Постанова № 55466151, 28.01.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 р. Справа № 805/3808/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області

про часткове скасування податкової вимоги від 3 червня 2015 року № 539-25

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про часткове скасування податкової вимоги від 3 червня 2015 року № 539-25 в частині нарахування пені у загальному розмірі 1016278 грн. 13 коп. за несвоєчасну сплату суми грошового зобов’язання за 4 квартал 2014 року з екологічного податку та збору за спеціальне використання води, а саме: пені у розмірі 798664 грн. 41 коп., нарахованою на суму за сплату екологічного податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, пені у розмірі 2283 грн. 63 коп., нарахованої на суму за сплату екологічного податку від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти, пені у розмірі 73023 грн. 15 коп., нарахованої за на суму за сплату екологічного податку від розміщення відходів у спеціально відведених місцях, пені у розмірі 142306 грн. 94 коп., нарахованою на суму сплати збору за спеціальне використання води.

Позивач вважає, що нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань за 4 квартал 2014 року у сумі 1016278 грн. 13 коп., яка сталася не з вини платника, є протиправним, нарахована пеня не є податковим боргом та підлягає скасуванню з особового рахунку. Представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що вони не підлягають задоволенню та що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 23343582, що підтверджується випискою з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30 грудня 2014 року.

Судом встановлено, що відповідачем була складена податкова вимога від 3 червня 2015 року № 539-25 про те, що станом на 2 червня 2015 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов’язаннями становить 26424307 грн. 83 коп., з яких за основним платежем на суму 25408029 грн. 70 коп. та пеня на суму 1016278 грн. 13 коп.

Також судом встановлено, що позивач до податкового органу подав податкові декларації за 4 квартал 2014 року до із грошовими зобов’язаннями з граничним строком сплати 19 лютого 2015 року, а саме з екологічного податку на загальну суму 23318675 грн. 69 коп. та зі збору за спеціальне використання води на суму 3796932 грн. 58 коп.

До установи банку ПАТ «Державний ощадний банк України» позивачем були надані платіжні доручення від 16 лютого 2015 року № 936 на суму 3796932 грн. 58 коп., № 943 на суму 21309394 грн. 01 коп., № 942 на суму 60930 грн. 15 коп., № 941 на суму 1948351 грн. 53 коп. Отже, платіжні доручення позивача надійшли до установи банку за три дні до настання граничного строку сплати податків.

Однак, тільки 24 лютого 2015 року за вихідним № 31/3-13/1-123-1766 ПАТ «Державний ощадний банк України» надав до позивача лист про неможливість проведення платежів у зв’язку з зупиненням видаткових операцій по поточному рахунку позивача до 27 березня 2015 року включно про що, позивач 26 лютого 2015 року за вихідним № 01/1.7/00815 повідомив відповідача. Як зазначає відповідач у письмових запереченнях та підтверджується даними облікової картки позивача, погашення грошових зобов’язань відбулося 30 березня 2015 року згідно з платіжними дорученнями від 23 березня 2015 року.

Згідно з підпунктом 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з положеннями підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів дозволяє визначити, що законодавець не звільняє платника податків від обов'язку сплатити суму основного зобов'язання або податкового боргу, а лише звільняє від відповідальності за порушення строків зарахування такого зобов'язання або боргу до бюджетів або державних цільових фондів, зокрема фінансової, як то - нарахування пені.

Отже, не зважаючи на звільнення від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів та інших платежів до бюджетів, приписи підпункту 129.3.1 пункту 129.3 та пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України при їх логічному тлумаченні покладають на платника податків обов'язок погасити суму основного зобов'язання шляхом її зарахування на відповідні рахунки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Разом із тим, положення пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначають податковим обов'язком обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (стаття 59 ПК України).

Пеня, згідно з підпунктом 14.1.162 цієї ж статті, це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Зі змісту наведених понять вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок платника податків по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання з моментом сплати такого зобов'язання. У той же час, Кодекс не наводить визначення поняття «сплата», утім відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів. Положеннями пункту 22.4 статті 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Проведення самого переказу грошей є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (пункт 1.29 статті 1 даного Закону).

Системний аналіз викладеного, свідчить про те, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання, а отже його сплата, пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Таким чином, наведений підхід допускає відмінне трактування моменту виконання платником податків свого податкового обов'язку ніж той, що пропонують приписи підпункту 129.3.1 пункту 129.3 та пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України. Відтак, слід вказати на підпункт 4.1.4 пункту 4 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове законодавство ґрунтується на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» від 11 вересня 2015 року у позивача станом на 16 лютого 2015 року (тобто на день подання позивачем платіжних доручень) були наявними кошти на рахунку № 260003011499 в сумі 181335574 грн. 68 коп. та рахунку № 260333011499 в сумі 104912856 грн. 62 коп. Як вбачається з інформації ПАТ «Державний ощадний банк України» від 10 листопада 2015 року, яка надана банком на вимогу суду, на вимогу Державної служби фінансового моніторингу України були зупинені видаткові операції з 16 лютого по 27 березня 2015 року на рахунку позивача № 260003011499. Така вимога надійшла до банку 16 лютого 2015 року, тобто в день отримання банком платіжних доручень позивача на перерахування грошових зобов’язань до бюджету. В той же час, банк проінформував позивача про зупинення видаткових операцій на даному рахунку тільки 24 лютого 2015 року, незважаючи на те, що у позивача були наявними кошти на іншому рахунку, та при можливості сплатити податки до бюджету з іншого рахунку до настання граничного строку сплати. Отже, суд зазначає, що коли платник податків надав до установи банку платіжне доручення на сплату податків (за умови достатності коштів на рахунку), а банк прийняв його на виконання, функції платника на цьому закінчуються та подальший рух коштів забезпечує банк без участі платника податків.

Отже, в даному випадку вини платника в порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані своєчасно до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговувався платник.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірної податкової вимоги в частині, що оскаржується позивачем, в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 4872 грн. згідно з платіжним дорученням від 31 серпня 2015 року № 4787.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про часткове скасування податкової вимоги від 3 червня 2015 року № 539-25 в частині нарахування пені у загальному розмірі 1016278 грн. 13 коп. за несвоєчасну сплату суми грошового зобов’язання за 4 квартал 2014 року з екологічного податку та збору за спеціальне використання води, а саме: пені у розмірі 798664 грн. 41 коп., нарахованою на суму за сплату екологічного податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, пені у розмірі 2283 грн. 63 коп., нарахованої на суму за сплату екологічного податку від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти, пені у розмірі 73023 грн. 15 коп., нарахованої за на суму за сплату екологічного податку від розміщення відходів у спеціально відведених місцях, пені у розмірі 142306 грн. 94 коп., нарахованою на суму сплати збору за спеціальне використання води, задовольнити повністю.

Скасувати частково податкову вимогу від 3 червня 2015 року № 539-25 в частині нарахування пені у загальному розмірі 1016278 грн. 13 коп. за несвоєчасну сплату суми грошового зобов’язання за 4 квартал 2014 року з екологічного податку та збору за спеціальне використання води, а саме: пені у розмірі 798664 грн. 41 коп., нарахованою на суму за сплату екологічного податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (код 19010101), пені у розмірі 2283 грн. 63 коп., нарахованої на суму за сплату екологічного податку від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти (код 19010201), пені у розмірі 73023 грн. 15 коп., нарахованої на суму за сплату екологічного податку від розміщення відходів у спеціально відведених місцях (код 19010301), пені у розмірі 142306 грн. 94 коп., нарахованою на суму сплати збору за спеціальне використання води (код 13020100).

Стягнути з Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4872 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 28 січня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.