Ухвала суду № 55469246, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2016 р. м. Київ К/800/1438/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Зайцева М.П., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012

у справі № 2-а-10435/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Приватної фірми (ПФ) «Бобр»

до 1. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської

області Державної податкової служби

2. Управління Державної казначейської служби України в Дзержинському районі

м. Харкова

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012, позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ПФ «Бобр» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 75885,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за липень 2011 року.

У касаційній скарзі ДПІ просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що позивач подав до податкового органу декларацію з ПДВ за липень 2011 року, розрахунок сум бюджетного відшкодування та заяву про повернення бюджетного відшкодування у сумі 75885,00 грн., що стало підставою для проведення ДПІ позапланової виїзної перевірки ПФ «Бобр» з питань достовірності нарахування цієї сум бюджетного відшкодування, за наслідками якої складено акт від 03.10.2011 № 4624/07-0/23143535. Висновки вказаного акту стали підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку ПФ «Бобр» за липень 2011 року на 78885,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 19721,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2011 № 0000690700. Це податкове повідомлення-рішення скасовано постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 у справі № 2а-40/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012.

08.08.2012 ПФ «Бобр» звернулась до ДПІ із заявою про надання УДКС у Дзержинському районі м. Харкова висновку про відшкодування за рахунок бюджетних коштів ПДВ в сумі 75885,00 грн. Листом ДПІ від 22.08.2012 позивача повідомлено, що станом на 20.08.2012 до ДПІ не надходила копія виконавчого документу, який свідчить про набрання рішенням суду законної сили, а тому відсутні правові підстави для оформлення довідки щодо залишку бюджетного відшкодування за липень 2011 року.

За визначенням пункту підпункт 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..

Пунктом 200.3 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду..

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 ст.200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.7 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.11 встановлено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Орган державної податкової служби, відповідно до пункту 200.12 ст. 200 ПК України, зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти 200.13 цієї статті).

Відповідно до пункту 200.15 у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету..

Встановивши у судовому процесі, що на час розгляду спору висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету ДПІ до територіального органу державної казначейської служби України не направлявся, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про протиправність бездіяльності ДПІ щодо ненадання такого висновку, підтвердження правомірності заявленої позивачем до повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за липень 2011 року, а отже і про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Разом із тим, висновок судів про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 75885,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за липень 2011 року зроблено передчасно.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленій у постанові від 16.09.2015 у справі за позовом ПАТ «Донагроімпекс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки, сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України надмірно сплаченого ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Відповідно до положень ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно частини 1 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті).

Частиною 3 встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень в цій частині позовних вимог та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін, для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписМ.П. Зайцев підписН.Г. Пилипчук