Постанова № 55466769, 03.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9090/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кор Стандарт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кор Стандарт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017232208 від 11 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Кор Стандарт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві №0017232208 від 11 грудня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов - задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кор Стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з приватним підприємством «ТК «Асторія» за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Кор Стандарт» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 165 000,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 27 листопада 2014 року №1725/26-59/22-08/36124725 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2014 року №0017232208, яким позивачеві визначено податок на додану вартість у розмірі 206 250,00 грн., у тому числі: 165 000,00 грн. - основний платіж, 41 250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу податкового кредиту витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п.201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених первинних документів і податкових накладних, що підтверджують проведення господарських операцій.

Серед видів економічної діяльності ТОВ «Кор Стандарт» зазначено код КВЕД 18.13 «Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг», код КВЕД 18.14 «Брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних із нею послуг», код КВЕД 73.11 «Рекламні агентства» (основний), код КВЕД 73.12 «Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації», код КВЕД 73.20 «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки»

Судом першої інстанції встановлено, що висновки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ «Кор Стандарт» (замовник) та ПП «ТК «Асторія» (виконавець) за договорами від 01 липня 2014 року №121, від 01 червня 2014 року №122, від 01 липня 2014 року №128.

Договір про дослідження ринку №121 від 01 липня 2014 року передбачає надання послуг з дослідження ринку консультантом та замовником. Послуги повинні забезпечуватися консультантом або його відділеннями замовника у відповідності з проектними угодами згідно форми, викладеної у Додатку №1 (Проектна угода). Кожна подібна Проектна угода посилається на строки та умови, визначені у договорі, якщо інше не визначено у Проектній угоді.

Згідно з п. 2.1 договору №121, час від часу протягом строку дії даного договору, замовник та консультант можуть домовитися про те, що консультант буде надавати послуги відповідно до Проектної угоди. Даний договір не зобов'язує замовника отримувати послуги від консультанта, а також не зобов'язує консультанта надавати послуги замовнику доки або якщо не буде укладено Проектну угоду між сторонами.

Відповідно до пп.. «с» п. 2.1 договору №121, за виключенням продуктів тестування або, якщо не передбачено інше, консультант не повинен надавати замовнику які-небудь інші матеріали крім результатів діяльності, але повинен зберігати та знищувати такі матеріали у відповідності до своїх процедур зберігання документації та законодавства. Після завершення яких-небудь послуг всі продукти тестування, які залишилися, повинні бути повернені замовнику для подальшого знищення.

Згідно з пп.. 1.1 договору №121, результат діяльності - це оброблені матеріали та/або ідеї у фінальній формі, згідно визначення у відповідній Проектній угоді, які можуть включати, без виключень, звіти, дослідження, малюнки, ескізи, програмне забезпечення (включаючи вихідні програми та об'єктні програми), фотографії, процеси, плани та рекомендації, підготовлені персоналом консультанта та надані замовнику в ході надання послуг. Якщо інше не погоджено сторонами, результат діяльності не повинен включати ніяку інформацію особистого характеру про осіб (крім персоналу консультанта), які приймали участь або були предметом дослідження ринку, яке проводилося у зв'язку з підготовкою результату діяльності.

Відповідно до додатку 1 проектної угоди №1 від 01 липня 2014 року, консультант буде надавати послуги, вказані у додатку А («Послуги»), з урахуванням всіх зобов'язань по наданню послуг, які надаються відповідно до додатку до даної проектної угоди, замовник сплатить консультанту винагороду - 790 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно з додатком А «Послуги», метою дослідження є визначення пріоритетних напрямків для покращення роботи на наступний період з провідними рітейлерами України, визначити рейтинг задоволення клієнтів провідними виробниками України та виявити місце SUNInBev Ukraine у цьому рейтингу.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 21 липня 2014 року до договору №121 від 01 липня 2014 року, сторонами даного договору узгоджено розробку оригінал-макетів та вартість проведення робіт з розміщення інформаційних матеріалів. Вартість робіт за даною додатковою угодою складає 58 000,00 грн. з ПДВ.

У матеріалах справи містяться копії додатку №2 від 01 липня 2015 року, Проектної угоди №2 до договору №121 від 01 липня 2014 року з додатком, додаткової угоди №2 від 21 липня 2015 року до договору №121 від 01 липня 2014 року з додатком Б.

