Ухвала суду № 554679, 27.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2007№К-19893/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І. ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представників:

позивача: КозупиціО.М. та відповідача: УстименкаО.М., ВолинцевіІ.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в м.Суми на постанову Господарського суду Сумської області від13.12.2005 та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від13.03.2006 посправі№АС8/663-05

за позовом Дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» ВАТ«Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе»

до Державної податкової інспекції в м.Суми

Управління державного казначейства України в Сумській області

про стягнення бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України 1107053,70грн. бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за грудень2004року, січень2005року та березень 2005року, на підставі поданих декларацій та розрахунків експертного відшкодування.

Постановою Господарського суду Сумської області від13.12.2005, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від13.03.2006 по справі№АС8/663-05 позов задоволено повністю. Стягнуто з державного бюджету України на користь ДП “Завод обважених бурильних та ведучих труб” ВАТ«СМНВОім.М.В.Фрунзе» 1107053,70грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, поклавши виконання рішення на Управління державного казначейства в Сумській області.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Відповідач (далі-ДПІ) подав касаційну скаргу яка обґрунтована тим, що при її прийнятті судовими інстанціями неправильно застосовано норм матеріального права: а саме, п.1.8. ст.1, пп.7.2.6, 7.4.1, 7.5.1, 7.7.1, 7.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому зроблений неправильний висновок про те, що єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування по ПДВ є тільки дані податкової декларації ,а також факт своєчасного подання позивачем першому відповідачу декларацій разом з відповідним розрахунком експертного відшкодування. Такий висновок суперечить нормам Закону про ПДВ а також самій суті та принципу нарахування та подальшого відшкодування ПДВ.

І тому Скаржник робить висновок, що відшкодуванню підлягають лише ті суми, які були сплачені до бюджету, і враховуючи все зазначене в скарзі, просить судові рішення скасувати, в позові відмовити.

Позивач (далі-ВАТ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що суди винесли обґрунтовані рішення, які не підлягають скасуванню.

Як встановлено судами Позивачем було своєчасно подано до ДПІ податкові декларації по ПДВ за грудень2004року, січень2005року, березень2005року, разом з відповідними розрахунками експертного відшкодування, згідно яких Позивачем було заявлено до відшкодування з Державного бюджету суми ПДВ: за грудень2004року 807870грн., в тому числі: сума експортного відшкодування на протязі 30 календарних днів з дня подання розрахунку 130972грн., сума бюджетного відшкодування протягом трьох наступних звітних періодів 676898грн.; за січень2005року 578054грн., в тому числі: сума експортного відшкодування на протязі 30календарних днів з дня подання розрахунку 61644грн., сума бюджетного відшкодування протягом трьох наступних звітних періодів 516410грн.; за березень2005року 483694грн., в тому числі: сума експортного відшкодування на протязі 30календарних днів з дня подання розрахунку 141810грн., сума бюджетного відшкодування протягом трьох наступних звітних періодів 341884грн.

Позивач заявив позовні вимоги на частину суми бюджетного відшкодування за вищевказані періоди, а саме на 1107053грн., посилаючись на те, що 28.11.2005 ДПІ винесено повідомлення-рішення на суму 183872грн. бюджетного відшкодування за грудень2004року.

При цьому судами досліджено матеріали справи і встановлено, що за результатами перевірок, ДПІ складено відповідні довідки, якими підтверджено заявлені до відшкодування суми ПДВ за грудень2004року, січень2005року та березень2005року.

Тобто суди встановили, що за результатами позапланових документальних перевірок Позивача з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету ПДВ:

за грудень2004року №53/23-5/30991664 від28.02.2005,

за січень2005року №78/23-5/30991664 від 30.03.2005,

за березень2005року №117/23-/30991664 від24.05.2005

- порушень податкового законодавства не виявлено та підтверджено, що до відшкодування підлягають відповідно

-807870грн., в тому числі: сума експортного відшкодування на протязі30календарних днів з дня подання розрахунку 130972грн., сума бюджетного відшкодування протягом трьох наступних звітних періодів 676898грн.

-578054грн., в тому числі: сума експортного відшкодування на протязі 30календарних днів з дня подання розрахунку 61644грн., сума бюджетного відшкодування протягом трьох наступних звітних періодів 516410грн.

-483694грн., в тому числі: сума експортного відшкодування на протязі 30календарних днів з дня подання розрахунку 141810грн., сума бюджетного відшкодування протягом трьох наступних звітних періодів 341884грн.

А станом на 25.11.2005 Позивачу не повністю відшкодовано суму бюджетної заборгованості, яка згідно повідомлення про надання інформації начальника ДПІ №54346/10/19-009 від28.11.2005, складає 290925,70грн.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, пояснення сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп..7.7.3 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 “Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями, заявлене в декларації з податку на додану вартість, від'ємне значення підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації, а експортне відшкодування, згідно п.8.6 ст.8 вказаного Закону, надається протягом 30календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експертного відшкодування.

Підставою для отримання відшкодування є данні тільки податкової декларації за звітний період.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах обов'язкових платежах) не дозволяється.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує.

Оскільки за результатами перевірок, ДПІ складено відповідні довідки, якими підтверджено заявлені до відшкодування суми ПДВ за грудень2004року, січень2005року та березень2005року, тому суди правомірно керувались нормою пп.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, за якою протягом 30днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених в ній даних.

Таким чином заперечення Скаржника (ДПІ), є неправомірним як таке, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно суд касаційної інстанції погоджується із думкою судів, що необхідність проведення зустрічних перевірок як підстави для надання дозволу на відшкодування ПДВ, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачена, а проведення зустрічних перевірок визначається податковим органом самостійно. Проте навіть призначення такої перевірки не може подовжити визначений Законом місячний термін відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість. Тому у ДПІ відсутні підстави стверджувати про те, що не було зроблено аналізу порядку та підстав відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету. І на противагу заперечень Скаржника, судами законно обґрунтовано, що саме ДПІ підтверджено, що до відшкодування підлягають оспорені суми.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми Закону України “Про податок на додану вартість” суди обґрунтовано визначились з висновком про правомірність вимог Позивача. Відповідно аналізуючи наведені норми Закону, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм матеріального права, встановлено, що суди попередніх інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли постанову та ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Сумської області від13.12.2005 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від13.03.2006 по справі№АС8/663-05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федоров