Постанова № 55466122, 03.02.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"03" лютого 2016 р. Справа № 817/2010/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю сторін:

від позивача: Пилипчук Ю.Б.

Бороденко О.Ф.,

від відповідача: Кузьмич Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЄВРОШПОН-СМИГА" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" вересня 2015 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ЄВРОШПОН-СМИГА" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач звернувся з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.02.2015 року №0000282200, №0000292200, №0000302200, №0000312200.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що висновки податкового органу зазначені в акті перевірки від 30.01.2015 року №44/22/30981499 є надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються документально. Зазначив, що висновки податкового органу про завищення валових витрат в сумі 282 689,74 грн. не відповідають вимогам Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 та п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, а прямі матеріальні витрати зменшені на вартість зворотних відходів, отриманих в процесі виробництва. Також вважає необґрунтованими висновки податкового органу про неправомірне віднесення до собівартості витрати на поліпшення основних засобів в межах 10 % балансової вартості основних засобів в розмірі 1 531 168 грн. за 2012 рік та 1 346 125 грн. за 2013 рік.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області від 14.02.2015 № 0000292200, № 0000312200, № 0000302200 та № 0000282200 в частині визнання грошового зобов'язання на суму 3411,12 грн. в тому числі основний платіж - 2728,90 та штрафні (фінансові) санкції - 682,22 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Приватне акціонерне товариство "ЄВРОШПОН-СМИГА" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити в повній мірі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлено, що працівниками Дубенської ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Єврошпон-Смига» за результатами якої складено акт перевірки від 30.0.2015 року №44/22/30981499.

Висновками акта перевірки встановлено порушення ПрАТ «Єврошпон-Смига»:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст. 146 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 282 493,15 грн., в т.ч. по звітних періодах за 2 кв. 2012 року в сумі 10068,56 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 7399,42 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 57 917,02 грн., за 2013 рік - 207 108,15 грн.;

- п.44.1 ст. 44, п.198,2, п.198,3, п.198,6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 8701,17 грн., в т.ч. за вересень 2012 року - 8701,17 грн., та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 25 760,52 грн. в т.ч. за грудень 2013 року в сумі 25 760,52 грн.;

- ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: не надходження валютної виручки за експортовану продукцію на суму 9580,34 євро при виконанні умов контракту №09-12-2011 від 09.12.2011 з фірмою-нерезидентом «BALTI SPOON».

На підставі результатів проведеної перевірки Дубенською ОДПІ 14.02.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000282200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 353 160,44 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 282 493,15 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 70 623,29 грн.;

- №0000292200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 10 876,46 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 8701,17 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2175,29 грн.;

- №0000312200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25 761 грн.;

-№0000302200 про нарахування суми грошового зобов'язання за платежем: пеня у сфері ЗЕД в розмірі 63 052,88 грн.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції покликався на правомірність висновків перевіряючих податкового органу про завищення позивачем собівартості продукції за перевіряємий період в сумі 282689.74 грн. та в частині порушення позивачем вимог п. 142.12 ст. 146 ПКУ в частині завищення собівартості готової продукції на суму 1153334,57 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

З акту перевірки № 44/22/30981499 від 30.01.2015 року вбачається, що перевіряючі прийшли до висновку про порушення позивачем пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України ПрАТ "Єврошпон-Смига" чим завищено собівартість продукції за перевіряємий період в сумі 282689,74 грн. в т.ч. за 2 квартал 2012 року 39905,50 грн., за 3 квартал 2012 року - 30280,56 грн., за 4 кв. 2012 року - 29325,76 грн., за 2013 рік - 183177,92 грн. Вказане правопорушення виникло в результаті не проведення коригування собівартості реалізованої продукції на вартість зворотних відходів та супутньої продукції.

Позивач заперечуючи проти даного правопорушення зазначив, що на підприємстві ведеться облік готової продукції, напівфабрикатів та зворотних відходів. Вартість утворених в процесі виробництва зворотних відходів підприємство сторнує (віднімає) із собівартості готової продукції (Дт-209,203 КТ-23) і оприбутковує на складі за ціною передбаченою ПСБО, а саме ціною можливого використання, як виробничих запасів для подальшого використання.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 138.8.1. ПКУ, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 2.13 розділу 2 Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом МФУ від 10 січня 2007 року, зворотними відходами по своїй суті є залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва робіт (послуг) і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або використовуються не за пряним призначенням, а також реалізуються на сторону;

П.12 Положень (Стандартів) Бухгалтерського обліку 16 визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Згідно п. 11 Положень (Стандартів) Бухгалтерського обліку 16, згідно якого, виробнича собівартість продукції зменшується на вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Слід зазначити, що позивачем враховано положення п. 12 П(С)БО 16 «Витрати», а саме: зменшено прямі матеріальні витрати на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в п. 11 цього Положення (стандарту). Наведені обставини підтверджено бухгалтерськими проводками по Дебету pax. 203 «Паливо» , 209 «Інші матеріали» та Кредиту pax. 23 «Виробництво». Так, за період з квітня по грудень 2012 року було зменшено собівартість виготовленої продукції на суму 173810,73 грн., у т.ч. по Д-ту pax. 203 «Паливо» та К-ту pax. 23 «Виробництво» на суму 102154,16 грн. та по Д-ту pax. 209 «Інші матеріали» та К-ту pax. 23 «Виробництво» на суму 71656,57 грн.; за 2013 рік - на суму 330906,84 грн., у т.ч. по Д-ту pax. 203 «Паливо» та К-ту pax. 23 «Виробництво» на суму 173155,51 грн. та по Д-ту pax. 209 «Інші матеріали» та К-ту pax. 23 «Виробництво» на суму 157751,33 грн.

Зворотні відходи товариством використано на самому підприємстві в технологічному процесі виготовлення продукції, а тому вони вважаються запасами відповідно до п. 4 П(С)БО "Запаси"

Відповідно до п. 5 П(С)БО 9, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Зворотні відходи є активами, оскільки відповідають всім критеріям визнання активів, зокрема, передбачають, що товариство в майбутньому отримає пов'язані з ними економічні вигоди.

При цьому, актив визнається тоді, коли можлива його достовірна оцінка. Встановлено, що позивач зворотні відходи оцінював за вартістю можливого використання. У п. 11 П(С)БО 16 зазначено, що «виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві». Отже, метод оцінки зворотних відходів в позивача відповідає вимогам чинного законодавства. Зазначений метод випливає з того факту, що економічні вигоди від активу товариство отримує шляхом його використання на самому підприємстві.

При подальшому використанні зворотних відходів на виробництво їх вартість списується на рахунок 23 «Виробництво», що відповідає вимогам Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом МФУ від 30.11.1999р. №291.

В листі ДПА України від 25.07.2011р. № 13410/6/15-0315 вказано на те, що «керуючись статтею 5 «Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами» Податкового кодексу України для регулювання відносин під час визначення об'єкта оподаткування на прибуток застосовується поняття «актив», визначене Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку».

В пп. 138.8.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що прямі матеріальні витрати, які входять до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, «зменшується на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються в порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку».

Встановлено, що бухгалтерською проводкою по Дебету pax. 20 та Кредиту pax. 23 ПАТ "ЄВРОШПОН-СМИГА" виконало названу вимогу податкового законодавства та зменшило у періоді з 1 квітня по 31 грудня 2012 року собівартість реалізованої продукції на суму 173810,73 грн. та за 2013 рік зменшено собівартість реалізованої продукції на суму 330906,84 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем відображено в бухгалтерському обліку операції по оприбуткуванню зворотних відходів та визначено собівартість виготовленої готової продукції відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 16 «Витрати» та Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів № 2. В податкових деклараціях з податку на прибуток за 2012 та 2013 роки позивачем відображено собівартість реалізованих товарів відповідно до вимог пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПКУ.

Слід зазначити, що операції по використанню оприбуткованих зворотних відходів в бухгалтерському та податковому обліку розглядаються як відокремлені господарські операції з виробничими запасами. При цьому, у звітному (податковому) періоді, коли реалізовується продукція, при виготовленні якої було використано ці зворотні відходи, їх вартість відноситься до витрат та зменшує об'єкт оподаткування.

Встановлено, що зворотні відходи: рванина, відструги та горбиль ПрАТ «ЄВРОШПОН-СМИГА» використано у виробництві для опалення парильних ям. У даному випадку вартість зворотних відходів не відноситься до прямих матеріальних витрат, а включається до складу загальновиробничих витрат, а саме: витрат на опалення на підставі п.п. «д» п. 138.8.5 ст. 138 ПКУ. Тирсу позивачем використано для виготовлення паливних брикетів, які реалізовуються покупцям. При реалізації паливних брикетів вартість тирси включається до собівартості даної продукції у складі прямих матеріальних витрат відповідно до вимог пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПКУ, оскільки є вартістю сировини, що утворює основу виготовленого товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно відображено операції по використанню зворотних відходів в бухгалтерському та податковому обліку, а тому висновки відповідача про завищення ПАТ "ЄВРОШПОН-СМИГА" собівартість продукції за перевіряємий період в сумі 282689,74 грн. в т.ч. за 2 квартал 2012 року 39905,50 грн., за 3 квартал 2012 року - 30280,56 грн., за 4 кв. 2012 року - 29325,76 грн., за 2013 рік - 183177,92 грн. є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Що стосується висновків перевіряючих про порушення позивачем вимог п. 146.12 ст. 146 ПКУ в результаті чого ним завищено собівартість готової продукції в сумі 1153334,57 грн., у т.ч. у 4 кв. 2012 року у розмірі 246469,57 грн. та у 2013 році у розмірі 906865,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що ПрАТ «ЄВРОШПОН-СМИГА» здійснює облік ремонту та поліпшення основних засобів відповідно до вимог розд. 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561 (надалі - Методрекомендації № 561) та п. 14, п. 15 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92. При цьому, в наказі про облікову політику позивача не передбачено збільшення первісної вартості основних засобів на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єктів, визначених у порядку, встановленому податковим законодавством. Дана методологія відповідає нормам п. 31 Методрекомендацій № 561 та п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби». Відповідно до вимог вказаних вище норм законодавства та обраної в товаристві облікової політики витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання включаються до складу витрат звітного періоду. Витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів в товаристві визнаються витратами звітного періоду, окрім випадків, коли витрати на капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів.

Податковий кодекс встановлює інші правила щодо відображення у складі податкових витрат витрат, пов'язаних з проведеними ремонтами (поліпшенням) основних засобів. Так, відповідно до п. 146.12 ст. 146 розділу III Податкового кодексу України затрати на ремонт (поліпшення) основних засобів включаються до податкових витрат у періоді здійснення ремонту (поліпшення) основних засобів у межах 10%-го ремонтного ліміту. Ремонтний ліміт розраховують як 10% від сукупної балансової вартості всіх основних засобів на початок звітного податкового року.

Слід наголосити, що в ПрАТ «ЄВРОШПОН-СМИГА» відрізняється бухгалтерський облік витрат на ремонти (поліпшення) основних засобів від податкового обліку. Для узагальнення даних щодо віднесених до складу податкових витрат сум по проведеним поліпшенням основних засобів в позивача використовуються спеціальні позабалансові рахунки:

- рахунок ОСЗ, на якому накопичується інформація про поточний ремонт в податковому обліку в межах 10% ліміту;

- рахунок ОСИ, на якому накопичується інформація про капітальний ремонт, модернізацію, модифікацію, дообладнання в податковому обліку в межах 10% ліміту;

- рахунки Н10 і НІ3 - для податкового обліку первісної вартості основних засобів та амортизації відповідно.

Сума ремонтного ліміту зафіксована позивачем у графі 2 Таблиці 2 до податкової декларації по податку на прибуток: за 2012 рік - 1531168 грн та за 2013 рік - 1346125 грн.

Слід відмітити, що відповідно до п. 32 Методрекомендацій № 561 та п. 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

В податковому обліку відповідно до п. 138.8ст. 138 ПКУ до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів відносяться загальновиробничі витрати. В п.п. "г" п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПКУ включено до складу загальновиробничих витрат витрат на утримання та експлуатацію основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Таким чином, згідно норм Податкового кодексу України сума цих витрат (на відміну від витрат на ремонт та поліпшення) включається повністю й прямо до витрат.

Згідно з п. 1.3 розділу І цього Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 № 102;

- технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування;

- ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин;

- поточний ремонт (ПР) - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і(або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами);

- капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

При використанні виробничого обладнання відповідними службами товариства систематично здійснюється технічне обслуговування, яке передбачено в нормативно-технічній або експлуатаційній документації та яке виконується за результатами безперервного контролю технічного стану обладнання.

Встановлено, що згідно Журналу-ордеру та Відомості по рахунку 207 «Запасні частини» за період з 01 квітня по 31 грудня 2012 року на технічне обслуговування обладнання було використано запасних частин на суму 36500,64 грн. та у 2013 році - на суму 489518,33 грн.

Щодо операцій із заміни на дорожньо-транспортних засобах (далі - ДТЗ) шин та акумуляторних батарей, то п.3.19 та п.3.20 Положення №102 визначено, що такі операції не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ. Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин та порядок їх коректування в залежності від умов експлуатації викладені у нормативному документі «Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин», затверджених наказом Мінтрансу України від 12.12.1997 №420. Зазначені норми обов'язкові для використання автотранспортними підприємствами незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості. Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних ший колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.05.2006 №488.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що операції із заміни акумуляторних батарей та шин згідно з нормами експлуатаційного пробігу належать до технічного обслуговування автомобільного транспорту, і витрати, пов'язані з їх придбанням, є витратами з утримання основних засобів, які на підставі норм ст.138 ПКУ враховуються у складі:

- загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, якщо транспортні засоби належать до основних засобів загальновиробничого призначення (пп.138.8.5 п. 138.8 ст.138 ПКУ);

- адміністративних витрат, якщо транспортні засоби належать до основних засобів загальногосподарського призначення (гш.138.10.2 п. 138.10 ст.138 ПКУ);

- витрат на збут, якщо транспортні засоби пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПКУ).

За період з 01 квітня по 31 грудня 2012 року товариством було списано на витрати вартість акумуляторних батарей, шин та фільтрів на суму 53799,36 грн.

На техобслуговування транспортних засобів було списано витрат у 2013 році на суму 61795.99 грн.

Крім того, позивач в своїй господарській діяльності використовує виробниче обладнання, яке протягом року потребує заміни ріжучого інструменту - пил та ножів. Такий ріжучий інструмент товариство обліковує у складі запчастин на pax. 207 «Запасні частини», що не відповідає вимогам Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (надалі - Інструкція № 291). Вказані інструменти за своїм призначенням не відносяться до запасних частин та повинні обліковуватись на pax. 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». Відповідно до Інструкції № 291 до малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо. Отже, вартість використаного ріжучого інструменту при його заміні не відноситься до витрат по ремонту, а включається до загальновиробничих витрат.

За даними оборотно-сальдової відомості по рах. 207 «Запасні частини» списано на виробництво протягом періоду з 01 квітня 2012 рощ по 31 грудня 2012 року інструменту на суму 394212,59 грн. та за 2013 рік - на суму 292896,30 грн.

Таким чином, віднесено на витрати в бухгалтерському обліку з pax. 207 «Запасні частини» вартість запчастин, які не відносяться до витрат по ремонту основних засобів за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 484512,59 грн. та за 2013 рік на суму 844210,62 грн. Вказані витрати підлягають включенню до складу загальновиробничих витрат у повному обсязі відповідно до п.п. «г» п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПКУ.

Крім того, колегією суддів враховано, що з pax. 207 «Запасні частини» списувались запасні частини, які були використані на утримання та експлуатацію інших необоротних активів, які обліковуються на pax. 112 «Інші необоротні матеріальні активи». Оскільки вказані активи не відносяться до основних засобів відповідно до вимог п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, то на підставі п.п. «г» п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПКУ такі витрати відносяться до складу валових витрат у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідечем безпідставно зменшено витрати позивача, які понесені і облікуються в повній відповідності до вимог ПКУ, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції про порушення ПрАТ «ЄВРОШПОН-СМИГА» вимог п. 146,12 с. 146 ПКУ, що полягало в завищені собівартості готової продукції в сумі 1153334,57 грн.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, про задоволення позовних вимог у повній мірі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЄВРОШПОН-СМИГА" задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" вересня 2015 р. скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "03" лютого 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне акціонерне товариство "ЄВРОШПОН-СМИГА" вул.Заводська,1,смт.Смига,Дубенський район, Рівненська область,35680

3- відповідачу/відповідачам: Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Грушевського,134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35604

4-третій особі: - ,