Постанова № 55466789, 03.02.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шувалова Т. О.

Суддя-доповідач - Міронова Г. М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року справа №805/4672/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представника позивача Багнича О.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Краснолиманського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року у справі № 805/4672/15-а за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Краснолиманського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.10.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ним 04.08.2015 року отримано рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000161740/3906 про застосування штрафних санкцій в сумі 74935,54 грн. та нарахування пені в сумі 2611,61 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.01.2015 року по 26.02.2015 року згідно ч. 10 та п. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Позивач зазначає, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платника єдиного внеску не застосовуються. Просив суд визнати неправомірним та скасувати рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000161740/3906 про застосування штрафних санкцій в сумі 74 935,54 грн. та нарахування пені в сумі 2611,61 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.01.2015 року по 26.02.2015 року згідно частини десятої та пункту 2 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року у справі № 805/4672/15-а у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Краснолиманського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення податкового органу № 0000161740/3906 від 27.07.2015 року про застосування штрафних санкцій в сумі 74935,54 грн., та нарахування пені в сумі 2611,61 грн., за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.01.2015 року по 26.02.2015 року на загальну суму 77547,15 грн. - відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до діючого законодавства підприємства, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції звільняються від відповідальності за несвоєчасну сплату обов'язкових податків і зборів, підтверджуючим документом є сертифікат Торгово-промислової палати України. Апелянт вказує, що такий сертифікат отримало ДП «Донецька залізниця». Апелянт вважає висновки суду першої інстанції, що такий сертифікат повинен отримати і Краснолиманський загін воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця», неправомірними, оскільки структурний підрозділ не має статусу юридичної особи, повноваження по зверненню до Торгово-промислової палати України у начальника Краснолиманського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» відсутні.

Представник апелянта підтримав доводи своєї апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

За нормами ч. 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, пояснення представника апелянта, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Державне підприємство «Донецька залізниця» є юридичною особою (ідентифікаційний код - 01074957), зареєстроване за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68 (а.с. 11).

Краснолиманський загін воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 22012179) є відособленим структурним підрозділом Донецької залізниці, не є юридичною особою, адреса місцезнаходження: 84404, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Івана Лейка, 2 Б та перебуває на податковому обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (а.с. 12, 22-25).

27.07.2015 року Слов'янською ОДПІ прийнято рішення № 0000161740/3906 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Краснолиманського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» застосовано штрафні санкції в розмірі 74 935,54 грн. та нараховано пеню в сумі 2611,61 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.01.2015 року по 26.02.2015 року (а.с. 64).

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову неправомірним та зазначає, що суд при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з огляду на наступне.

Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464) визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 4 ч. 2).

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014 року (далі - Закон № 1669) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Підпунктом б пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9 3 такого змісту:

"9 3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

Проблемою даного спору є питання правомірності прийняття органом податкової служби рішення про застосування штрафних санкцій і пені саме 27.07.2015 року.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Тобто, для застосування положень Законів № 1669 та № 2464 необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Щодо періоду, то Закон № 1669 продовжує свою дію в часі, оскільки Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/201 виданий 14 квітня 2014 року, а Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не видавався.

Спірним є питання щодо визначення території.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк, (п/п 1 п. 1) та м. Красний Лиман (п/п 17 п.1).

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

Позивач вважає, що є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати розпорядження КМУ, оскільки внаслідок його прийняття у нього виникає можливість застосувати п. 9 3 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону.

Колегія суддів вважає, що Перелік від 2.12.2015 року підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Законом № 1669 визначено коло суб'єктів і особливості застосування закону, а саме: з моменту початку АТО. Тим більше, що новий Перелік уточнює раніше прийнятий і не є остаточним.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, так як положення Закону № 1669 є нормами прямої дії і передбачають для платників єдиного внеску звільнення від виконання своїх обов'язків на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Розпорядження Кабінету Міністрів є підзаконним нормативно-правовим актом.

Його юридична чинність не має такої ж загальності та верховенства, як безпосередньо Закон № 1669, проте воно забезпечує виконання закону шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.

Юридична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, Їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися «під законом», якому він покликаний відповідати.

У даному випадку розпорядження містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання. Затверджений Урядом Перелік визначив суб'єктів, на яких розповсюджується спеціальне законодавство про проведення АТО. Само по собі розпорядження № 1275-р має певне правове навантаження встановлення суб'єктів застосування Закону № 1669 та не створює самостійних правових наслідків, а підлягає системному правозастосуванню у контексті положень Закону № 1669.

