Постанова № 55469270, 28.01.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р. Справа № 906/1126/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників:

кредиторів - не з`явилися

боржника - Неділько І.І. керівник

арбітражний керуючий - не з`явився

органу прокуратури - Кондратюк А.В. посвідчення № 026596 від 30.05.2014

апелянта - Капустін А.Б. довіреність № 3/16 від 04.01.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 у справі № 906/1126/13

за заявою управління Пенсійного фонду України в Малинському районі

до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 (суддя Гнисюк С.Д.), поряд з іншим, розглянуто заявлені Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" кредиторські вимоги на загальну суму 6911110,96 грн., визнано їх в частині заборгованості боржника з повернення попередньої оплати за договором поставки в розмірі 1000000 грн. та нарахованих на її суму 3% річних за весь час прострочення виконання основного зобов'язання в розмірі 79315,07 грн, а також 1218,00 грн судового збору, сплаченого кредитором за подання заяви з вимогами до боржника; в решті вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" відхилено як такі, що їх заявлено після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено боржником, за відсутності поважних причин її пропуску; затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в тому числі й з грошовими вимогами Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на загальну суму 1080533,07 грн, з яких 1079315,07 грн основного боргу у четверту чергу задоволення, а 1218 грн судового збору - у першу чергу задоволення (т. 10 а.с. 53, т. 12 а.с. 75 - 96).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015, поряд з іншим, апеляційну скаргу Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" задоволено (п. 2 постанови); ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 скасовано в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" та прийнято у справі нове рішення про визнання грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6911110, 96 грн, з яких 5 200 000 грн. основний борг, 1210300 грн неустойка та 500810,96 грн - 3% річних (пункт 3 постанови) (т. 12 а.с. 268-272).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 касаційну скаргу ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" задоволено частково; пункти 2, 3 Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі №906/1126/13 скасовано; ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 в частині розгляду кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" скасовано; справу № 906/1126/13 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду (т. 13 а.с. 26-33).

При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 (суддя Омельян О.С.) вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6911110,96 грн. відхилено, з огляду на часткове виконання боржником зобов'язань за контрактом, здійснення кредитором оплати поставленого боржником обладнання та документації, а також наявність у кредитора права на відшкодування ймовірно нанесених неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань збитків. Окрім того, відмовлено у задоволенні заяви боржника та розпорядника майна боржника про застосування строку позовної давності до спірних вимог.

Не погоджуючись з ухвалою суду в частині відхилення грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6911110,96 грн., Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищевказану ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині скасувати, як таку що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким визнати її грошові вимоги до боржника на спірну суму.

Безпосередньо в судовому засіданні, додаткових поясненнях (вх. № 2972/16 від 28.01.2016) та у відзиві на апеляційну скаргу боржник заперечує її доводи, вважає вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" безпідставними та такими, що не підлягають визнанню, просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.№ 33589/15 від 30.12.2015).

28.01.2016 на адресу суду надійшли пояснення апелянта, в яких останній зазначає, що повноваження ТОВ "Керченський стрілочний завод" на вчинення будь-яких дій від імені Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", які пов'язані з виконанням умов контракту, у тому числі, на підписання акту технічного прийому обладнання чи акту введення обладнання в експлуатацію - не надавалися (вх. № 2430/16).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддів Мамченко Ю.А., Крейбух О.Г. апеляційну скаргу Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" прийнято до провадження.

Згідно з розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Мамченко Ю.А. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, та визначено колегію у складі: Демянчук Ю.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою суду від 15.01.2016 апеляційну скаргу Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" прийнято до провадження у новому складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини 4 статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

На підставі викладеного, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

В судове засіданні арбітражний керуючий та кредитори не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили. При цьому, від арбітражного керуючого на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду (про розгляд грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" в сумі 6911110,96 грн.) законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. № 33230/15 від 28.12.2015).

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор та учасники провадження у справі про банкрутство підтримали свої доводи та заперечення.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню з огляду на таке.

30.09.2014 на адресу господарського суду Житомирської області надійшла заява від Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" (м. Донецьк) № 241 від 23.09.2014 з грошовими вимогами до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (м. Малин) на суму 6 911 110,96 грн., з яких: 5200000 грн попередньої оплати за контрактом №101/03 на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування (ВПФ) від 29.10.2010, 1 210 300 грн неустойки, нарахованої в розмірі 0,1% від вартості обладнання, непоставленого боржником у визначений договором строк, за кожен день прострочення поставки в період з 05.04.2011 по 03.10.2011, а також 500 810, 96 грн. - 3% річних, з яких 421 495, 89 грн - на суму попередньої оплати в розмірі 4 200 000 грн. та 79 315, 07 грн - на суму попередньої оплати в розмірі 1 000 000 грн за період прострочення відповідно з 05.04.2011 (17.12.2011) по 07.08.2014 (вх. №02-20/879/14 від 30.09.2014) (т. 3 а.с. 24 - 60).

Як вбачається з матеріалів справи вищевказана заява обгрунтована тим, що 29.10.2010 з боржником було укладено контракт №101/03 на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування.

Як підтверджується матеріалами справи, 29.10.2010 між Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" та боржником було укладено контракт № 101/03 на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування (т. 3 а.с. 42-48).

Згідно п.1.1. контракту, боржник взяв на себе зобов'язання по виготовленню, постачанню, виконанню шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт комплексу обладнання для виробництва виливків методом вакуум-плівкового формування у складі, вказаному у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п.3.2 контракту, загальна сума контракту складає 8 400 000,00 грн.

Згідно із п. 3.5-3.7 контракту замовник здійснює попередню оплату за контрактом в розмірі 50% від загальної суми контракту протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами вказаного контракту на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставленому рахунку-фактури. Другий платіж в розмірі 20% від загальної суми контракту замовник здійснює протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту технічного приймання обладнання. Кінцевий платіж в розмірі 30% від загальної суми контракту замовник здійснює протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту введення обладнання в експлуатацію.

04.11.2010 у строк, визначений контрактом, Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" перерахувала на користь Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" 4 200 000,00 грн, тобто 50% від загальної суми контракту у якості попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням №1114 від 04.11.2010 (т. 3 а.с. 50).

Пунктом 4.3.1 контракту сторони визначили обов'язок боржника виконати зобов'язання з поставки обладнання та передачі технічної документації, що передбачені пунктом 1.1 контракту, з урахуванням монтажних та пусконалагоджувальних робіт з отриманням тестових виливків, у строк не пізніше п'яти календарних місяців з дати здійснення кредитором попередньої оплати згідно пункту 3.5 контракту, тобто в строк до 05.04.2011.

16.12.2011, кредитор, платіжним дорученням №84145, перерахував на користь боржника 1000000,00грн. попередньої оплати за контрактом № 101/03 від 29.10.2010.

Загальна сума попередньої оплати, яка була перерахована на користь боржника складає 5 200 000,00грн.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, заявник грунтує свої вимоги на порушенні боржником негрошового зобов'язання щодо поставки товару у встановлені контрактом строки.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що контракт № 101/03 укладений 29.10.2010 між Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" та боржником на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування за своєю правовою відмовою є змішаним та містить ознаки договору підряду та договору поставки.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Продавець поставку товару по факту оплати не здійснив, тобто у покупця виникло право на пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

Заявник направив на адресу боржника претензію №151 від 16.05.2011 з вимогами:

1) виконати зобов'язання, які передбачені п. 1.1. контракту, щодо поставки обладнання та передачі технічної документації, з урахуванням монтажних та пусконалагоджувальних робіт з отриманням тестових відливків;

2) сплатити неустойку за період з 05.04.2011 по 10.05.2011 у розмірі 239 400,00 грн.

Також, заявник вказує на те, що звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області (порушено провадження 11.09.2014), але провадження у справі №906/1207 зупинено 01.10.2014. Підтвердив, що вимоги контракту, в повному обсязі, не виконані.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність факту порушення боржником права кредитора.

Однак, з огляду на часткове виконання боржником зобов'язань за контрактом, здійснення кредитором оплати поставленого боржником обладнання та документації, а також наявність у кредитора права на відшкодування ймовірно нанесених неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань збитків, господарський суд дійшов висновку про необхідність відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 5200000,00 грн основного зобов'язання, неустойки та 3% річних, нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням такого зобов'язання. Окрім того, відмовив у задоволенні заяви боржника та розпорядника майна боржника про застосування строку позовної давності до спірних вимог.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Тобто, законодавчо конкретизованого переліку таких дій не існує, внаслідок чого судом надається об'єктивна оцінка діям боржника в кожному конкретному випадку.

З доданої до відзиву боржника на заяву корпорації "МПС" переписки (а.с. 198-199 т.7) вбачається, що на лист кредитора № 414 від 19.10.2011 року з вимогою повернути попередню оплату в розмірі 4200000,00 грн., боржник відповів листом № 5/790 від 24.10.2011 року в якому фактично визнав право кредитора на її отримання. Дослівно текст викладено наступним чином: "...мы с пониманием относимся в Вашему решению и готовы принять Ваше требование по возврату полученной предоплаты по контракту № 101/03 в сумме 4200000 грн. - после возврата нашему заводу технической документации и всех узлов участков ВПФ, ранее поставленных на Керченский стрелочный завод."

