Ухвала суду № 55469248, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/800/22934/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013

у справі № 2а-17175/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтел Системи Мовлення» (далі - ТОВ «Комтел Системи Мовлення»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: податкове повідомлення - рішення ДПІ від 26.06.2012 № 0003802210 визнано протиправним та скасовано.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 № 0003802210, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 464 788,00 грн., були висновки, викладені в акті від 13.06.2012 № 561/22-10/33833100 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Комтел Системи Мовлення» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промторг-98» за період з 01.04.2011 по 31.05.2011. Згідно з цими висновками ТОВ «Комтел Системи Мовлення» порушено норми підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок здійснення нікчемних господарських операцій із ТОВ «Промторг-98». Нікчемність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Промторг-98» вмотивована тим, що ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Маяк», ПП «Харчові Ресурси», ТОВ «Промторг-98», ТОВ «Ювекс-Трейд» - контрагенти ТОВ «Промторг-98» - за своїми юридичними адресами не знаходяться, їх діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, податкові зобов'язання не декларують, а директори та засновники цих товариств заперечують свою причетність до їх створення та фінансово-господарської діяльності. Крім того, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Маяк» анульовано 16.06.2011, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ювекс - Трейд» - 31.05.2011.

Суд першої інстанції, з урахуванням встановлених контролюючим органом обставин під час проведення перевірки ТОВ «Комтел Системи Мовлення», дійшли висновку про неможливість прийняття до уваги первинних документів, складених ТОВ «Промторг-98», як таких, що складені з порушенням вимог чинного законодавства.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції, апеляційний суд виходив з реальності господарських взаємовідносин між ТОВ «Комтел Системи Мовлення» та ТОВ «Промторг-98», наявності у господарюючих суб'єктів податкової і господарської правосуб'єктності та індивідуальної відповідальності кожного платника податків під час здійснення господарської діяльності.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен в зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Судом апеляційної інстанції з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом виконання вимог статті 11 цього Кодексу, та зроблено обґрунтований висновок, що ДПІ не доведено недостовірність даних податкового обліку позивача.

У ході розгляду справи суд апеляційної інстанції дослідив первинні документи, які є підставою для податкового обліку і копії яких приєднані до справи, а саме: податкові накладні, виписані вказаними постачальниками ТОВ «Промторг-98» у межах договору від 28.03.2011 № 24 про купівлю-продаж товару (електролампи, блоки живлення, насадки, штативи, шторки, кріплення); видаткові накладні та товарно-транспортні накладні щодо транспортування придбаного позивачем товару на орендований склад; договір оперативного лізингу від 19.11.2010 № 109 складського приміщення площею 432,4 м2; виписки по розрахунковому рахунку щодо оплати позивачем придбаних товарів. Також суд апеляційної інстанції встановив, що придбаний позивачем товар у подальшому було реалізовано іншим контрагентам (ЗАТ «Міжнародний Медіа Центр-СТБ», ЗАТ «Телерадіокомпанія "Україна», ТОВ «Новий канал», ТОВ «Ем.Ай.Кей», ТОВ «Гравіс», ТОВ «Так-Відео»), що підтверджується доказами, поданими позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції, а саме: договорами на поставку обладнання, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару.

Відтак, дослідивши вказані обставини щодо реальності операцій з поставки, за якими позивач задекларував податковий кредит, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що господарські операції позивача з ТОВ «Промторг-98» були здійснені з метою провадження господарської діяльності та мають реальний характер, а тому правові підстави для висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення про збільшення ТОВ «Комтел Системи Мовлення» грошового зобов'язання з ПДВ, з приводу правомірності якого виник спір, відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев