Ухвала суду № 55466924, 28.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Прокопчук Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Бережняк Н.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору дійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1укладеного у простій письмовій формі 17.05.2015 в м. Києві між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.12.2015 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що відповідач виявив бажання подарувати позивачу, як дружині 1/3 частини квартири, а остання прийняла даний дарунок про що було складено угоду. Зазначила, що визнання договору дарування ніяким чином не порушує права дитини співвласника спірної квартири, оскільки на її власність ніхто не зазіхає. Вказала, оскільки сторонами було досягнуто згоду щодо істотних умов договору, останній вважається укладеним.

Справа № 752/9538/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/2284/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Ладиченко С.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування частини квартири у житловому будинку повинен укладатись у нотаріальній формі і підлягає державній реєстрації та при наявності частки житлового приміщення неповнолітнього, власник при відчуженні своєї частки зобов'язаний попередньо отримати на це дозвіл Органу опіки і піклування.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії свідоцтва про право власності, власниками квартири АДРЕСА_1, яка складається з 2 кімнат, жилою площею 45,3 кв. м., загальною площею 86,4 кв. м., в рівних частках є ОСОБА_8, ОСОБА_5 (відповідач по справі), ОСОБА_9 (а. с. 47). 16.05.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб (а. с. 46). 17.05.2015 сторони по справі укладали договір дарування, за умовами якого відповідач подарував позивачу 1/3 частину вищевказаної квартири (а. с. 45). Даний договір лише підписано сторонами по справі без нотаріального посвідчення. Позивач вважає, що колишня дружина заважає відповідачу отримати первісні документи на вказану квартиру, в зв'язку з чим відсутня можливість для нотаріального посвідчення вказаного договору, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За нормою ч. 2 ст. 219 ЦК України суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину, що у разі судового спору забезпечить доказовість реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Згідно з вимогами ч. 2, 3 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення іншої дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні ( обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №-9 вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним суди повинні з'ясовувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилась від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що у зв'язку із недодержанням закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218, 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсним, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що при розгляді справи в суді першої інстанції позивач не довів, що спірний договір є дійсним на підставі вимог ст. 220 ЦК України, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог правильними.

При цьому колегія суддів звертає увагу позивача на те, що сторони по справі не позбавлені можливості зареєструвати вказану угоду належним чином шляхом витребування документів на квартиру від колишньої дружини відповідача, а у разі їх втрати останньою поновити їх в порядку встановленого законом.

Посилання в апеляцій скарзі на безпідставність відмови суду першої інстанції в задоволенні вказаних позовних вимог колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що при розгляді справи позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи про те, що при розгляді справи суд першої інстанції не звернув увагу на те, що сторони не мають бажання звертатися в правоохоронні та судові органи для отримання документів для належного укладання договору дарування 1/3 частки вказаної квартири, колегія суддів також вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки суд не може замінити собою органи, які наділені повноваженнями щодо видачі документів для оформлення вищезгаданого договору дарування, так і реєстрації останніх.

Також необґрунтованим, на думку колегії суддів є посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, безпідставно послався на Закон України «Про охорону дитинства», оскільки з матеріалів справи вбачається, що співвласником спірної квартири є дитина ОСОБА_9

Таким чином, постановлене судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

О.І. Шкоріна