Отже, посилання суду першої інстанції на неможливість встановити зв'язок додаткової угоди та договору №121 від 01 липня 2014 року та на відсутність проектної угоди не відповідає обставинам справи.

На підтвердження виконання умов договору про дослідження ринку №121 від 01 липня 2014 року та додаткової угоди позивачем надано:

копії оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 ТОВ «Кор. Стандарт» за липень 2014 року - грудень 2014 року по контрагенту ПП «ТК «Асторія» по договору №121 від 01 липня 2014 року;

копію картки рахунку №631 ТОВ «Кор Стандарт» за 3 квартал 2014 року по контрагенту ПП «ТК «Асторія» по договору №121 від 01 липня 2014 року;

копії рахунків-фактур на оплату, які були виставлені ПП «ТК «Асторія»;

копії актів наданих послуг по договору №121 від 01 липня 2014 року:

копії податкових накладних;

копія податкової декларації по ПДВ за липень 2014 року;

копія виписки з особового рахунку ОТП БАНК, якою підтверджується перерахування коштів за отримані послуги від ПП «ТК «Асторія» по договору №121 від 01 липня 2014 року;

звіт у вигляді фото матеріалів від 31 липня 2014 року по додатковій угоді до договору №121 від 01 липня 2014 року;

копія податкової декларації ТОВ «Кор Стандарт» по ПДВ за серпень 2014 року;

копія податкової декларації ТОВ «Кор Стандарт» по прибутку за 2014 рік;

копія завдання замовлення до додаткової угоди №2 від 21 липня 2015 року до договору №121 від 01 липня 2014 року з додатком;

копія листа ПП «ТК Асторія» про підтвердження надання послуг;

копія звіту про надання послуг по договору №121 від 01 липня 2014 року.

Отримані послуги були використані ТОВ «Кор Стандарт» у господарській діяльності, а саме для надання послуг по основному контрагенту SUNInBev Ukraine, що підтверджується документами:

копією договору з ПАТ «САН Інбер Україна» про надання послуг №12.02 від 01 січня 2012 року та додатками до нього;

копіями актів наданих послуг;

копіями податкових декларацій;

копією виписки з особового рахунку ТОВ «Кор Стандарт» в ОТП БАНК;

копією оборотно-сальдової відомості по рахунку №361 ТОВ «Кор Стандарт» за липень 2014 року - серпень 2014 року по контрагенту ПАТ «САН Інбер Україна» по договору №12.02 від 01 січня 2012 року;

копією картки рахунку №361 ТОВ «Кор Стандарт» за липень 2014 року - серпень 2014 року по контрагенту ПАТ «САН Інбер Україна» по договору №12.02 від 01 січня 2012 року;

Послуги, отримані позивачем відповідно до додаткової угоди №2 були використані у господарській діяльності, а саме для надання послуг контрагенту ТОВ «Укрпринтком», відповідно до договору « 0107 від 22 липня 2011 року, що підтверджується:

копією оборотно-сальдової відомості по рахунку №361 ТОВ «Кор Стандарт» за липень 2014 року - серпень 2014 року по контрагенту ТОВ «Укрпринтком» по договору №0107 від 22 липня 2011 року;

копією картки-рахунку №361 ТОВ «Кор Стандарт» за липень 2014 року - серпень 2014 року по контрагенту ТОВ «Укрпринтком» по договору №0107 від 22 липня 2011 року;

копією виписки з особового рахунку ОТП БАНКУ, що підтверджує факт отримання ТОВ «Кор Стандарт» грошових коштів від ТОВ «Укрпринтком» по договору №0107 від 22 липня 2011 року за надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та приватним підприємством «ТК «Асторія» (виконавець) також укладено договори:

№122 про надання послуг від 01 червня 2014 року , згідно з яким виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги по організації розміщення друкованих інформаційних матеріалів послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у порядку, передбаченому цим договором;

№128 про надання послуг від 01 липня 2014 року, згідно з яким виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати поліграфічні послуги (послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п. 1.2 договорів, вичерпний перелік послуг, їх вартість та строк надання узгоджуються сторонами в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 6.1 договорів, вартість послуг, що надаються виконавцем за цим договором, встановлюється в додаткових угодах до цього договору.

