Ухвала суду № 55469526, 03.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5091/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Межевича М.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бадваси» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бадваси» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 24.06.2015 року № 0002152206 в частині суми в розмірі 1 467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) грн. 03 коп..

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем здійснено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бадваси» вимог валютного законодавства з метою здійснення контролю за валютною операцією згідно контракту № 01/08/14 від 07.08.2014 року, на наслідками якої складено акт від 03.06.2015 року № 175/10-13-22-03-20/34779207.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», постанови Правління Нацбанку України від 01.12.2014 року №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринку», а саме: несвоєчасно проведено розрахунки з нерезидентом «Satimex Qucdlinburg GmbН» (Німеччина) по контракту від 07.08.2014 року №01/08/14 в частині отримання товару на суму 4745,88 євро по ВМД №100250001/2015/000494 від 22.01.2015 року терміном на 21 день ( з 02.01.2015 року по 22.01.2015 року включно).

На підставі встановлених порушень відповідач прийняв рішення від 24.06.2015 року №0002152206, яким товариству нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 5750,00 грн..

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваному рішенню суду першої інстанції Київський апеляційний адміністративний суд виходить із наступного.

Позивач (покупець згідно контракту) 07.08.2014 року уклав із компанією-нерезидентом «Satimex Quedlinburg GmbH» (Німеччина), зовнішньоекономічний договір № 01/08/14, предметом якого було постачання нерезидентом в Україну насіння овочевих культур на загальну суму 100 000,00 Євро на умовах стовідсоткової передоплати товару.

Платіжним дорученням від 03.10.2014 року позивач перерахував на рахунок нерезидента передоплату в сумі 31214,8 Євро.

Товар поставлявся нерезидентом двома партіями: перша партія товару на суму 26268,93 Євро була отримана позивачем 01.12.2014 року у (ВМД №100250001/2014/025076); друга партія товару на суму 4745,88 Євро була отримана позивачем 22.01.2015 року (ВМД №100250001/2015/0000494).

На думку податкового органу розрахунок відбувся з порушенням граничного терміну валютних розрахунків, оскільки початок прострочення розрахунків наступив з 02 січня 2015 року, а дев'яностоденний строк, протягом якого товар мав бути ввезений в Україну, закінчився 01 січня 2015 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Тобто, виходячи з вищевказаної норми закону, проведення розрахунків у іноземній валюті підлягає зарахуванню на валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення.

Згідно з ст. 2 цього Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку..

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 14.11.2013 року №453 строк розрахунків складає не більше 90 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами; момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

З огляду на викладене, колегія суддів, погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що датою імпорту є не 22 січня 2015 року, коли позивач здійснив розмитнення товару та оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону України.

Згідно з Розпорядженням Кабінету міністрів України №1084-р від 12.11 2014 року, 02 січня 2015 року рахувалось неробочим днем, та перенесено на 7 січня 2015 року.

Відповідно до ст. 67 Кодексу законів про працю 03 січня 2015 року та 04 січня 2015 року припадали на суботу та неділю, тому ці дні є вихідними.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що першим робочим днем, який настає після святкових та вихідних днів 05 січня 2015 року і саме цей день є закінченням строку, протягом якого повинна була бути здійснена імпортна операція.

Початком перебігу строку прострочення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності щодо імпортної операції позивача із компанією «Satimex QuedIinburg GmbH», слід рахувати не із 02 січня 2015 року, а із 06 січня 2015 року терміном 16 днів (з 06.01.2015 року по 21.01.2015 року), тому сума нарахованої пені становить 4 282,97 грн., що є на 1 467,03 грн. менше від нарахованої відповідачем.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції, що відповідачем порушено правила обчислення строків розрахунків у сфері ЗЕД та неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 року №0002152206 в частині суми в розмірі 1 467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) грн. 03 коп..

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2016 року відповідачу відстрочено сплату судового збору до прийняття апеляційним судом рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

За подання до суду апеляційної скарги, відповідач мав сплатити судовий збір у розмірі 1339,08 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 1333,08 грн..

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в Київському апеляційному адміністративному суді у розмірі 1 339 (тисячу триста тридцять дев'ять) грн. 08 коп..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.02.2016 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.