Постанова № 55466671, 03.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 лютого 2016 р. № 820/145/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Слобода" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ПрАТ "Слобода звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 29.12.2015 року №0010731502 та №0010701502, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області була проведена камеральна перевірка даних задекларованих ПрАТ "Слобода" у податковій звітності з податку на додану вартість щодо суми бюджетного відшкодування за жовтень 2015 р., за результатами якої 18.12.2015 р. був складений акт за № 636/20-33-15-02-07/22677163, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

-п. 189.1 ст.189. п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого ПрАТ "Слобода" занижено суму податкових зобов'язань по податковій декларації за жовтень 2015 року на 83333,00 грн., у зв'язку з чим в порушення п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, ПрАТ "Слобода":

а) завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2015 року на 77115,00 грн.,

б) занижено податок на додану вартість за жовтень 2015 року на 6218,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 29.12.2015 року відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 про збільшення ПрАТ "Слобода" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9 327,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 6 218, 00 грн., за штрафними санкціями 3 109,00 грн.;

- № НОМЕР_2 від 29.12.2015 р. про зменшення ПрАТ "Слобода" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2015 р. № НОМЕР_3 від 18.11.2015 р. у розмірі 77 115,00 грн. та на суму штрафних санкцій у розмірі 38 557,50 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Судом встановлено, що ПрАТ "Слобода" 18.11.2015 р. надало до Західної ОДПІ міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області податкову звітність (податкову декларацію) з податку на додану вартість за жовтень 2015 р. (№ НОМЕР_3) в якій, у рядку 23.2 задекларувало суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 77115,00 грн.

При вирішенні даного спору, суд враховує наступні нормативні положення.

Так, відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до положень п. 76.1. ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Суд зазначає, що зі змісту акту камеральної перевірки від 18.12.2015 року № 636/20-33-15-02-07/22677163 вбачається, що відповідачем здійснювалась перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 р. від 18.11.2015 р. № НОМЕР_3. Під час опрацювання вказаної податкової звітності з ПДВ відповідачем використовувалась лише інформація комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби. Тобто, первинна бухгалтерська документація ПрАТ "Слобода" податковим органом не досліджувалась.

Водночас, висновки вказаного акту перевірки податковий орган обґрунтовує тим, що обєкт незавершеного будівництва (офісну будівлю з відділенням банку, фірмовим магазином та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування, що розташована за адресою: м. Харків. вул. Ярославська, 8) позивач фактично не має можливості використовувати у своїй господарській діяльності (надавати в оренду власне майно), оскільки даний обєкт будівництва не набув статусу власного нерухомого майна до моменту введення його в експлуатацію та державної реєстрації.

Враховуючи об"єм наявних в матеріалах справи письмових доказів, суд доходить думки, що зроблений висновок податкового органу в межах проведеної камеральної перевірки не відповідає дійсним обставинам, оскільки відповідачем під час проведення перевірки не були використані та досліджені первинні бухгалтерські документи ПрАТ "Слобода", на підставі яких та в порядку п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, платник податку сформував показники податкової звітності з ПДВ за перевірений період, а взятий до уваги лише акт Західної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 19.08.2015 р. № 174/20-33-15-01-09/22677163 про позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питання правомірності нарахування ПрАТ "Слобода" (код ЄДРПОУ 22677163) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2015 р.

Також, при судовому розгляді встановлено, що 16.02.2015 р. між ПрАТ "Слобода" (замовник) та ТОВ "СК СТС" (підрядник) укладений договір підряду № 16/02/15, згідно умов якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи з будівництва офісної будівлі з відділенням банку, фірмового магазину та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування. Роботи по даному договору проводяться за адресою: місто Харків, вул. Ярославська, 8. (далі за текстом обєкт).

Згідно п. 1.4. вказаного договору підряду № 16/02/15, з урахуванням додаткової угоди від 20.02.2015 р., сторонами визначено строки виконання робіт: початок лютий 2015 р., завершення- грудень 2015 р. Виконання робіт з будівництва обєкту здійснюється поетапно (по мірі їх фактичного виконання). Відповідно до п. 10.1 договору підряду № 16/02/15 від 16.02.2015 р. приймання-передача замовником закінчених етапів робіт здійснюється відповідно до діючих нормативно-правових актів та умов договору на підставі актів приймання виконаних робіт, які можуть надаватися підрядником замовнику щомісячно.

Судом також встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "СК СТС" (далі за текстом ТОВ "СК СТС") не має дефектів у своєму статусі юридичної особи та платника податку на додану вартість, а господарську діяльність здійснює в межах основного виду діяльності для створення обєктів архітектури будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20.). Так, вказаний субєкт господарювання згідно витягу № 1420304500401 з Реєстру платників ПДВ ТОВ "СК СТС" є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 395036520300. За даними Витягу № 21606723 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 13.11.2015 р., основним видом господарської діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20). ТОВ "СК СТС" має дійсну ліцензію № 525651 серія АЕ Державної архітектурно-будівельної інспекції України на здійснення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури та дозвіл № 092.15.63 Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківській області від 19.02.2015 р., на проведення певних видів робіт.

Судом було досліджено в ході розгляду справи та прийнято до уваги наступні первинні документи позивача: договір підряду № 16/02/15 від 16.02.2015 р., додаткові угоди від 20.02.2015 р., від 07.08.2015 р. та від 25.08.2015 р. до вказаного договору підряду, графік фінансування будівництва об'єкту від 16.02.2015 р. та зміни до нього від 24.04.2015 р., акти приймання виконаних будівельних робіт № 12, № 13, № 14 за жовтень 2015 р. від 30.10.2015 р. (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2015 від 30.10.2015 р. (форма КБ-3) на загальну суму 499271,04 грн., у т.ч. ПДВ 83211,84 грн.; виписка ПАТ "Регіон-банк" м. Харків за 13.10.20156 р. про перерахування у безготівкову порядку грошових коштів на загальну суму 500000,00 грн.; податкову накладну № 3 від 13.10.2015 р. на суму 500000,00 грн., у т.ч. ПДВ 83333,33 грн., що включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2015 р.

З урахуванням досліджених доказів судом встановлено, що по мірі фактичного виконання робіт з будівництва об'єкту, підрядником (ТОВ "СК СТС") передані, а замовником (ПрАТ "Слобода") прийняті закінчені етапи будівельно-монтажних робіт, детальний опис яких наведений в актах виконаних робіт за жовтень 2015 р. Такий порядок передачі та приймання робіт відповідає умовам договору підряду № 16/02/15 від 16.02.2015 р. та не суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема статті 876 Цивільного кодексу України, згідно якої власником результату виконаних робіт (обєкта будівництва) є замовник, тобто ПрАТ "Слобода". Тому, доводи податкового органу про те, що позивач не є власником отриманих будівельно-монтажних робіт із будівництва обєкту, не відповідають фактичним обставинам.

Водночас судом встановлено, що суми витрат з будівництва об'єкту, відображені в бухгалтерському обліку позивача на субрахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" як капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (тобто, як створення необоротних матеріальних активів). З цим погоджується і субєкт власних повноважень.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р., рахунок 15 "Капітальні інвестиції" призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Рахунок 15 "Капітальні інвестиції" має субрахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів".

Термін капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначений у пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р., згідно якого, це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Згідно п. 48. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2003 р., затрати з будівництва (виготовлення), придбання і поліпшення об'єктів основних засобів з початку і до закінчення зазначених робіт та введення об'єктів в експлуатацію визнаються незавершеними капітальними інвестиціями (незавершеним будівництвом).

Виходячи з аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що господарські операції по зарахуванню об'єктів капітальних інвестицій після введення в експлуатацію, що обліковується на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" кореспондується з рахунком 10 "Основні засоби".

Порядок формування податкового кредиту встановлений Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. "б" п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючі наведені норми Податкового кодексу України суд зазначає, що платник ПДВ у відповідному звітному податковому періоді в результаті придбання товарів (послуг), будівництва (спорудження, створення) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) формує податковий кредиті із сум сплаченого ПДВ на підставі податкових накладних, оформлених та зареєстрованих у встановленому порядку та який, не залежить від того, чи почали ці послуги чи основні засоби використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом такого звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу, б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, ПрАТ "Слобода" має право по незавершеним капітальним інвестиціям в необоротні матеріальні активи, формувати податковий кредит у жовтні 2015 р. на суму сплаченого податку на додану вартість у розмірі 83333,33 грн. та заявляти у жовтні 2015 р. суму до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 77115,00 грн. у звязку будівництвом (спорудженням, створенням) основних засобів. При цьому суд відмічає, що правила податкового обліку та звітності, не містять будь-яких обмежень стосовна прав платників податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у звязку з обовязковим завершенням будівництва та введенням основних засобів (фондів) в експлуатацію, як це зазначає відповідач в акті перевірки, оскільки саме по собі будівництво (спорудження, створення) нерухомого майна передбачає певний процес у часі, а не вже завершену стадію. У звязку з цим, відшкодування сум податку на додану вартість може мати місце і по незавершеним обєктам будівництва.

Щодо порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України судом встановлено таке.

Пункт 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є обєктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Аналіз вказаної норми Податкового кодексу України свідчить про обовязок платника податку нараховувати податкові зобовязання тільки у разі, коли такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку.

Доказами справи підтверджено, що основним видом господарської діяльності ПрАТ "Слобода" є надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20) і це не заперечується податковим органом.

При судовому розгляді підтверджено, що ПрАТ "Слобода" орендує у Харківській міській раді земельні ділянки площами 0,0338 га, 0,0259 га та 0,0201 га, що розташовані за адресою: місто Харків, вул. Ярославська, 8. Для будівництва обєкту позивачем в інспекції ДАКБ у Харківській області зареєстровано 22.05.2014 р. Декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво офісної будівлі з відділенням банку, фірмового магазину та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування" (№ ХК 083141420325). Оплата будівельно-монтажних робіт здійснюється за рахунок власних коштів ПрАТ "Слобода". Отже, з наведеного вбачається, що вищевказані необоротні активи (незавершене будівництво) призначені для використання в операціях в межах власної господарської діяльності позивача.

Оскільки вищевказані необоротні активи (незавершене будівництво) призначені для використання в операціях в межах власної господарської діяльності позивача, положення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України не порушені позивачем та не застосовуються до господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "СК СТС".

Окрім цього відповідачем не надано жодного іншого належного доказу про наявні у позивача порушення вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, порушення вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України не мало місця, а відповідно завищення ПрАТ "Слобода" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2015 р. на 77115,00 грн. та заниження податку на додану вартість за жовтень 2015 р. на 6218,00 грн. не відбулося. У звязку з цим, показники податкової звітності платника податку з податку на додану вартість за жовтень 2015 р. сформовані позивачем із дотриманням вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів № 966 від 23.09.2014 р.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1874,99 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 29.12.2015 року №0010731502 та №0010701502, прийняті щодо приватного акціонерного товариства "Слобода".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь приватного акціонерного товариства "Слобода" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, буд. 8, код ЄДРПОУ: 22677163) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1874,99 (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) грн. 99 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04.02.2016 року.

Суддя Самойлова В.В.