Ухвала суду № 55467070, 28.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Коробенко С.В.

№22-ц/796/1130/2015 Доповідач - Борисова О.В.

справа №760/14728/15-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Невідомої Т.О., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року про примусове проникнення до житла по справі за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Цапенко Світлани Миколаївни про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року старший державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Цапенко С.М. звернулася до суду із поданням, в якому просила надати дозвіл на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_2 з метою опису і арешту майна, що належить боржнику ОСОБА_3 для подальшої реалізації в рахунок погашення боргу.

В мотивування вимог посилався на те, що боржник тривалий час ухиляється від виконання рішення, а на вимоги державного виконавця не реагує. При неодноразовому виході державного виконавця до квартири боржника з метою її опису, доступу до приміщення надано не було, про що складені відповідні акти.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року подання задоволено.

Дозволено державному виконавцю ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 здійснити примусове проникнення в квартиру АДРЕСА_2, 1/2 частини якої на праві власності належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою опису і арешту майна, для подальшої його реалізації в рахунок погашення боргу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні подання. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Вказує на те, що житлове приміщення до якого надано дозвіл на примусове проникнення тільки на 1/2 належать боржнику, а інша частина квартири не є його власністю.

Крім того, зазначена квартира в ухвалі суду не є житлом боржника, оскільки він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3, а відтак у квартирі не зберігається його майно.

Зазначила, що квартира АДРЕСА_2 передана їй на підставі договору оренди від 01.04.2014 року.

Представник ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила ухвалу суду залишити без змін.

Апелянт ОСОБА_1, боржник ОСОБА_3 та стягувач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, дії державного виконавця не суперечать вимогам закону і звертаючись з поданням до суду, державний виконавець навів переконливі доводи своїх вимог.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів справи убачається, що на виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-320/11 виданого 22.03.2011 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 252 650,76 грн. (а.с.5)

12.08.2014 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Цапенко С.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44337676 та направлено запити до Адресного бюро м. Києва, ВРЕР-№9 м. Києва, Головного управління земельних ресурсів м. Києва, БТІ м. Києва, ДПІ, ПФУ з метою встановлення майнового стану боржника. (а.с.6)

В ході здійснення виконавчого провадження, згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно з'ясовано, що за боржником на праві власності зареєстрована 1/2 частина квартири АДРЕСА_2, іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення за виконавчим документом, не виявлено (а.с.9).

04.02.2015 старшим державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві направлено вимогу боржнику щодо надання можливості державному виконавцю безперешкодно ввійти до квартири АДРЕСА_2 17 лютого 2015 року (а.с.15).

17.02.2015 виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 встановлено: боржник ОСОБА_3 відмовився надати доступ до квартири, про що складено акт (а.с.14).

13.05.2015 старшим державним виконавцем направлено вимогу боржнику щодо надання можливості державному виконавцю безперешкодно ввійти до квартири 21.05.2015 року (а.с.12).

Проте, виходом державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві встановлено: на неодноразові дзвінки двері квартири ніхто не відчинив, про що складено акт від 21.05.2015 року (а.с.11).

Відповідно до ст.376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, що щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Відповідно до п.10 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Визначальним при розгляді подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника є лише факт невиконання рішення та неможливість державного виконавця потрапити до жилого приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна.

Згідно положень ч.1 ст.11, ч.7 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час провадження виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих дій.

Законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Відповідно до ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Отже, державний виконавець у порядку визначеному законом звернувся в суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, оскільки, в даному випадку, єдиним можливим засобом виконання судового рішення є примусове проникнення до житла боржника для опису та арешту майна з метою подальшої його реалізації в рахунок погашення заборгованості.

Також слід зазначити, що строк для самостійного виконання виконавчого документа минув, а боржником не надано доказів про добровільне виконання рішення суду.

Доводи апелянта про те, що квартира АДРЕСА_2 передана їй на підставі договору оренди від 01.04.2014 року не є підставою для скасування ухвали суду, оскільки в даному випадку єдиним можливим засобом виконання судового рішення є примусове проникнення до житла боржника для опису майна з метою подальшої його реалізації в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.312 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Отже, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 312- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді