Постанова № 55466219, 02.02.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Львів № 2а-14370/11/1370

09 год. 42 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Думич Х.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2;

відповідача: представник ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально - галузеве обєднання «Львівська залізниця» (далі ДТГО «Львівська залізниця») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2011 року № 0001842301/23685, № 0001882301/23686.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року позовні вимоги ДТГО «Львівська залізниця» задоволено повністю, а саме скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 29.11.2011 року № 0001842301/23685 та № 0001882301/23686.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2014 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби задоволено, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі № 2а- 14370/11/1370 скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 року касаційну скаргу ДТГО «Львівська залізниця» задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2014 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року скасовано та направлено справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

02.02.2016 року судом в порядку ст. 55 КАС України було допущено заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду від 21.04.2015 року, підставами скасування вказаних рішень суду було неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання юридичної оцірки всім обставинам у справі, у звязку з чим, справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного зясування та правильного вирішення у спору.

Зокрема вказано, що:

- довідки містять різний перелік структурних підрозділів позивача, що отримували товарно матеральні цінності;

- в матеріалах справи відсутні докази отримання «герметик клеєвий» у кількості 322 шт., та використання у господарській діяльності шліф стрічки 7050*120 Р60 у кількості 22 шт.;

- відсутні відомості щодо наслідків розгляду кримінальної справи № 2064 в рамках якої і була призначена перевірка ДТГО «Львівська залізниця».

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

У ході нового судового розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, вказаних у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Суд заслухав пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

СДПІ у м. Львові у період з 05.10.2011 року по 25.10.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ДТГО «Львівська залізниця» з питань здійснення фінансово-господарських відносин, зокрема, з ПП «Бізнесгруп» за період з 01.01.2010 року по 01.09.2011 року.

Дану перевірку було проведено на підставі наказів начальника СДПІ ВПП у м. Львові № 334 від 05.10.2011 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДТГО «Львівська залізниця» з метою виконання постанови старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 15.09.2011 року, та № 360 від 25.10.2011 року про продовження документальної позапланової виїзної перевірки ДТГО «Львівська залізниця».

За результатами такої перевірки та на підставі акта перевірки № 1390/23-2/01059900 від 09.11.2011 року відповідачем 29.11.2011 року було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001842301/23685, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10741,00 грн., в тому числі за основним платежем - 8592,80 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2148,20 грн. та № 0001882301/23686, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 13426,38 грн., в тому числі за основним платежем - 10741,10 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2685,28 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржувалися.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем в зв'язку із встановленням перевіркою порушення позивачем п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями) та п. 58.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість липня 2010 року на 8592,80 грн. та знижено податок на прибуток за 2010 рік на 10741,10 грн.

Виявлені порушення полягають у тому, що ДТГО «Львівська залізниця» неправомірно відобразило у податковому обліку понесені витрати на придбання ТМЦ (шліф стрічки та герметика клеєвого) у ПП «Бізнесгруп», яке знаходиться на обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова, оскільки, за висновками відповідача, викладеними у акті перевірки ДТГО «Львівська залізниця», не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Бізнесгруп», а отже, йдеться про здійснення заздалегідь економічно не обґрунтованих та економічно не вигідних операцій, вчинених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

У акті зазначено, що в ході перевірки не доведено реальність операцій, не встановлено час здійснення операцій, місцезнаходження майна, що передавалось, наявність виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідне для виконання договору поставки, що свідчить про відсутність необхідних умов для проведення господарської діяльності.

При вирішенні спору суд враховує наступні норми законодавства.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2. п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», платником податку є будь-яка особа, яка:

- здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

- підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

- імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Податковий кредит у відповідності до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.7.5 ст.7 Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до норм п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно ст.3 вказаного Закону обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-7 цієї статті.

Частиною 4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належить до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до вимог п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем в особі відокремлених підрозділів ДТГО «Львівська залізниця» Львівський завод залізобетонний конструкцій, відокремлений підрозділ Здолбунівський «Служби МПТ», відокремлений підрозділ Ужгородський «Служби МПТ» - укладено з ПП «Бізнесгруп» договори поставки шліф стрічки 7050*120 Р60 та герметика клеєвого.

Поставка вказаних ТМЦ здійснювалась протягом липня 2010 року, що підтверджується видатковою накладною № РН-7-30015 від 30.07.2010 року та податковою накладною № НОМЕР_1 від 30.07.2010 року на суму 1584,00 грн.; видатковою накладною № РН-7-28004 від 28.07.2010 року та податковою накладною № НОМЕР_2 від 28.07.2010 року на суму 24986,40 грн.; видатковою накладною № РН-7-28005 від 28.07.2010 року та податковою накладною № НОМЕР_3 від 28.07.2010 року на суму 24986,40 грн. Крім того, в матеріалах справи наявні копії банківських виписок від 30.07.2010 року, 03.08.2010 року та платіжних доручення № 547 від 03.08.2010 року, № 588 від 03.08.2010 року, на підставі яких можна зробити висновок про оплату отриманих ТМЦ покупцем.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не було висловлено зауважень до оформлення первинних документів.

Крім того, факт товарності операції з поставки ПП «Бізнесгруп» ТМЦ додатково підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур № 1607/4 від 16.07.2010 року, № 163 від 21.07.2010 року та № 145 від 14.07.2010 року з відмітками відповідного підрозділу про взяття ТМЦ на облік, актом про приймання матеріалів № 7-28004 від 01.08.2010 року, карткою погодження закупівель.

Судом не беруться до уваги твердження представника відповідача про те, що ДТГО «Львівська залізниця» не представлено документів, які б свідчили про транспортування шліф стрічки та герметика клейового від ПП «Бізнесгруп».

Представником позивача на вимогу суду було надано копію подорожного листа № 447387 на 28-29.07.2010 року, виданого ВП Рівненський відділ матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця», на підтвердження поставки ТМЦ з м. Львова до Здолбунова, а також подорожного листа № 023765 та маршрутного листа на 27-28.07.2010 року, виданих ВП Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця», на підтвердження поставки зазначеного товару з м. Львова до м. Мукачеве.

Крім того, суду надані письмові пояснення прийомоздавальника вантажу і багажу ОСОБА_4 про те, що він разом із водієм був скерований до Львова, де отримав у ПП «Бізнесгруп» за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, 19/26, герметик клеєвий, який в подальшому був доставлений у ВП Ужгородського відділу матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця». Повноваження ОСОБА_4 на отримання герметика клейового наявні в матеріалах справи. Аналогічно суду надані письмові пояснення інженера НХТер-3 ОСОБА_5 про те, що вона разом із водієм була направлена до м. Львова, де отримала у ПП «Бізнесгруп» за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, 19/26, герметик клеєвий у кількості 1430 шт., що в подальшому був доставлений для потреб Здолбунівського залізничного вузла.

В матеріалах справи також наявна довідка ВП «Служба матеріально-технічного постачання» ДТГО «Львівська залізниця», відповідно до якої Службою отримано від ВП Рівненський відділ матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця» та ВП Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця» (постачальник ПП «Бізнесгруп») герметик клеєвий відповідно 1436 шт. та 322 шт., який був відпущений структурним підрозділам Львівської залізниці.

Таким чином, в судовому засіданні підтверджено факт перевезення ТМЦ від ПП «Бізнесгруп» до ВП Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця» (Мукачево) та ВП Рівненський відділ матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця» (Здолбунів) транспортом позивача.

Факт використання шліф стрічки у власній господарській діяльності відокремленими підрозділами ДТГО «Львівська залізниця» підтверджується копією листа директора Львівського заводу залізобетонних конструкцій від 21.02.2012 року № 207 на заявку столярного цеху заводу № 1243 від 10.07.20101 року про необхідність придбання шліфувальної стрічки, а також, виробничо-матеріальними звітами столярного цеху за січень, квітень, листопад, грудень 2011 року, копіями відповідних вимог відокремлених підрозділів ДТГО «Львівська залізниця» № 5, № 6 від серпня 2010 року, № 5 та № 6 від жовтня 2010 року, № 1 та № 6 від січня 2011 року тощо.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 5.2 вказаного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.п. 6.1, 6.2 Порядку, у висновку акта зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Водночас, висновки податкового органу щодо безтоварності операцій з ПП «Бізнесгруп» базуються на акті № 266/23-2/30828601 від 20.10.2011 року про неможливість проведення звірки контрагента по взаєморозрахунках з ДТГО «Львівська залізниця» за липень 2010 року, в якому жодним чином не відображені господарські операції, не досліджено первинні господарські документи, а зазначено лише про відсутність ПП «Бізнесгруп» за місцем знаходження в жовтні 2011 року та перевірено податкову звітність з податку на прибуток за 2009 рік, І квартал 2010 року.

Таким чином, відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, керувався лише припущеннями щодо безтоварності операцій, відображених в акті від 09.11.2011 року, а тому прийшов до хибних висновків щодо нікчемності вчинюваних правочинів.

Натомість, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях в силу ст. ст. 69-70 КАС України.

Судом при вирішенні спору також враховано, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Бізнесгруп» анульовано 15.09.2010 року, тобто вже після здійснення операцій з ДТГО «Львівська залізниця». Крім того, наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стверджується, що станом на 21.03.2012 року місцезнаходженням ПП «Бізнесгруп» є м. Львів, вул. Володимира Великого, 19/26; запис в ЄДР про відсутність підприємства за місцезнаходженням відсутній.

Суд зазначає, що факт неподання ПП «Бізнесгруп» податкових декларацій за червень-липень 2010 року, що стверджено актом про неможливість проведення звірки контрагента ПП «Бізнес групп» по взаєморозрахунках з ДТГО «Львівська залізниця» за липень 2010 року, а також факт несплати ПП «Бізнесгруп» своїх податкових зобов'язань за вказаний період не може бути підставою для донарахування його контрагенту податків, застосування штрафних санкцій, оскільки згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст. 61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб.

Щодо висновків, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 року, що довідки містять різний перелік структурних підрозділів позивача, що отримували товарно матеральні цінності, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, ВП «Служба матеріально технічного постачання», ВП «Рівненський відділ матеріально - технічного постачання», ВП «Ужгородський відділ матеріально - технічного постачання» - це три різних відокремлених підрозділи ДТГО «Львівська залізниця», основними завданням кожного з яких є забезпечення інших підрозділів залізниці товарно матеріальними цінностями. Відповідно кожен з цих трьох підрозділів на вимоги інших підрозділів передавав герметик клеєвий, а відтак переліки структурних підрозділів позивача, що отримали зазначені товарно матеріальні цінності жодним чином не можуть співпадати.

Відповідно до усних та письмових пояснень представників позивача, наданих в судових засіданнях у справі, надано інформацію щодо отримання та використання герметику клеєвого. Так, підрозділами позивача всього від ПП «Бізнесгруп» було отримано 2872 шт., герметику клеєвого, в подальшому ВП «Рівненський відділ матеріально - технічного постачання» передав 1436 шт. ВП ««Служба матеріально технічного постачання», а ВП «Ужгородський відділ матеріально - технічного постачання» передав на ВП ««Служба матеріально технічного постачання» 322 шт., герметику клеєвого.

Позивач належними та допустимими доказами, відобразив інформацію щодо отримання та використання герметику клеєвого структурними підрозділами позивача, а саме: ВП «Служба матеріально технічного постачання», ВП «Рівненський відділ матеріально - технічного постачання», ВП «Ужгородський відділ матеріально - технічного постачання».

Щодо доказів отримання «герметик клеєвий» у кількості 322 шт., судом встановлено наступне.

В матеріалах справи знаходиться видаткова накладна № РН-7-28005 від 28.07.2010 року, згідно якої ВП «Ужгородський відділ матеріально - технічного постачання» отримав від ПП «Бізнес Груп» «герметик клеєвий» в кількості 1436 шт., з яких 322 шт., було передано ВП ««Служба матеріально технічного постачання» згідно вимоги № 368 від 29.09.2010 року (т. 1, а. с. 121, 180).

