Ухвала суду № 55469267, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Київ К/800/16411/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Зайцева М.П., Ланченко Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013

у справі № 2а-6223/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мегабуд" (далі - ТОВ "ВБК "Мегабуд")

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013, позов ТОВ "ВБК "Мегабуд" задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ від 30.01.2012 № 0000592302, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 118472,50 грн.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ТОВ "ВБК "Мегабуд" залишити без задоволення.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційної скарги, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки, викладені в акті від 13.01.2012 № 74/235/30234797 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "ВБК "Мегабуд" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011. Згідно з цими висновками ТОВ "ВБК "Мегабуд" порушено вимоги статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), що полягало у безпідставному включенні до податкового кредиту ПДВ в сумі 94778,00 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ "БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» на поставку послуг (виконання робіт з улаштування буро- набивних паль) вартістю 568670,44 грн., включаючи ПДВ в зазначеній вище сумі, що призвело до заниження ТОВ "ВБК "Мегабуд" податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2011 року на 94778,00 грн.

Цей висновок податкового органу вмотивований посиланням на нікчемність правочинів між ТОВ "ВБК "Мегабуд" та ТОВ "БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ», оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використано податкову інформацію про результати зустрічної перевірки ТОВ "БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ», викладену в довідці ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 28.12.2011 про результати звірки ТОВ "БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» з питань підтвердження правових відносин із ЗАТ "БК "Мегабуд" за вересень 2011 року) встановлено обставини щодо неможливості реального здійснення ТОВ "БМУ«БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» господарських взаємовідносин з ТОВ "Універсалсервіс" щодо оренди сваєбійно-бурових установок на базі кранів та відповідно подальшого надання послуг з улаштування буронабивних паль цим підприємством на користь ТОВ "БК "Мегабуд".

У судовому процесі встановлено, що ЗАТ "БК "Мегабуд" (замовник), правонаступником якого внаслідок реорганізації є ТОВ "ВБК "Мегабуд", уклав договір субпідряду на виконання будівельних робіт із ТОВ "БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» (субпідрядник) від 02.06.2011 № 5/П. За умовами договору замовник доручає субпідряднику своїми або залученими силами виконати устрій буронабивних паль діаметром 600 мм, глибиною 10 м, в кількості 344 шт. при зведенні житлового будинку по вул. Механізаторській у м. Харкові (а.с. 36-40). На виконання умов договору ТОВ "БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» виконані роботи вартістю 3083542,80 грн., в тому числі у вересні 2011 року вартістю 1836079,20 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за вересень 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року ТФ № КБ-2в, відомістю ресурсів до акту приймання за вересень 2011 року ТФ № 6 ДБН Д 11-1-2, які, як первинні документи, складені відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" від 04.12.2009 № 554, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (а.с. 63 - 69). ТОВ "БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» на адресу позивача 09.09.2011 виписано податкову накладну № 1 на суму 568670,44 грн., а позивачем на користь цього контрагента сплачено грошові кошти у сумі 568145,44 грн. (а.с. 41, 143-144). Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2012 з позивача на користь ТОВ "БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» стягнуто 525,00 грн. заборгованості за вказаним договором.

Згідно з довідкою ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 28.12.2011 про результати звірки ТОВ "БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» останнє задекларувало податкові зобов' язання з обсягу поставки послуг на користь ТОВ "ВБК "Мегабуд", надало документи на підтвердження виконання робіт за договором № 5/П від 02.06.2011 (а.с. 149-160, т. 1).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність правову оцінку податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих у період з 01.09.2011 по 30.09.2011 за наслідками господарських операцій з ТОВ "БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ», та з огляду на відсутність доказів з боку ДПІ щодо підтвердження вчинення ТОВ ТОВ "ВБК "Мегабуд" податкового правопорушення, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді М.П. Зайцев

Л.В. Ланченко