Постанова № 55477280, 20.01.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року о 16 год. 13 хв.Справа № 808/666/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач, ДПІ), в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення №0003361702 та №0003241702 від 01.07.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що накази про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача № 382 та № 380 від 23.04.2015 прийняті з порушенням пп.78.1.1 Податкового кодексу України, оскільки на запит иконтролюючого органу про надання пояснень та їх документального підтвердження позивачем надано відповідні пояснення, а надати підтверджуючи документи не було можливим у звязку з їх вилученням іншим державним органом. Вважає, що вищезазначене свідчить про незаконність проведених перевірок, а також похідних від них перевірок, проведених в межах розгляду скарг на незаконні перевірки. Також посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про наявність у позивача обовязку з січня 2013 року зареєструватися платником податку на додану вартість та відповідно заниження податку на додану вартість за 2013 рік, оскільки не погоджується з твердженням контролюючого органу про перевищення обсягу оподатковуваних операцій у грудні 2012 року. Зазначає, що у вказаний період ним було отримано поворотну фінансову допомогу, яка відповідно до вимог Податкового кодексу України не враховується при визначенні обсягу оподатковуваних операцій звітного періоду. Крім того, позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про наявність у позивача найманих працівників та, відповідно, наявність обовязку нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, базується виключно на припущеннях та не підтверджується жодними належними первинними документами. В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що накази про призначення перевірки прийняті у відповідності до норм чинного податкового законодавства, оскільки на запит контролюючого органу позивачем не було надано підтверджуючих документів. Крім того, зазначені накази були предметом судового розгляду, за результатами якого встановлено їх правомірність. Також, відповідач зазначає, що позивач у перевіряємий період здійснював роздрібну торгівлю продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, при цьому, господарську діяльність здійснював у декількох торгових господарських одиницях, на які придбано чотири торгових патенти та зареєстровано відповідно декілька реєстраторів розрахункових операцій. Як зазначає відповідач, торгові обєкти, які використовувались підприємцем для здійснення діяльності, знаходились на значній відстані один від одного, що, на думку контролюючого органу, унеможливлює одночасне здійснення діяльності на таких обєктах особисто підприємцем та потребує залучення найманих працівників. У звязку з викладеним, відповідачем в акті перевірки зроблено розрахунок нарахованої заробітної плати, виходячи із її мінімального розміру, кількості торгових обєктів та кількості найманих осіб на таких обєктах. Загальна сума нарахованої заробітної плати, що визначена перевіркою, становить 48195,00 грн. Також, представник відповідача послався на те, що у грудні 2012 позивачем перевищено обсяг оподатковуваних операцій, визначених статтею 181 Податкового кодексу України, у звязку з чим він був зобовязаний починаючи з січня 2013 року зареєструватись як платник податку на додану вартість. Оскільки позивач не зареєструвався, як платник податку на додану вартість, відповідач дійшов висновку про заниження ним податкових зобовязань з податку на додану вартість за період 01.01.2013 31.12.2013 на загальну суму 107034,40 грн. В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особапідприємець Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 20.07.2009, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №21030000000052427, з 21.07.2009 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, як платник податку на додану вартість не зареєстрований.

В період з 23.04.2014 по 29.04.2014 співробітниками ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя на підставі Наказу № 381 від 23.04.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2011 по 23.04.2014, за результатами якої складено акт №370/17-02/НОМЕР_1 від 08.05.2014 (далі Акт №370).

Згідно висновків Акту №370 встановлено порушення позивачем:

-пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, ст.163, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, що призвело до не нарахування та не перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.11.2011 по 01.10.2012 та з 01.04.2013 по 01.10.2013 на суму 3813,45 грн.;

-пп.1 п.2 ст.6, п.8, п.12 ст.9, п.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та на підставі п.3 ст.9, пп.6, 7, 8 п.1 ст.13, п.4 ст.25, пп.3 ч.11, пп.5 ч.11 ст.25, п.1 ст.26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження єдиного соціального внеску на суму 19470,78 грн.;

-пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.168.4.1 п.168.4 ст.168, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме неподання звітів за ф. 1 ДФ за 2, 3, 4 кв. 2011 року, 1, 2, 3 кв. 2012 року, 2, 3 кв. 2013 року.

На підставі Акту №370 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0003361702 від 01.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 5276,81 грн., в т.ч. за основним платежем 3813,45 грн. та 1463,36 грн. за штрафними санкціями.

Крім того, судом встановлено, що в період з 23.04.2014 по 08.05.2014 фахівцями відповідача на підставі Наказу № 380 від 23.04.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань нарахування та сплати ПДВ позивачем за період з 01.01.2012 по 23.04.2014, за результатами якої складено акт №369/17-02/НОМЕР_1 від 08.05.2014 (далі Акт №369).

Згідно висновків Акту №369 встановлено порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України, за період з 01.08.2013 по 13.10.2013 встановлено заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 107034,40 грн.

На підставі Акту №369 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0003241702 від 01.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 133793,00 грн., в т.ч. за основним платежем 107034,40 грн. та 26758,60 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з висновками актів перевірок №369 та №370, прийнятими податковими повідомленнямирішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Рішенням ГУ Міндоходів у Запорізькій області, на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, призначено позапланові перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань, що стали предметом адміністративного оскарження.

Так, в період з 03.09.2014 по 09.09.2014, співробітниками ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2011 по 23.04.2014, за результатами якої складено акт №834/17-02/НОМЕР_1 від 09.09.2014 (далі Акт №834).

Також, в період з 03.09.2014 по 09.09.2014, співробітниками ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань нарахування та сплати ПДВ позивачем за період з 01.01.2012 по 23.04.2014, за результатами якої складено акт №835/17-02/НОМЕР_1 від 09.09.2014 (далі Акт №835).

За результатами проведених повторних виїзних перевірок контролюючий орган дійшов висновку про підтвердження висновків викладених в актах перевірок №369 та №370.

Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області від 09.10.2014 №19/14/0801-10-01-13 залишено без змін податкові повідомлення рішення №0003361702 та №0003241702 від 01.07.2014, а скаргу позивача в цій частині без задоволення.

Крім того, рішенням ДФС України від 19.12.2014 №4266/К/99-99-10-01-03-14 залишено без задоволення повторну скаргу ФОП ОСОБА_1, а оскаржувані податкові повідомлення рішення без змін.

Вважаючи прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних рішень контролюючого органу стали висновки акту перевірки, які підтверджені рішеннями органів вищого рівня, прийнятими за результатами адміністративного оскарження, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

1. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що накази №382 та 380 від 23.04.2014, на підставі яких проведено перевірки позивача, прийняті з порушенням вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем в судовому порядку оскаржувались накази про призначення перевірок від 23.04.2014 №№380, 381, 382.

Так, 29.04.2014 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ, в якому просив визнати протиправними та скасувати накази «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» №№ 380, 381, 382 від 23.04.2014.

За результатами розгляду даного адміністративного позову постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2014 по справі №808/2901/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Отже, вказана постанова суду набрала законної сили 19.05.2015, зазначене сторонами не заперечується.

Зазначеною постановою встановлено, що контролюючим органом на адресу позивача направлявся запит про надання пояснень та їх документального підтвердження від 18.03.2014, який отриманий позивачем 27.03.2015 та у встановлений законом строк не було надано пояснень та їх документального підтвердження, а тому відповідачем правомірно прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Також встановлено, що на запит відповідача від 02.04.2014 позивачем було надано пояснення 09.04.2014, з яких вбачається, що надати документальне підтвердження немає можливості, оскільки інший орган вилучив відповідні документи та їх не повернув. Позивач не звертався до правоохоронних органів з метою отримання копій чи оригіналів вилучених документів бухгалтерського обліку для їх подальшого надання на зазначені запити відповідача.

Крім того, встановлено, що накази на проведення документальних позапланових перевірок позивача №№ 380, 381, 382 від 23.04.2014 прийняті на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, оформлені належним чином та підписані уповноваженою особою.

Таким чином, при розгляді справи №808/2901/14 суд дійшов висновку, що запити про надання інформації відповідачем було складено та направлено правомірно, а також оскаржувані накази були складені відповідно до вимог та з підстав, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що позивач у своєму позові щодо протиправності проведення перевірки та наказів №№380 та 382 від 23.04.2014 про призначення перевірок посилається на ті самі обставини, які були встановлені та оцінені в межах розгляду справи №808/2901/14, з урахуванням набрання судового рішення в цій справі законної сили, судом під час розгляду даної адміністративної справи не досліджується питання правомірності призначення позапланових перевірок ФОП ОСОБА_1 відповідно до наказів від 23.04.2014 №№380, 382.

Крім того, суд звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 382 від 23.04.2015 було призначено та проведено перевірку, за результатами якої складений акт № 367/17-02/НОМЕР_1, висновки якого не були підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відтак, питання правомірності даного наказу не охоплюється предметом розгляду даної справи.

Таким чином, суд відхиляє посилання позивача на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав порушення порядку призначення та проведення перевірок позивача.

2.Стосовно висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, ст.163, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України (Акт №370), суд зазначає наступне.

З акту перевірки №370 судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в перевіряємий період здійснював роздрібну торгівлю продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, для здійснення господарської діяльності у перевіряємому періоді використовував від двох до пяти торгових господарських одиниць, на які придбано чотири торгових патенти та зареєстровано від двох до пяти реєстраторів розрахункових операцій. При цьому, згідно висновків контролюючого органу, торгові обєкти, які використовувались підприємцем для здійснення діяльності, знаходились на значній відстані одна від одної, що унеможливлює одночасне здійснення діяльності на таких обєктах особисто підприємством та потребує залучення найманих працівників.

У звязку з викладеним відповідачем в акті перевірки зроблено розрахунок нарахованої заробітної плати, виходячи із її мінімального розміру, кількості торгових обєктів та кількості найманих осіб на таких обєктах. Загальна сума нарахованої заробітної плати, що визначена перевіркою, становить 48195,00 грн.

Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю таких висновків контролюючого органу з огляду на наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (тут і в подальшому в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України діяльність фізичної особи-підприємця є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Підпунктом 14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Обєктом оподаткування, відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного календарного періоду.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Таким чином, для того, щоб встановити порушення податковим агентом порядку сплати податку з доходів фізичних осіб найманих працівників, необхідно встановити, що ним було виплачено дохід у вигляді заробітної плати, з якого в подальшому необхідно було перерахувати до бюджету відповідні суми податку з доходів фізичних осіб, тобто його наявність та розмір.

З аналізу акту перевірки №370 судом встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 у 2011 році зареєстровано три касових апарата, з яких два працює, апарат MINI-500ME НОМЕР_2 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги 72; апарат MINI-500ME НОМЕР_3 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, 40 років Радянської України 47а/Сталеваров, 2.

З січня 2012 року по листопад 2012 року у ФОП ОСОБА_1 зареєстровано чотири касових апарата, з яких два працює, апарат MINI-500ME НОМЕР_2 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги 72; апарат MINI-500ME НОМЕР_3 знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, 40 років Радянської України 47а/ Сталеварів, 2.

З грудня 2012 року зареєстровано чотири касових апарата з яких всі чотири працюють. Апарат MINI-500МЕ НОМЕР_2 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги 72; апарат MINI-500МЕ НОМЕР_3 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, 40 років Радянської України 47а/Сталеварів, 2; ЕКСЕЛЛІО БМР-55В НОМЕР_4 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна 177; апарат ЕКСЕЛЛІО ОМР-55В НОМЕР_5 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 15.

З січня 2013 року по червень 2013 року у позивача зареєстровано чотири касових апарата, з яких чотири працюють. Апарат МІМ-500МЕ НОМЕР_2 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги 72; апарат МГМІ-500МЕ НОМЕР_3 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, 40 років Радянської України 47а/Сталеварів,2; ЕКСЕЛЛІО БМР-55В НОМЕР_4 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна 177; апарат ЕКСЕЛЛІО БМР-55В НОМЕР_5 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 15.

В липні 2013 року зареєстровано чотири касових апарата, з яких три працюють, а саме: апарат МПМІ-500МЕ НОМЕР_2 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги 72; ЕКСЕЛЛІО ОМР-55В НОМЕР_4 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна 177; апарат ЕКСЕЛЛІО БМР-55В НОМЕР_5 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 15.

В серпні 2013 року зареєстровано чотири касових апарата, з яких чотири працюють апарат ЕКСЕЛЛІО ОМР-55В НОМЕР_4 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна 177; апарат ЕКСЕЛЛІО ОМР-55В НОМЕР_5 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 15; апарат ЕКСЕЛЛІО БМР-55В НОМЕР_6 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 2; апарат ЕКСЕЛЛІО ОМР-55В НОМЕР_7 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 2а.

У вересні 2013 року зареєстровано чотири касових апарата, з яких чотири працюють апарат ЕКСЕЛЛІО ОМР-55В НОМЕР_4 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна 177; апарат ЕКСЕЛЛІО ОМР-55В НОМЕР_5 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул.Центральний, 15; апарат ЕКСЕЛЛІО БМР-55В НОМЕР_6 знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 2; апарат ЕКСЕЛЛІО ОМР-55В НОМЕР_7 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 2а.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення сукупного місячного доходу у вигляді заробітної плати найманих працівників, що належить оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді, встановлено, що не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата найманим працівникам та не нараховувався та не виплачувався прибутковий податок з фізичних осіб.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1, 2 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 4 ст. 70 КАС України також визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Законодавцем встановлені певні вимоги щодо порядку оформлення документів для нарахування та виплати доходу особі найманому працівнику, якими, зокрема, можуть бути відомості про нарахований дохід особі, платіжні документи на виплату доходу, чеки, видаткові касові ордери, банківські документи тощо.

Суд зазначає, що відповідно до абз.2,3 п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В акті № 370 зазначено, що до перевірки не надано жодного документу стосовно цивільно-правових відносин з найманими працівниками, також відсутнє посилання на встановлену кількість найманих працівників, їхні особи, докази на підтвердження виплаченого на їхню користь доходу, його розмір тощо.

Крім того, відповідачем не надано до суду доказів виплати позивачем найманим працівникам будь-якого доходу у вигляді заробітної плати, з якого в подальшому необхідно було перерахувати до бюджету відповідні суми єдиного внеску.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність у позивача найманих працівників, нарахування і виплату позивачем на їхню користь доходу так розмір такого доходу ґрунтуються лише на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає висновки контролюючого органу про не нарахування та неутримання ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо посилань позивача на судове рішення у справі № 808/8750/14, суд зазначає, що на відміну від справи, що розглядається, в даній справі досліджувалось дотримання позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», у звязку з чим посилання на встановлені даним судовим рішенням обставини не можуть бути прийняті судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення рішення №0003361702 від 01.07.2014 та наявність підстав для його скасування.

3. Стосовно висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України (Акт №369), суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для вищевикладених висновків контролюючого органу стало те, що, на думку відповідача, позивачем у грудні 2012 перевищено обсяг оподатковуваних операцій, визначених статтею 181 Податкового кодексу України, у звязку з чим позивач підлягав обовязковій реєстрації як платник податку на додану вартість, починаючи з січня 2013 року. Оскільки позивач не зареєструвався, як платник податку на додану вартість, відповідач дійшов висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобовязань з податку на додану вартість, за період 01.01.2013 31.12.2013, на загальну суму 107034,40 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що згідно звітів реєстраторів розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1 та даних з ЦБД, торгова виручка позивача станом на 31.12.2012 складала 341 932,73 грн.

Відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно п.183.1 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Пунктом 183.2 ст.183 Податкового кодексу України передбачено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи судом встановлено, що 28.05.2012 між ФОП ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_5 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (а.с.169). Відповідно до п.1.1 гр. ОСОБА_5 надає ФОП ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу, а ФОП ОСОБА_1 зобовязується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Пунктом 2.1 договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається нерівними частинами, в національній валюті України, готівкою, в межах суми 350000,00 грн.

Крім того, відповідно до п.2.4 договору про надання поворотної фінансової допомоги на підтвердження надання гр. ОСОБА_5 поворотної фінансової допомоги та її отримання ФОП ОСОБА_1, по кожному факту передання коштів, ФОП ОСОБА_1 видає фіскальний чек про надходження поворотної фінансової допомоги, або складається розписка у довільній формі по кожному факту передання коштів, у разі неможливості видати фіскальний чек.

На підтвердження отримання поворотної фінансової допомоги, за договором від 28.05.2012, позивачем до матеріалів справи надано копії фіскальних чеків (а.с.170-222), відповідно до яких, у період з 30.05.2012 по 31.12.2012, позивачем отримана поворотна фінансова допомога в розмірі 71 105,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.165.1.31 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Враховуючи, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг ФОП ОСОБА_1 станом на 31.12.2012 становила 341 932,73 грн., до складу якої увійшла сума наданої позивачу поворотної допомоги в розмірі 71 105,00 грн., сума коштів, яка враховується при визначенні обєкта оподаткування становила 270 827,73 грн. (341932,73 71105 = 270827,73), тобто менше ніж 300 000,00 грн.

У звязку з чим, суд приходить до висновку, що позивачем у 2012 році не перевищено обсяг оподатковуваних операцій, визначених статтею 181 Податкового кодексу України, що зумовлює відсутність у позивача обовязку реєструватися платником податку на додану вартість починаючи з 01.01.2013.

За таких обставин, донарахування контролюючим органом податкового зобовязання з податку на додану вартість за 2013 рік є протиправним, оскільки в даний період позивач не був платником даного податку та не мав обовязку його нараховувати та сплачувати.

Щодо посилань позивача на невірне обрахування відповідачем розміру зобовязання з податку на додану вартість, суд зазначає, що з урахуванням попередніх висновків суду про відсутність у позивача обовязку нараховувати і сплачувати такий податок, зазначені обставини не можуть мати вплив на висновки суду при наданні оцінки спірному податковому повідомленню-рішенню №0003241702 від 01.07.2014.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомленнярішення №0003241702 від 01.07.2014, наявність підстав для його скасування та задоволення позовних вимог в цій частині.

4. Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у своєму адміністративному позові просить оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнати нечинними та скасувати.

Суд зазначає, що зі змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому, скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. При цьому, рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

За таких обставин, одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є невірним.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у п.10.2 Постанові Пленуму від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача в даній справі є визнання оскаржуваних повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Таким чином, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги фізичної особипідприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі зі зміною формулювання.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа..

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0003361702 та №0003241702 від 01.07.2014.

Судові витрати в розмірі 278,14 грн. (двісті сімдесят вісім гривень 14 коп.) присудити на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до спеціального фонду Державного бюджету України суму несплаченого судового збору в розмірі 2503,26 (дві тисячі пятсот три гривні 26 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко