Постанова № 55466237, 14.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року №810/4714/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Макаренко К.Ю, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Київській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ МВС України в Київській області при наданні ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення на роботах в II - зоні небезпеки м. Чорнобиль з 5 травня по 8 травня 1986 року за №2\К-180 від 25 серпня 2015 року без урахування виплати заробітної плати, подвійного окладу в чотирьохкратному розмірі.

- зобовязати ГУ МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення колишнього ІДПС Білоцерківської групи ДАІ УВС Київського облвиконкому сержанта міліції ОСОБА_1 з урахуванням вимог постанови ОСОБА_3 Міністрів УРСР і ОСОБА_3 професійних спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031-рс, листа Міністерства праці, Мінчорнобиля та Міністерства фінансів України від 29 жовтня 1992 року №09-3751/1032/31/13-412/308, листа Мінсоцполітики від 9 червня 1995 року № 224/8.13;

- зобов'язати ГУ МВС України в Київській області надати ОСОБА_1 довідку про перераховане грошове забезпечення з урахуванням вимог, передбачених постановою ОСОБА_3 Міністрів УРСР і ОСОБА_3 професійних спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядженням ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розпорядженням ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031-рс, листом Міністерства праці, Мінчорнобиля та Міністерства фінансів України від 29 жовтня 1992 року №09-3751/1032/31/13-412/308, листом Мінсоцполітики від 9 червня 1995 року № 224/8.13.

Позов мотивовано тим, що у період проходження служби на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби у період з 5 травня по 8 травня 1986 року ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в м. Чорнобиль, яке відповідно до постанови ОСОБА_3 Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7 та розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс було віднесено до 2 зони небезпеки.

На письмове звернення позивача до Головного управління МВС України в Київській області з проханням видати довідку про заробітну плату в зоні відчуження в період часу з 5 травня по 8 травня 1986 року для перерахунку пенсії з урахуванням чинного законодавства, ОСОБА_1 видано довідку про заробітну плату, з якою він не погоджується, оскільки при нарахуванні заробітної плати відповідачем не були взяті до уваги нормативно-правові акти урядів СРСР і УРСР, які на момент нарахування заробітної плати були засекречені.

Так, позивач стверджує, що відповідачем при видачі довідки не були враховані положення постанови ОСОБА_3 Міністрів УРСР і ОСОБА_3 професійних спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс, відповідно до яких його заробітна плата має бути обчислена з урахуванням кратності зони небезпеки, тарифної ставки, підвищеної у два рази та доплати у розмірі 15% від посадового окладу за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях на позов наполягав на правомірності та обґрунтованості відмови у перерахунку грошового забезпечення позивача, оскільки у раніше виданій довідці від 16 січня 2012 року №06 ГУ МВС України у Київській області були враховані усі нормативно-правові акти урядів УРСР та СРСР, що регулювали розмір та порядок виплати грошового забезпечення особам, залученим до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Представник третьої особи підтримав позицію відповідача, у запереченнях на позов наголосив на відсутності підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням подвійного розміру посадового окладу та 15% надбавки за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю, оскільки у копіях розрахункових листів за 1986 рік відсутні будь-які відомості щодо фактичного нарахування та виплати позивачу відповідних надбавок.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні в задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 4 грудня 2015 року на обговорення сторін поставлено питання про можливість продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження. Сторони та третя особа проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу проти розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером і перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році першої категорії, також є інвалідом ІІ групи із захворюванням, повязаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії «А» №427518, виданим Київською облдержадміністрацією 9 червня 2005 року (а.с. 11-12).

З 23 вересня 1985 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби. Згідно довідки ГУ МВС України в Київській області від 2 грудня 2009 року №2003 позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, ОСОБА_4 Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року №1497-878 та постановою ОСОБА_4 Міністрів СРСР і ВЦСПС від 6 червня 1986 року №665-195, які дають право дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 (а.с. 117).

Відповідно до маршрутного листа, виданого ГУ МВС України в Київській області від 14 квітня 2005 року №20/Д-145, ОСОБА_1 у період з 5 травня по 8 травня 1986 року приймав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження в м. Чорнобиль (а.с. 111).

Згідно із довідкою, виданою Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області від 16 січня 2012 року №06, за роботу в населеному пункті м. Чорнобиль з 5 травня по 8 травня 1986 року позивачу, з урахуванням посадового окладу в розмірі 155,00 крб., годинної тарифної ставки у розмірі 5,00 крб. (155 крб./31 день) та кратності 3, виплачена заробітна плата в сумі 80,00 крб. (а.с. 133).

Суд зазначає, що оригінал довідки від 16 січня 2012 року №06 знаходиться в матеріалах пенсійної справи, був оглянутий судом у судовому засіданні 13 листопада 2015 року, копія долучена до матеріалів справи.

28 липня 2015 року позивач звернувся до начальника Головного ОСОБА_2 МВС України в Київській області з письмовою заявою про надання довідки про заробітну плату (грошове утримання) в зоні відчуження в період часу з 5 травня по 8 травня 1986 року з урахуванням Урядових рішень, які діяли в 1986 році при нарахуванні заробітної плати. Цією ж заявою позивач просив надати картку про дозу радіоактивного опромінення (а.с. 13).

Листом від 25 серпня 2015 року №2/К-180 Головне управління МВС України в Київській області відмовило позивачу у видачі довідки з перерахуванням заробітної плати позивача (а.с. 16).

У якості підстави для відмови ОСОБА_2 повідомило позивача, що у звязку з тим, що в розрахункових листах за 1986-1990 роки відсутні записи про кратну виплату за зону ЧАЕС, підстав для видачі довідки про грошове забезпечення з урахуванням кратності немає.

Крім того, відповідач повідомив, що картки обліку доз радіоактивного опромінення в ГУ МВС України в Київській області відсутні.

За переконанням позивача відмова ГУ МВС України в Київській області здійснити перерахунок заробітної плати є протиправною, оскільки не ґрунтується на вимогах нормативно-правових актів Урядів колишніх СРСР та УРСР, суттєво обмежує його конституційні права та інтереси і призвела до відчутної втрати розміру його пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII, який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до статті 70 цього Закону громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, свої законні інтереси та інтереси своїх дітей.

Умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями ОСОБА_4 Міністрів СРСР та УРСР у залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов'язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місця знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт (1-ша, 2-га, 3-тя зони небезпеки, зона іонізуючого випромінювання (30-ти кілометрова зона).

Місто Чорнобиль відповідно до рішення Урядової комісії від 7 серпня 1986 року № 87 у період з травня по червень 1986 року було віднесено до другої зони небезпеки.

Так, у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років" осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13 червня 1989 року N 10-769 повідомлено про зняття ОСОБА_4 Міністрів СРСР грифу «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної ОСОБА_4 СРСР, ОСОБА_4 Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року 524-156, ОСОБА_4 Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року N 665-195, ОСОБА_4 Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року №1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року №1767-рс і від 11 грудня 1986 року №2488-рс.

Повідомлялося також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови ОСОБА_4 Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року №168-5, від 10 червня 1986 р. №207-7, розпорядження ОСОБА_4 Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс, від 16 грудня 1986 року №694-рс, від 6 січня 1988 року №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводилися зазначені рішення ОСОБА_4 Міністрів УРСР: №4с від 9 травня 1986 року, №58с від 11 червня 1986 року, №132с від 16 вересня 1986 року, №179с від 25 грудня 1986 року, №8с від 22 січня 1988 року. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Суд зазначає, що базовим документом, який визначав порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова ОСОБА_5 Комітету КПРС, Президії Верховної ОСОБА_5 СРСР, ОСОБА_5 Міністрів СРСР та Всесоюзної ОСОБА_5 Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції».

Пунктом 1 постанови ОСОБА_5 Комітету КПРС, Президії Верховної ОСОБА_5 СРСР, ОСОБА_5 Міністрів СРСР та Всесоюзної ОСОБА_5 Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 передбачено здійснення виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадових окладів і окладів за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.

ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати» дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах.

ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня 1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 «Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ ОСОБА_3 РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Тобто, оплата праці рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, які залучались до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснювалась у кратному розмірі залежно від зони небезпеки. При цьому, другій зоні небезпеки, з урахуванням розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс, відповідала кратність 4.

Підпунктом 1 пункту 1 постанови ОСОБА_3 Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради Профспілок від 5 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища» встановлено, що за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, зберігається середня заробітна плата (за винятком пільг для працівників в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостей).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР, ОСОБА_3 Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року №524-156 та на підставі розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 3 вересня 1986 року №1767 (розпорядження ОСОБА_3 Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс) тарифні ставки і посадові оклади працівників, які виконували роботи в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, підвищувались до 15%. Міністерствам, відомствам УРСР, облвиконкомам, Київському і Севастопольському міськвиконкомам надавалось право встановлювати конкретні розміри підвищення з врахуванням складності і терміновості цих робіт, затверджувати переліки робіт з підвищеною радіоактивністю, які оплачуються в такому ж порядку, було також затверджено перелік населених пунктів з підвищеною радіоактивністю, в яких оплата праці провадилась по підвищених до 25 % тарифних ставках (посадовим окладам).

Виходячи з викладених положень, грошове забезпечення позивача під час виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у місті Чорнобиль, яке відноситься до другої зони небезпеки, повинно бути розрахованим виходячи з подвійного розміру посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю, з урахуванням кратності 4 та середньої заробітної плати за основним місцем роботи.

Натомість, всупереч постанови ОСОБА_5 Комітету КПРС, Президії Верховної ОСОБА_5 СРСР, ОСОБА_5 Міністрів СРСР та Всесоюзної ОСОБА_5 Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 відповідач, при розрахунку грошового забезпечення позивача та видачі йому відповідної довідки, положення в частині подвоєння посадового окладу не врахував.

Крім того, всупереч розпорядження ОСОБА_5 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс, ОСОБА_5 Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс, розрахунок грошового забезпечення позивача здійснено виходячи з кратності 3, замість кратності 4 для працівників, зайнятих на роботах у другій зоні небезпеки.

До розрахунку грошового забезпечення позивача відповідачем також не врахована надбавка у розмірі 15% за роботи з підвищеною радіоактивністю, відповідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної ОСОБА_5 СРСР, ОСОБА_5 Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року №524-156, розпорядження ОСОБА_5 Міністрів СРСР від 3 вересня 1986 року №1767, розпорядження ОСОБА_5 Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що дії Головного управління МВС України в Київській області, які полягають у відмові видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату (грошове забезпечення) з урахуванням вимог постанови ОСОБА_5 Міністрів УРСР і ОСОБА_3 професійних спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031-рс, є протиправними.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року №09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без врахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно законодавства. При цьому, визначена таким чином заробітна плата не індексується, не виплачується, а тільки враховується при нарахуванні пенсії.

Згідно листа Мінсоцполітики від 09 червня 1995 року №224/8.13 підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачу повинен бути зроблений перерахунок заробітної плати, оскільки його робота в період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна бути оплачена з урахуванням всіх зазначених вище нормативно-правових актів, що регламентують порядок оплати праці робітників та службовців, з урахуванням кратності зони небезпеки - 4, подвійного розміру посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю, збереженої середньої заробітної плати за основним місцем роботи.

Тому, вимоги позивача про зобовязання ГУ МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення колишнього ІДПС Білоцерківської групи ДАІ УВС Київського облвиконкому сержанта міліції ОСОБА_1 з урахуванням вимог постанови ОСОБА_3 Міністрів УРСР і ОСОБА_3 професійних спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031-рс, листа Міністерства праці, Мінчорнобиля та Міністерства фінансів України від 29 жовтня 1992 року №09-3751/1032/31/13-412/308, листа Мінсоцполітики від 9 червня 1995 року № 224/8.13 та видати відповідну довідку є обґрунтованими.

З приводу клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає про таке.

Так, відповідач зазначає, що у січні 2012 року позивач звертався до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві із заявою про перерахунок пенсії, до якої долучив довідку про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження від 16 січня 2012 року №06, відповідно до якої сума грошового забезпечення позивача становить 80,00 крб. (а.с. 133).

Таким чином, відповідач вважає, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо у січні 2012 року, а тому строк звернення з даним позовом пропущений.

Проте суд не погоджується з такими доводами відповідача та звертає увагу, що довідка від 16 січня 2012 року №06 на підставі якої позивачу був здійснений останній перерахунок пенсії не містить відомостей про складові грошового забезпечення позивача за роботу з ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС та не містить розрахунку суми грошового забезпечення.

Наведені обставини, у свою чергу, позбавили позивача обєктивної можливості зясувати для себе, що до розрахованої суми фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження, із якої визначається пенсія відповідачем, не були включені передбачені постановою ОСОБА_3 Міністрів УРСР і ОСОБА_3 професійних спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядженням ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розпорядженням ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031-рс складові грошового забезпечення та їх числове значення.

Суд також враховує пояснення позивача, відповідно до яких при перерахунку пенсії у січні 2012 року йому було невідомо про зміст нормативно-правових актів, якими було врегульовано порядок оплати праці осіб, що залучались до ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, оскільки такі були тривалий час засекречені, а про знаття грифу «таємно» із зазначених документів ні відповідач, ні Пенсійний фонд при видачі довідки і здійснення перерахунку пенсії не повідомляли.

Суд своєю чергою не може визнати обставини зняття грифу секретності з нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, загальновідомими.

Також суд погоджується з твердженням позивача, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 роз'яснено, що "....у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.".

Суд також зазначає, що наділивши позивача певними соціальними гарантіями, що випливають з його статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда із захворюванням, повязаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тому, позбавлення особи права на перерахунок пенсії виключно з підстав не звернення до суду з вимогами про оскарження довідки, до якої субєктом владних повноважень протиправно не було включено доплати та надбавки, передбачені нормативно-правовими актами колишніх СРСР та УРСР в розглядуваному випадку є непропорційним та неприпустимим у правовій державі.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду є необґрунтованими.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних та достатніх доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач у ході розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір вирішено на користь позивача, який відповідно до пункту 10 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління МВС України в Київській області, які полягають у відмові видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату (грошове забезпечення) з урахуванням вимог постанови ОСОБА_3 Міністрів УРСР і ОСОБА_3 професійних спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031-рс.

3. Зобовязати Головне управління МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення колишнього інспектора дорожньо-патрульної служби Білоцерківської групи ДАІ УВС Київського облвиконкому сержанта міліції ОСОБА_1 з урахуванням вимог постанови ОСОБА_3 Міністрів УРСР і ОСОБА_3 професійних спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розпорядження ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031-рс, листа Міністерства праці, Мінчорнобиля та Міністерства фінансів України від 29 жовтня 1992 року №09-3751/1032/31/13-412/308, листа Мінсоцполітики від 9 червня 1995 року № 224/8.13 та з урахуванням кратності зони небезпеки - 4, подвійного розміру посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю, збереженої середньої заробітної плати за основним місцем роботи.

4. Зобов'язати Головне управління МВС України в Київській області надати ОСОБА_1 довідку про перераховане грошове забезпечення з урахуванням вимог, передбачених постановою ОСОБА_3 Міністрів УРСР і ОСОБА_3 професійних спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядженням ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розпорядженням ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031-рс, листом Міністерства праці, Мінчорнобиля та Міністерства фінансів України від 29 жовтня 1992 року №09-3751/1032/31/13-412/308, листом Мінсоцполітики від 9 червня 1995 року № 224/8.13 та з урахуванням кратності зони небезпеки - 4, подвійного розміру посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю, збереженої середньої заробітної плати за основним місцем роботи.

5. Встановити для Головного управління МВС України в Київській області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.