Постанова № 55477290, 03.02.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року о 11 год. 40 хв. Справа № 2а-10298/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

при секретарі Полтавець Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання протипраними дій суб’єкта владних повноважень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо розподілу сплаченого позивачем суми ПДВ за жовтень 2010 року в розмірі 204 265 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №4094 від 23.11.2010 в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ у розмірі 201 320 грн. 18 коп. та пені у розмірі 2 944 грн. 82 коп.. В своєму позові позивач зазначив, що вважає протиправними дії податкового органу щодо розподілу коштів сплачених позивачем ним сум ПДВ за жовтень 2010 року з наступних підстав.

13.05.2008 відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення №0000022600/0 на суму 903 876 грн. 00 коп., яке являється узгодженим 24.03.2010. Станом на 01.03.2010 в податковому обліку ВАТ «Запоріжнерудпром» обліковувалось від’ємне значення з ПДВ відповідно до податкової декларації з ПДВ за попередній податковий період, яке враховано в склад податкового кредиту за березень 2010 року в розмірі 1 711 618 грн. 00 коп.

Так позивачем на виконання вимог постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 у справі №23/393/08-АП-5/500/08-АП-23/47/09-АП, якою позивачеві відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо скасування зазначеного податкового повідомлення – рішення, ВАТ «Запоріжнерудпром» зменшило залишок від’ємного значення з ПДВ в сумі 903 876 грн. 00 коп. в рядку 23.4 декларації з ПДВ за березень 2010 року.

Отже внаслідок зменшення залишку від’ємного значення сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню, в рядку 23.4 декларації з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 903 876 грн. 00 коп. – сума узгодженого податкового зобов’язання за податковим повідомлення – рішенням від 13.06.2010 №0000022600/0, являється погашеною.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечив проти позовних вимог подавши до суду свої письмові заперечення, в яких зазначив, що за позивачем рахується податковий борг, який виник на підставі податкового повідомлення – рішення №0000022600/0 від 13.05.2008, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 903 876 грн. 00 коп.

Позивач не погодившись із зазначеним рішенням оскаржив його в адміністративному та судовому порядку. Так за результатами адміністративного оскарження оскаржуване податкове повідомлення – рішення залишено без змін, за результатами судового оскарження постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 у справі №23/393/08-АП-5/500/08-АП-23/47/09-АП, ВАТ «Запоріжнерудпром» відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо скасування зазначеного податкового повідомлення – рішення, та вказана постанова набрала законної сили, отже податкове зобов’язання вважається узгодженим, але позивач не сплатив його у встановлені строки.

Так позивачем було подана декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, в яких позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання у розмірі 201 320 грн. 18 коп.

Податковим органом на виконання вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі – Закон №2181), винесено рішення про розподіл сплачених позивачем коштів з ПДВ №108301020945722 від 23.11.2010 за жовтень 2010 року в сумі 204 265 грн. 00 коп. в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ у розмірі 201 320 грн. 18 коп. та пені у розмірі 2 944 грн. 82 коп..

При винесенні зазначених рішень податковий орган керувався приписами п.7.7 ст.7 Закону №2181 - податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Крім того відповідно од п.3.7 роз.3 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби затвердженої Наказом ДПА України від 11.06.2003№290 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України

27.06.2003 № 522/7843 (далі – Інструкція №290), якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 № 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за № 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1.

На підставі вищевикладеного відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

03.02.2010 від представників сторін на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя була здійснена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Запоріжнерудпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні експортних операцій з шихтовими зливками з легованої сталі за період з 01.06.2007 по 31.07.2007 про що складений акт від 08.04.2008 №43/23-1/00292333.

На підставі зазначеного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.05.2008 №0000022600/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 903 876 грн. 00 коп., з яких основний платіж - 602 584 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 301 292 грн. коп..

ВАТ «Запоріжнерудпром» було здійснено адміністративне та судове оскарження вищевказаного податкового повідомлення - рішення.

Так рішенням про результати розгляду скарги, винесеного ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №14109/10/24-020 від 09.07.2010, у задоволенні скарги ВАТ «Запоріжнерудпром» в задоволенні скарги – відмовлено, а зазначене податкове повідомлення – рішення залишено без змін.

Позивач оскаржив його до ДПА у Запорізькій області та рішенням про результати розгляду скарги винесеного ДПА у Запорізькій області №3542/10/24-213 від 09.07.2010 у задоволенні повторної скарги – відмовлено, а рішення залишено без змін.

Позивач не погодившись із зазначеним рішенням, подав скаргу до ДПА України, та рішенням про результати розгляду скарги винесеного ДПА України №18570/7/24-0617 від 09.09.2010 у задоволенні повторної скарги – відмовлено, а рішення залишено без змін.

ВАТ «Запоріжнерудпром» оскаржив податкове повідомлення рішення до Господарського суду запорізької області. Постановою Господарського суду Запорізької області від 16.03.2009 №23/393/08-АП- 5/500/08-АП- 23/47/09-АП позовні вимоги позивача задоволені та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 13.05.2008 №0000022600/0 винесеного ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Податковий орган оскаржив зазначену постанову господарського суду Запорізької області до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

24.03.2010 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі №23/393/08-АП-5/500/08-АП-23/47/09-АП, скасував постанову Господарського суду Запорізької області від 16.03.2009 №23/393/08-АП- 5/500/08- АП-23/47/09-АП та було прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ЗАТ «Запоріжнерудпром» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо скасування податкового повідомлення – рішення №0000022600/0 від 13.05.2008 відмовлено.

Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Частиною 5 ст.254 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Виходячи з вищенаведених норм, днем узгодження податкового повідомлення – рішення №0000022600/0 від 13.05.2008, являється 24.03.2010.

Так станом на 01.03.2010 за позивачем обліковувалось від’ємне значення з ПДВ за попередній податковий період у сумі 1 711 618 грн. 00 коп. та позивач при подачі податкової декларації з ПДВ за березень 2010 року у рядку 23.4 декларації, було зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 903 876 грн. 00 коп..

Крім того, судом встановлено, що позивачем відповідно до вимог законодавства, 18.11.2010 до податкового органу подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року в якій позивач самостійно визначив податкове зобов’язання у розмірі 204 265 грн. 00 коп..

Так позивач 23.11.2010 платіжним дорученням №4094 перерахував до бюджету суму у розмірі 204 265 грн. 00 коп. за декларацією з ПДВ за жовтень 2010 року.

Відповідачем було здійснено розподіл вищевказаних коштів сплачених позивачем, а саме: повідомленням №108301020945722 від 23.11.2010 за жовтень 2010 року в сумі 204 265 грн. 00 коп. в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ у розмірі 201 320 грн. 18 коп. та пені у розмірі 2 944 грн. 82 коп..

Відповідно до вимог п.7.7 ст.7 Закону №2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Суд вважає, що податковим органом безпідставно здійснено розподіл коштів, оскільки діючим законодавством не передбачено право податкового органу щодо зарахування сум сплачених платником податків в рахунок сплати інших податкових зобов’язань.

Крім того у платіжному дорученні №4094 від 23.11.2010 позивач вказав призначення платежу, як сплата податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

Згідно п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №679-ХІV, національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Так пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Таким чином вразі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пп.7.7 ст.7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо самостійного зарахування сплачених позивачем сум податків в рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані платником податку в призначенні платежу - є неправомірними.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163 КАС України; ст.ст. 5, 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ; ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №679-ХІV; Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром» до Державної податкової у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протипраними дій суб’єкта владних повноважень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиравними дії Державної податкової у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо розподілу сплаченого позивачем суми ПДВ за жовтень 2010 року в розмірі 204 265 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №4094 від 23.11.2010 в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ у розмірі 201 320 грн. 18 коп. та пені у розмірі 2 944 грн. 82 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) І.В. Батрак

Постанова не набрала законної сили.

Суддя І.В.Батрак