Згідно з п. 7.1 договорів, факт надання виконавцем послуг фіксується в акті прийому-передачі наданих послуг. Всі акти приймання-передачі наданих послуг повинні містити посилання на номер і дату укладення цього договору, номер і дату відповідної додаткової угоди до цього договору, на підставі яких здійснювалося надання послуг, перелік послуг, наданих виконавцем, та їх вартість, що підлягають сплаті замовником, посилання на номер замовлення на закупівлю, що надається замовником (покупцем) до складання акту приймання-передачі.

Згідно з додатковою угодою №1 від 01 липня 2014 року до договору №122 від 01 червня 2014 року, сторони узгодили розробку і вартість оригінал-макетів та вартість проведення робіт з розміщення візуальних інформаційних матеріалів. Вартість робіт за даною додатковою угодою складає 56 000,00 грн. з податку на додану вартість.

На підтвердження виконання умов договорів №122 про надання послуг від 01 червня 2014 року та №128 про надання послуг від 01 липня 2014 року позивачем надано:

оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 ТОВ «Кор Стандарт» за липень 2014 року - грудень 2014 року по контрагенту ПП «ТК «Асторія» по договору №122 від 01 червня 2014 року;

картки рахунку №631 рахунку №631 ТОВ «Кор Стандарт» за 3 квартал 2014 року по контрагенту ПП «ТК «Асторія» по договору №122 від 01 червня 2014 року;

копії рахунків-фактур на оплату, які були виставлені ПП «ТК «Асторія»;

копії актів наданих послуг по договору №122 від 01 червня 2014 року:

копії податкових накладних;

копія податкової декларації по ПДВ за липень 2014 року;

копія виписки з особового рахунку ОТП БАНК, якою підтверджується перерахування коштів за отримані послуги від ПП «ТК «Асторія» по договору №122 від 01 червня 2014 року;

копію податкової декларації ТОВ «Кор Стандарт» по ПДВ за серпень 2014 року;

копію податкової декларації ТОВ «Кор Стандарт» по прибутку за 2014 рік;

копію додаткової угоди №1 від 01 липня 2014 року до договору №122 від 01 червня 2014 року;

копію додаткової угоди №1 від 14 липня 2014 року та №2 від 21 липня 2014 року до договору №128 від 01 липня 2014 року;

копію завдання замовлення до додаткової угоди №1 від 01 липня 2015 року до договору №122 від 01 червня 2014 року;

копію завдання замовлення до додаткових угод №1 та №2 до договору №128 від 01 липня 2014 року;

копії макетів буклетів, акційних банерів, зображень термінала, магазина поклейки, поклейки промообладнання, макетів товарів для акцій, що відображені у додатковій угоді №1 до договору №122 від 01 червня 2014 року.

Отримані послуги були використані ТОВ «Кор Стандарт» у господарській діяльності, а саме для надання послуг ТОВ «Укрпринтком» , що підтверджується:

копією листа ТОВ «Укрпринтком» №01/02 від 01 лютого 2016 року про підтвердження отримання послуг від ТОВ «Кор стандарт» з додатками - актами послуг, договору про надання послуг, каталогами;

копією картки рахунку №361 ТОВ «Кор стандарт» за липень 2014 року - серпень 2014 року по договору №0107 від 22 липня 2011 року;

копією виписки з особового рахунку ТОВ «Кор Стандарт» в ОТП БАНК по договору №0107 від 22 липня 2011 року;

копією оборотно-сальдової відомості по рахунку №361 ТОВ «Кор Стандарт» за липень 2014 року - серпень 2014 року по контрагенту ТОВ «Укрпринтком» по договору №0107 від 22 липня 2011 року.

Усі документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

З огляду на викладене, суд вважає непереконливими посилання контролюючого органу на ту обставину, що позивачем не надано в повній мірі документального підтвердження валових витрат та сум податкового кредиту за спірний період.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання господарських відносин, контрагент позивача, був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстрований платником податку на додану вартість, тому був зобов'язаний нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов господарських відносин.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві №0017232208 від 11 грудня 2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кор стандарт» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кор Стандарт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кор Стандарт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017232208 від 11 грудня 2014 року.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0017232208 від 11 грудня 2014 року.

Постанова законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 04.02.2016

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.