003 від 11.02.2013 року, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1 від 05.11.2012 року, № 2 від 04.12.2012 року, № 1 від 04.02.2013 року, № 2 від 07.02.2014 року, № 3 від 11.02.2013 року та довіреностями на отримання № 44 від 05.11.2012 року, № 54 від 04.12.2012 року, № 6 від 11.02.2013 року, № 5 від 04.02.2013 року.

Судом встановлено, що поставка придбаного товару здійснювалась ресурсами ТОВ "Карбонсинтез".

До матеріалів справи позивачем надано товарно - транспортні накладні від 04.02.2013р., від 04.12.2012р., від 11.02.2013р., від 05.11.2012р. , які оформлені належним чином у відповідності до вимог діючого законодавства.

Згідно із п. 138.1. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто, норма п. 177.4. ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Суд, аналізуючи положення ПК України, приходить до висновку, що необхідною умовою для вірного розрахунку витрат фізичних осіб-підприємців, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є наявність звязку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.82-83) основними видами економічної діяльності позивача є: 50.50.0 роздрібна торгівля пальним; 51.51.0 оптова торгівля паливом; 74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління (основний); 74.87.0 надання інших комерційних послуг.

Судом встановлено, що придбання залишку важкого у ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" та подальша його реалізація до ТОВ "Карбонсинтез" безпосередньо пов'язано з основною діяльністю позивача, який є продаж пального та палива, тобто придбання таких ТМЦ необхідно позивачу для отримання прибутку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність зв'язку поставок ТМЦ та послуг по їх подальшої реалізації з господарською діяльність позивача, через що позивачем правомірно розраховано зазначені витрати по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" та ТОВ "Карбонсинтез" та задекларовано їх в податковій декларації про майновий стан та доходи фізичних осіб, що підтверджується деклараціями про майновий стан і доходи за 2012,2013 роки (а.с.191-199).

Що стосується посилань відповідача не невідповідність видаткової накладної №Р4-007 вд 01.11.12р. та квитанції до прибуткового касового ордеру №21 в частині адреси постачальника, суд зазначає наступне.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до роз'яснень, що викладені в Інформаційному листі від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися, з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та з ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" та ТОВ "Карбонсинтез" дійсно відбулись, що також підтверджується наданими первинними документами.

Крім того, не приймає посилання відповідачем на те, що контрагентом позивача - ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" не доведено можливість зберігання, транспортування ТМЦ, наявність економічно необхідних ресурсів для виконання операції, місце розташування контрагенту, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що в самому акті перевірки №740/20-31-15-01-10/25613583 від 12.03.2015 р. міститься лише посилання відповідача на невідповідність видаткової накладної та квитанції до прибуткового касового ордеру в частині місце розташування постачальника, без встановлення таких обставин , як не доведення контрагентом позивача - ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" можливості зберігання ТМЦ та наявність економічно необхідних ресурсів для виконання операції.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та його контрагенти є окремими платниками податку.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Частиною 2 ст.161 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що договори, укладені позивачем з ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" та ТОВ "Карбонсинтез", визнано нікчемним у порядку, встановленому законодавством України.

Також, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" та ТОВ "Карбонсинтез", складання між ними інших первинних документів, позивач та його контрагенти не знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи, через що, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № НОМЕР_1 від 03.11.2014 року обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 237,01 грн., що підтверджується квитанціями від 17.11.2014р. №169 та від 02.12.2014р. №07Z044235 (т.1 а.с.3).

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 03.11.2014 року №0014161702.

Стягнути з ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_2, 62103, Харківська область, м. Богодухів, пров. Кленівський, 5) у розмірі 237,01 грн. (двісті тридцять сім гривень 01 копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2016 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.