Виходячи із змісту зазначеної відповіді колегія суддів вважає, що боржником було визнано наявність боргу по передоплаті в сумі 4200000,00 грн. При цьому встановлення боржником певних умов для її повернення судом до уваги не приймається, оскільки визначальною дією в даному випадку є визнання боргу.

За таких обставин суд вважає, що перебіг строку позовної давності було перервано з дати 24.10.2011 р. та відповідно з врахуванням ч. 3 ст. 264 ЦК України строк закінчується 24.10.2014 року.

Оскільки заява з вимогами до боржника корпорацією "МПС" направлена до суду 24.09.2014 року, суд вважає, що строк позовної давності не пропущено. Таким чином заява боржника про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Вимоги кредитора - корпорації "МПС" в сумі 5200 000,00 грн. основного боргу підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог (четверта черга).

Також, заявник просив визнати 500 810, 96 грн. - 3% річних, з яких 421 495, 89 грн - на суму попередньої оплати в розмірі 4 200 000 грн. та 79 315, 07 грн - на суму попередньої оплати в розмірі 1 000 000 грн за період прострочення відповідно з 05.04.2011 (17.12.2011) по 07.08.2014.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у випадку пред'явлення покупцем вимоги про стягнення з постачальника суми попередньої оплати, внесеної за поставку визначеного договором товару, на її суму не нараховуються індекс інфляції та 3% річних, оскільки зобов'язання з повернення передоплати не вважається грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 ЦК України. При цьому, на суму попередньої оплати нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі частини 2 статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, або від дня одержання суми передоплати від покупця, якщо про таке сторони домовились при укладенні договору поставки. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови від 15.10.2013 року у справі №5011-42/13539-2012.

Відповідно до частини 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Обов'язковість рішень Верховного Суду України для судів які розглядають спори зі застосуванням тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, також передбачена статтею 82 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з умов контракту № 101/03 на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування від 29.10.2010 розмір процентів за користування чужими грошовими коштами контрактом не встановлено. У зв'язку з чим, грошові вимоги в частині стягнення 500 810, 96 грн. - 3% річних колегія суддів відхиляє, як безпідставно нарахованих.

Крім того, заявник просив суд стягнути неустойку у вигляді штрафу за період з 05.04.2011 по 03.10.2011 (182) дні в розмірі 1 210 300,00 грн.

Дії боржника є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому боржник вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п.4.4.2. контракту, за порушення строків поставки обладнання, корпорація має право вимагати сплату неустойки у розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк обладнання, за кожен день прострочення.

Виходячи з аналізу статтей ЦК України та умов контракту, колегія суддів дійшла висновку, що контрактом передбачена сплата неустойки у вигляді пені.

Відтак, враховуючи викладене та приймаючи до уваги підставність та правильність нарахування неустойки в розмірі 1 210 300,00 грн., суд вважає, що остання підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог (шоста черга).

Доводи боржника викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо належного виконання зі свого боку умов контракту, оцінюються Рівненським апеляційним господарським судом критично та не приймаються до уваги, оскільки боржником зобов'язання за контрактом не виконано, акти технічного приймання, акти приймання-передачі обладнання кредитором не підписувалися. Доказів про готовність обладнання для проведення тестування боржником суду не надано. Представників кредитора до проведення тестування та складання акту за місцем його виготовлення боржник не викликав. Технічна документація боржником не передавалася кредитору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" не є стороною контракту, поставка частини обладнання вказаному товариству умовами контракту не передбачена.

На вимогу апеляційного суду (ухвала від 20.01.2016) скаржником надано пояснення, з яких вбачається, що повноваження ТОВ "Керченський стрілочний завод" на вчинення будь-яких дій від імені Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", які пов'язані з виконанням умов контракту, у тому числі, на підписання акту технічного прийому обладнання чи акту введення обладнання в експлуатацію - не надавалися.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищезазначеного, судова колегія вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції не дослідив в повній мірі всі обставини справи, та не надав їм належної правової оцінки, й ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, відтак судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 у даній справі слід задоволити частково, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 у справі № 906/1126/13 в оскаржуваній частині скасувати з прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" задоволити частково.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року у справі № 906/1126/13 скасувати в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6911110,96 грн. Прийняти в цій частині нове рішення.

Визнати грошові вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 410 300,00 грн., з яких: 5 200 000,00 грн. основний борг (четверта черга), 1 210 300,00 грн. неустойка (шоста черга), судові витрати в сумі 2485,33 грн. (перша черга).

Грошові вимоги в частині стягнення 500 810,96 грн. 3% річних - відхилити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.