Враховуючи вищенаведене матеріалами справи підтверджено отримання «герметик клеєвий» у кількості 322 шт., ВП ««Служба матеріально технічного постачання».

Щодо висновків, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 року, про відсутність доказів використання у господарській діяльності позивача шліф стрічки 7050*120 Р60 у кількості 22 шт., судом встановлено наступне.

Позивачем до матеріалів справи було долучено документи, щодо використання шліф стрічки 7050*120 Р60 у кількості 22 шт., у господарській діяльності позивача, а саме: лист директора Львівського заводу залізобетонних конструкцій від 21.02.2012 року № 207 на заявку столярного цеху заводу № 1243 від 10.07.2010 року про необхідність придбання шліфувальної стрічки; вимоги № 5, 6 за серпень 2010 року на 4 шт., шліф стрічки; вимоги № 5 та № 6 за жовтень 2010 року на 4 шт., шліф стрічки; вимоги №1 та № 6 за січень 2011 року на 4 шліф стрічки; вимоги № 5 та № 6 за квітень 2011 року на 8 шт., шліф стрічки; вимога № 6 за листопад 2011 року на 2 шт., шліф стрічки; виробничо матеріальні звіти столярного цеху. (Т.1, а.с. 109-120).

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, позивачем обґрунтовано використання в господарській діяльності шліф стрічки 7050*120 Р60 у кількості 22 шт.

Щодо наслідків розгляду кримінальної справи № 2064 в рамках якої і була призначена перевірка ДТГО «Львівська залізниця», судом встановлено наступне.

Зі змісту листа Слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області від 16.06.2015 року за № 215658 слідує, що в провадженні слідчого управління ГУМВС України у Львівській області перебувала кримінальна справа № 2064, порушена 27 вересня 2010 року за фактом фіктивного підприємництва ПП «Версант», ПП «Сервіс Доріг», ПП «ІКА «Інтелект», ПП «Трансзахідком» за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. 10 січня 2012 року кримінальна справа № 2064 обєднана з кримінальною справою № 144-0860. Досудове слідство у кримінальній справі № № 144-0860 по обвинуваченню директора ТОВ «Будівельний Альянс» ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 191, ч. 5, ст. 366 ч. 2 КК України та по обвинуваченню директора ПП «Сервіс Доріг» ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191, ч.5, 366 ч.2, 205 ч. 2 КК України закінчено.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Твердження відповідача про те, що господарські операції між ДТГО «Львівська залізниця» та ПП «Бізнес груп» є безтоварними і відповідно до ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України є такими, що не спричинили реального настання юридичних наслідків, а отже, є нікчемними, є безпідставними та необґрунтованими. В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент здійснення господарських операцій вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що могло би бути підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того, на зауваження відповідача про те, що договори між контрагентами не укладалися, суд зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Тому, відсутність письмово укладеного договору не може бути підставою для визнання нікчемним такого правочину.

Крім того, статтею 179 Господарського кодексу України визначені загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобовязання. відповідно до частини сьомої вказаної статті господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з частинами другою-четвертою цієї статті господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Статтею 215 ЦК України виділяються два види недійсності правочинів: нікчемні (ті, які є недійсними в силу закону) та оспорювані. У Цивільному кодексу України міститься вичерпний перелік нікчемних правочинів. Оспорювані ж правочини визнаються недійсними за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Слід також зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору укладеного між ДТГО «Львівська залізниця» та ПП «Бізнесгруп», в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ДТГО «Львівська залізниця» та ПП «Бізнесгруп» до відповідальності.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ПП «Бізнесгруп» укладено господарський договір, факт виконання якого підтверджується належними та допустимими доказами.

Відтак, із урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем правомірно сформовані валові витрати по операціях з ПП «Бізнесгруп», та, відповідно, правомірно сформовано податковий кредит липня 2010 року.

Тому, прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2011 року № 0001842301/23685, 0001882301/23686 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0001842301/23685 від 29.11.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0001882301/23686 від 29.11.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» (вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 01059900) 242 (двісті сорок дві) грн. 24 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2016 року

Суддя Клименко О.М.