Ухвала суду № 55473886, 03.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 р. Справа № 522/24054/15-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Чернявська Л.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2015 року щодо відмови у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту міського господарства Одеської міської ради про визнання незаконною бездіяльність і скасування боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту міського господарства Одеської міської ради про визнання незаконною бездіяльність і скасування боргу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2015 року відмовлено у відкритті провадження по справі за позовними вимогами ОСОБА_2 до Департаменту міського господарства Одеської міської ради про скасування боргу. Роз'яснено право вирішення спору в порядку цивільного судочинства .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу суду необґрунтованою, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про скасування боргових зобов'язань за сплату комунальних послуг не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки цей спір не є публічно-правовими, а по своїй суті є цивільним та повинен розглядатися в місцевому суді.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом щодо незабезпечення відповідачем належної якості комунальних послуг.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Колегія суддів звертає увагу, що спірні правовідносини не пов'язані зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а пов'язані з наданням позивачу житлово-побутових послуг.

За приписами статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи вищезазначене, дана справа відноситься до юрисдикції цивільного, а не адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на ч. 2 ст. 21 КАС України.

Так, відповідно до ч.2 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Проте, зазначені вимоги не стосуються шкоди, завданою протиправним рішенням, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, та є окремими вимогами до інших відповідачів.

А тому суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, вимог норм процесуального закону не порушив.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 01 грудня 2015 року щодо відмови у відкритті провадження по справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко