Ухвала суду № 55469258, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Київ К/800/15301/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Зайцева М.П., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013

у справі № 2а-10039/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга" (далі - ТОВ "Електрична та тепловозна тяга")

до Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013, позов ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" задоволено: податкове повідомлення - рішення ДПІ від 17.07.2012 № 0000252204 скасовано.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.07.2012 № 0000252204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 153792,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9190,00 грн., стали висновки ДПІ, викладені в акті від 25.06.2012 № 1184/224/34045149 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012. Згідно з висновками цього акту ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" порушено вимоги статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України, далі - Закон № 168/97-ВР) тапунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), що полягало у завищенні податкового кредиту у податкових деклараціях за липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, травень, червень 2011 року на загальну суму 153 847,00 грн.

Безпідставне збільшення суми податкового кредиту, з позиції ДПІ, полягало у формуванні ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" податкового кредиту за такими операціями: 1) на 36 810,58 грн. - за безтоварними операціями із придбання товару у ТОВ "Востокпневматика", оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використані результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Востокпневматика" за період з 01.07.2010 по 31.01.2011, викладені у акті від 09.03.2011 № 560/234/30962900) встановлено, що переважно метою контрагента позивача є формування податкової вигоди для третіх осіб; 2) на 117036,00 грн. - за неналежно оформленими податковими накладними від 05.05.2011 № 5, від 12.05.2011 № 16, від 03.06.2011 № 17, виданих ТОВ "Укртранспневматика" та МКП "Арта", - в податкових накладних не заповнений рядок "Вид цивільно-правового договору", обов'язковість заповнення якого передбачено підпунктом "и" пункту 201.1 статті 201 ПК.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з реальності господарських операцій між ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" та ТОВ «Востокпневматика», не доведеності в судовому процесі з боку ДПІ дефектності податкових накладних, виданих ТОВ "Укртранспневматика" та МКП «Арта».

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) платник податку (покупець) має право включити сплачені ним у ціні придбаних товарів (послуг) суми податку до податкового кредиту за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цієї ж статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ПК передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, встановлені нормою цього пункту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, якими оформлено таку операцію, не відповідають дійсності, а відтак не можуть бути підставою для внесення змін як до бухгалтерського, так і до податкового обліку. У разі фактичного здійснення господарської операції наявність в первинних документах окремих недоліків не означає автоматичне позбавлення платника податків права посилатися на ці документи як на підставу податкового обліку, якщо в своїй сукупності ці документи створюють повну картину господарської діяльності платника податків і здійснення господарської операції не викликає сумніву.

Вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен в зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" на договірних засадах, а саме на підставі договорів поставки із ТОВ "Востокпневматика" від 25.01.2010 № 01/10/3-Р, від 17.01.2011 № 01/11/10-H, придбало товар (комплектуючі деталі до гальмівного обладнання), який був використаний у господарській діяльності підприємства шляхом наступного продажу третім особам, що підтверджено копіями видаткових накладних, довіреностями на отримання ТМЦ, банківськими виписками та статистичною звітністю про зміну у структурі активів підприємства. В свою чергу, ТОВ "Востокпневматика" були виписані відповідні видаткові та податкові накладні на користь ТОВ "Електрична та тепловозна тяга", а останній у повному обсязі оплатив вартість отриманого товару. Факт перевезення придбаного позивачем товару у межах договорів із ТОВ "Востокпневматика" підтверджено товарно-транспортними накладними (а.с.100-110, т.1).

Дослідивши вище зазначені докази з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Востокпневматика" були здійснені з метою провадження господарської діяльності та мають реальний характер, а тому у ДПІ не було законних підстав для збільшення ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" грошового зобов'язання з ПДВ на 36810,58 грн.

З метою перевірки доводів ДПІ про неналежне оформлення податкових накладних від 05.05.2011 № 5, від 12.05.2011 № 16, від 03.06.2011 № 17, виданих ТОВ "Укртранспневматика" та МКП "Арта" на користь ТОВ "Електрична та тепловозна тяга", на підставі яких останнє збільшило податковий кредит на 117 036,28 грн., враховуючи надання позивачем при розгляді справи зазначених податкових накладних, які відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК, суди витребували у відповідача докази на підтвердження підстави зменшення суми податкового кредиту в податковому обліку позивача на цю суму. Оскільки ДПІ таких доказів не було надано, суд, застосувавши норму частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку, що завищення позивачем податкового кредиту у липні, серпні жовтні, листопаді, грудні 2010 року та січні, травні, червні 2011 року на загальну цю суму не доведено, а тому правові підстави для висновку про законність податкового повідомлення-рішення про збільшення ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" грошового зобов'язання з ПДВ, з приводу правомірності якого виник спір, відсутні.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді М.П. Зайцев

І.В. Приходько