За змістом ч. 1 ст. 58 Конституції України термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Спірне рішення податкового органу № 0000161740/3906 від 27.07.2015 року прийнято саме в період дії Закону № 1669 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене, встановлено, що положення, передбачені п. 9 3 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених статтею 6 цього Закону, поширюються на позивача як платника єдиного внеску.

Крім того, 28 листопада 2014 року Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулося до Голови Державної фіскальної служби України та Голови комісії з реорганізації МГУ Міндоходів України ЦО з обслуговування великих платників з заявою щодо надання відстрочення грошових зобов'язань Державного підприємства «Донецька залізниця», зареєстрованого за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68 (ідентифікаційний код 01074957, індивідуальний податковий номер 010749505096), яке на теперішній час, тимчасово на період проведення АТО, обслуговується у Центральному офісі з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів. У вказаній заяві ДП «Донецька залізниця» вказує, що податкове зобов'язання зі сплати Єдиного соціального внеску, термін настання податкового зобов'язання з 20.11.2014 року та в подальшому щомісячно, не може бути виконано внаслідок проведення на території Донецької та Луганської областей бойових дій. До вказаної заяви ДП «Донецька залізниця» долучила сертифікат (висновок) № 1361 про настання обставин непереборної сили (а.с. 120-122).

14.10.2014 року Торгово-промисловою палатою України на звернення Державного підприємства «Донецька залізниця» виданий сертифікат (висновок) № 1361 про настання обставин непереборної сили, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року Державному підприємству «Донецька залізниця» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 10).

Щодо посилання суду першої інстанції на відсутність підстав для звільнення Краснолиманського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки позивач не отримував сертифікат про настання обставин непереборної сили, колегія суддів зазначає наступне.

Частина 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» (в редакції на час спірних правовідносин) визначала, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Суб'єкти господарської діяльності - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах свого майна.

Правосуб'єктність суб'єктів господарювання - це законодавчо визначена сукупність юридичних можливостей участі в господарській діяльності.

Суб'єкт господарювання має можливість набувати майнові та особисті немайнові права, вступати у зобов'язання, виступати в судових органах.

Правосуб'єктність суб'єкта господарювання визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав і обов'язків.

Про легітимність свідчить реєстрація у встановленому законом порядку, що означає офіційне визнання суб'єкта у правовому полі Україні.

Для визнання юридичної особи в Україні вона повинна отримати свідоцтво про державну реєстрацію.

Відповідно до Положення «Про Краснолиманський загін воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця», затверджене наказом № 404/Н від 08.08.2005 року, Краснолиманський загін воєнізованої охорони (надалі загін) є відособленим структурним підрозділом Донецької залізниці, що відноситься до державної власності. Загін може укладати господарські договори, придбати майнові та немайнові права для залізниці, виступати позивачем та відповідачем в судових органах тільки від імені ДП і на підставі довіреності, виданої начальником Донецької залізниці.

Крім того, вказаним положенням передбачено, що загін очолює начальник загону. Начальник загону за дорученням діє від імені Донецької залізниці, представляє її інтереси в межах наданих прав, розпоряджається майном загону, укладає договори, відкриває в установах банку субрахунки, дає пропозиції по структурі і штату загону, оформляє прийом, переміщення, переведення і звільнення працівників відповідно до номенклатури посад і чинного законодавства.

Отже, колегія судді погоджується з доводами апелянта, щодо відсутності повноважень по зверненню до Торгово-промислової палати України у начальника Краснолиманського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця».

Проаналізувавши наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. (Частина перша статті 94 в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484-VIII від 22.05.2015 року).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 12.10.2015 року звернувся до суду з позовом, в якому були заявлені вимоги немайнового характеру (про визнання неправомірним та скасування рішення) та сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1218 грн., за подання апеляційної скарги у розмірі 1339,80 грн. (а.с. 3, 100).

Тобто, сума судового збору, яка підлягає поверненню, становить 2557,80 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.

Керуючись ч. 1 ст. 94,ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Краснолиманського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року у справі № 805/4672/15-а - скасувати.

Позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Краснолиманського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 27.07.2015 року № 0000161740/3906 про застосування штрафних санкцій в сумі 74935,54 грн. та нарахування пені в сумі 2611,61 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.01.2015 року по 26.02.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Краснолиманського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» судовий збір в розмірі 2557, 80 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 4 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко