Ухвала суду № 55467032, 03.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

3 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Тютюн Т.М.,

суддів Кияшка О.А., Стрижко С.І.,

за участю секретаря Бакути А.Ю.,

прокурора Карпука Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014100020007158 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м.Бєлгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.222 КК України,

за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва Буряка О.О. на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року,

у с т а н о в и л а :

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18.11.2015 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.222 КК України і йому призначено покарання:

- за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України - 1 рік обмеження волі;

- за ч.4 ст.358 КК України - 2 роки обмеження волі;

- за ч.1 ст.222 КК України - штраф у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади та займатися

_______

Справа № 11-кп/796/17/2016

Категорія: ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.222 КК України

Головуючий у першій інстанції: Сизова Л.А.

Доповідач: Тютюн Т.М.

діяльністю, що пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання і постановити ухвалу, якою призначити ОСОБА_1 покарання: за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України - 1 рік обмеження волі; за ч.4 ст.358 КК України - 2 роки обмеження волі; за ч.1 ст.222 КК України - штраф у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень; на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки і на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості обвинуваченого і правильність кваліфікації його діяння, однак вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, призначивши ОСОБА_1 додаткове покарання за ч.1 ст.222 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, оскільки під час вчинення злочину обвинувачений не обіймав посаду та не здійснював діяльність, що пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.

Вироком суду визнано доведеним, що 21 серпня 2014 року о 15 годині 10 хвилин ОСОБА_1, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3, зателефонував невстановленій досудовим розслідуванням особі, з якою вступив у попередню змову з метою підроблення офіційного документа - довідки про доходи. Після цього ОСОБА_1 надіслав вказаній особі текстове повідомлення із зазначенням свого прізвища, ім'я та по батькові, номера картки платника податків для внесення цих даних до підробленої довідки про доходи з метою її подальшого використання шляхом надання до банківської установи.

22 серпня 2014 року о 10 годині невстановлена досудовим розслідуванням особа біля станції метро "Ставутич"передала ОСОБА_1 підроблену довідку про доходи № 51/м від 22.08.2014 року, нібито видану ТОВ "Конверс" (ЄДРПОУ 32587500) з наданими ОСОБА_1 даними, згідно з якою останній працює у ТОВ "Конверс" і отримує заробітну плату, що не відповідало дійсності.

22 серпня 2014 року близько 13 години ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні відділення № 31 ПАТ "ІМЕКСБАНК" за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 7-а, використав завідомо підроблену довідку про доходи № 51/м від 22.08.2014 року ТОВ "Конверс", надавши її з метою отримання кредиту кредитному менеджеру, чим вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.

За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України - пособництво у підробленні офіційного документа, який видається підприємством і яких надає права, з метою використання його підроблювачем; за ч.4 ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документа; і за ч.1 ст.222 КК України - шахрайство з фінансовими ресурсами, - є вірною.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, а так само відсутність обставин, що його обтяжують, і правильно призначив ОСОБА_1 основне покарання у виді обмеження волі та штрафу в межах, установлених у санкціях закону України про кримінальну відповідальність.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції, який застосував положення ст.75 КК України, врахувавши обставини, що пом'якшують покарання, позитивні характеристики і те, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, про можливість його виправлення без відбування покарання.

Водночас, доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому додаткового покарання є обґрунтованими.

За змістом ст.55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має на меті недопущення вчинення даною особою в подальшому злочинів з використанням певної посади чи в результаті зайняття певною діяльністю. Отже, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою обвинуваченого або із заняттям ним певною діяльністю.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 ніде не працював, тобто не обіймав посад та не займався діяльністю, що пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Отже, рішення суду першої інстанції про призначення обвинуваченому додаткового покарання як за ч.1 ст.222 КК України, так і за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України, є неправильним.

Згідно з ст.409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Тому в даному випадку відповідно до вимог ст.ст.408, 413 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, є підставою для зміни вироку суду першої інстанції і виключення з його резолютивної частини рішення про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади та займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Оскільки в іншій частині прокурор вирок не оспорює, а також нічим не обґрунтовує необхідність зменшення ОСОБА_1 іспитового строку з 2 років до 1 року, то підстав призначати покарання окремо за кожний злочин і за сукупністю злочинів із звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього відповідних обов'язків, і таким чином дублювати вирок, колегія суддів не вважає за доцільне. А тому апеляційна скарга задовольняється частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва Буряка О.О. задовольнити частково.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку рішення про призначення ОСОБА_1 за ч.1 ст.222 КК України і на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади та займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 /два/ роки.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Тютюн Т.М. КияшкоО.А. Стрижко С.І.