Постанова № 55469377, 01.02.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

01 лютого 2016 року Справа № 814/3825/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування", вул. Миру, 11,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55001

доЮжноукраїнської об'єданнаої державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Енергобудівників, 5,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55000

проскасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2015р. №0001691500,ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Южноукраїнський комбінат харчування" (далі позивач), звернулося з адміністративним позовом до Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області (далі відповідач, ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2015 р. № НОМЕР_1, а також визнання неправомірним нарахування пені в розмірі 20107,99 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що мав переплату з податку на додану вартість (далі ПДВ) станом на 01.01.2014 р. і на 01.01.2015 р. У грудні 2014 р. і січні-березні 2015 р. позивач подавав до ОДПІ уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за 2014 р. Позивач вважає, що на суми уточнених податкових зобовязань відповідач не мав підстав нараховувати пеню, оскільки на особовому рахунку була переплата. За розрахунками позивача станом на 31.05.2015 р. на підприємстві рахувалася заборгованість з ПДВ у розмірі 113669,70 грн. і, погоджуючись з порушенням п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі ПК України), фінансова санкція має складати 11366,97 грн.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що позивачу нарахована пеня в розмірі 20107,99 грн. у звязку з наданням уточнюючих розрахунків з ПДВ. Саме нарахування пені стало підставою виникнення розбіжності розміру позитивного сальдо станом на 31.12.2014 р. за даними позивача і ОДПІ. Позивачу надсилався акт звірення розрахунків від 19.01.2015 р., на який заперечення подані не були. За даними картки особового рахунку станом на 30.05.2015 р. за позивачем рахувався борг з ПДВ у розмірі 133777,69 грн., з якого і розраховано розмір штрафу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання (т. 2 а. с. 36-39).

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідачем 06.07.2015 р. було проведено перевірку своєчасності сплати ПДВ до бюджету. Перевіркою встановлено, що на порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошове зобовязання з ПДВ за податковою декларацією від 19.05.2015 р., про що було складено акт № 134/14-09-15/36230520 (т. 1 а. с. 15). Сума заборгованості станом на 30.05.2015 р. складала 133777,69 грн., а сплачена була 02.06.2015 р.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.07.2015 р. № НОМЕР_1, яким нараховано штраф у розмірі 13377,77 грн. (т. 1 а. с. 10).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про наявність на його особовому рахунку переплати. Так, згідно акту від 21.01.2014 р. № 1120-20 станом на 31.12.2013 р. позитивне сальдо розрахунків з бюджетом складало 1401,30 грн. (т. 1 а. с. 40).

Згідно акту від 19.01.2015 р. № 999-20 станом на 31.12.2014 р. позитивне сальдо розрахунків з бюджетом складало 520013,66 грн. (т. 1 а. с. 41). Позивач не надав заперечень на акт до ОДПІ.

У 2014 р. позивач задекларував ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 1872621,00 грн. (т. 1 а. с. 43-198). У відповідності до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у грудні 2014 р. і січні-березні 2015 р. позивач подавав до ОДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з ПДВ, в яких самостійно нараховував штраф (т. 1 а. с. 199-234).

Згідно п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

У відповідності до п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

При цьому, п. 129.4 ст. 129 ПК України передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Уточнюючі розрахунки позивач подавав за минулі періоди, а відтак пеня нараховувалася відповідачем починаючи від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання за відповідний період. З картки особового рахунку позивача, наданої відповідачем, вбачається, що сума нарахованої пені погашалася з переплати у день нарахування пені (т. 2 а. с. 41-48).

З аналізу викладених положень ПК України випливає, дії ОДПІ по нарахуванню позивачу пені, починаючи з граничного строку сплати грошового зобов'язання за відповідний період і до подання уточнюючого розрахунку, є правомірними навіть за наявності переплати.

Розрахунки позивача, викладені в позовній заяві (т. 1 а. с. 6-7), не відповідають наявним у матеріалах справи доказам в частині суми уточнення та штрафів, крім того, позивач не врахував наявність податкових повідомлень-рішень, які до оскарження відображаються в картці особового рахунку, що впливає на розмір переплати.

Розбіжність у розрахунках з ПДВ виникла внаслідок нарахування відповідачем пені, правомірність якої доведена під час судового розгляду справи.

Згідно картки особового рахунку станом на 29.05.2015 р. позивач мав переплату з ПДВ у сумі 51655,31 грн.

19.05.2015 р. позивачем подана декларація з ПДВ за квітень 2015 р., у якій самостійно визначене грошове зобовязання за відповідний період у розмірі 185433,00 грн. (т. 1 а. с. 181-184). На підставі п. 57.1 ст. 57 і п. 203.2 ст. 203 ПК України термін сплати встановлено до 30.05.2015 р.

Таким чином, з урахуванням переплати, податковий борг позивача станом на 30.05.2015 р. складав 133777,69 грн.

Позивач перерахував 140000,00 грн. в рахунок погашення ПДВ за квітень 2015 р. платіжним дорученням від 29.05.2015 р. № 684, яке отримане та проведене банком 02.06.2015 р.(т. 2 а. с. 26). Тобто затримка сплати склала 3 дні.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі наведеної норми відповідач розрахував суму штрафу, визначену оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, який є субєктом владних повноважень, повністю довів законність нарахування пені за 2014-2015 р.р. та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич