Ухвала суду № 55466851, 28.01.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 727/8339/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кирилюк Л.К.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

28 січня 2016 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.,

суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Ватаманюка Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" звернулось до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування п.п. 29.2, п. 33, п.п. 33.1 рішення Чернівецької міської ради від 03.09.2015 року №1714, та зупинення дії зазначеного рішення в частині, що оскаржується.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.11.2015 року провадження у справі закрито.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наступне.

03.09.2015 року прийнято рішення 68 сесії VI скликання Чернівецької міської ради №1714, відповідно до окремих положень якого ухвалено наступне:

п.п. 29.2 - зобов'язано ПАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою за адресою вул. Заставнянська, 1-А, площею 0,0045 га, в еквіваленті орендної плати за попередні 3 (три) роки;

п. 33 - зобов'язано осіб, яким надаються в оренду земельні ділянки, укласти впродовж 90 календарних днів з дня прийняття цього рішення з Чернівецькою міською радою договір оренди землі та сплатити кошти за фактичне користування земельними ділянками в еквіваленті орендної плати, відповідно до умов договорів;

п.п. 33.1 - у разі неукладення договорів оренди землі в зазначений термін рішення вважається нечинним.

ПАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", не погоджуючись із вказаними положеннями рішення 68 сесії VI скликання Чернівецької міської ради №1714, оскаржило їх до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.11.2015 року провадження закрито в адміністративній справі у зв'язку з неналежністю розгляду даного адміністративного позову в порядку адміністративного судочинства та роз'яснено позивачу, що він має право звернутися із даним адміністративним позовом в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.11.2015 року, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити адміністративну справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням та невірним застосуванням судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що у позові ПАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" оскаржується положення акту виключно Чернівецької міської ради, яка у даному випадку виступає, як суб'єкт владних повноважень, у зв'язку з чим, на думку апелянта, даний спір відноситься до категорії публічно-правового, і тому розгляду підлягає в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судова колегія вважає висновки суду першої інстанції помилковими, з врахуванням наступного.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Також, згідно зі статтею 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі №1-6/2010 положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад, відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень, а земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини 1 статті 10, статті 25, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При реалізації своєї компетенції у галузі земельних відносин та приймаючи рішення щодо надання у користування земельних ділянок сільські, селищні, міські ради діють як суб'єкти владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У статті 125 ЗК України зазначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову, позивач просив, з-поміж іншого, скасувати п. 33 рішення Чернівецької міської ради від 03.09.2015 року №1714, яким зобов'язано осіб, яким надаються в оренду земельні ділянки, укласти впродовж 90 календарних днів з дня прийняття цього рішення з Чернівецькою міською радою договір оренди землі та сплатити кошти за фактичне користування земельними ділянками в еквіваленті орендної плати, відповідно до умов договорів.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що у ПАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" не виникло право користування земельною ділянкою, оскільки на неї між позивачем та Чернівецькою міською радою не укладено договір оренди та відповідно він не був зареєстрований відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Між тим, висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 11.11.2014 (справа № 21-493а14), у якій колегія суддів колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Проте, апеляційний суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 11.11.2014 (справа № 21-493а14), оскільки в даному випадку позивач не набув право користування земельною ділянкою, а тому спір про цивільне відсутній.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2015 року скасувати.

Справу направити до Шевченківського районного суду м. Чернівці для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.