Постанова № 55465938, 05.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 жовтня 2011 р. № 2-а- 9924/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3В.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № НОМЕР_1 від 14.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на 43376,25 грн. у тому числі за основним платежем 34701,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8675,25 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м.Харкова було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 11.06.2010 року по 15.06.2011 року за результатами якої було складено акт №1333/17-2185215836 від 01.07.2011 року. У відповідності до висновку акту ДПІ зазначається, що перевіркою встановлено наступні порушення ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України та порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 34701,00 грн. За результатами акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення №0000481702 від 14.07.2011р. на загальну суму 43 376,25 грн. в тому числі за основним платежем 34701,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 8675,25 грн. Позивач не згоден з висновками акту перевірки та вважає, що вони не відповідають дійсному стану справ і суперечать вимогам чинного законодавства України. Зазначені суми в податковому повідомленні-рішенні є такими, що визначені неправомірно, а податкове повідомлення-рішення є незаконним і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позов та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 11.06.2010 року по 15.06.2011 року за результатами якої було складено акт №1333/17-2185215836 від 01.07.2011 року. У відповідності до висновку акту ДПІ зазначається, що перевіркою встановлено наступні порушення ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України та порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 34701,00 грн. За результатами акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення №0000481702 від 14.07.2011р. на загальну суму 43 376,25 грн. в тому числі за основним платежем 34701,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 8675,25 грн.

На підставі наданих позивачем до суду документів встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Промспец консалтинг» було укладено договори купівлі-продажу: № б/н від 21.09.2010 року; №б/н від 18.10.2010 року; № б/н від 25.10.2010 року; № б/н від 25.11.2010 року, № б/н від 17.12.2010 року. Згідно умов договору позивач придбав у ТОВ «Промспец консалтинг» товарно-матеріальні цінності, а саме: столи, стільці, скатертини, тарілки, ложки та інше. Сума договору формується загальною кількістю товару, згідно з накладними підписаними обома сторонами та у відповідності до рахунків-фактур.

Також судом встановлено, що на підставі договору № б/н від 21.09.2010 року у відповідності до рахунку-фактури № 15 від 28.09.2010 року було виписано видаткову накладну від 28.09.2010 року та податкову накладну від 28.09.2010 року № 289 на суму 36496,51 грн.; на підставі договору № б/н від 18.10.2010 року було виписано видаткову накладну № 25 від 22.10.2010 року та податкову накладну від 22.10.2010 року № 846 на суму 32923,20 грн.; на підставі договору № б/н від 25.10.2010 року у відповідності до рахунку-фактури від 27.10.2010 року було виписано видаткову накладну від 27.10.2010 року та податкову накладну від 27.10.2010 року № 921 на суму 20676,00 грн.; на підставі договору № б/н від 25.11.2010 року було виписано видаткову накладну від 26.11.2010 року та податкову накладну від 26.11.2010 року № 1827 на суму 55538,22 грн.; на підставі договору № б/н від 17.12.2010 року у відповідності до рахунку-фактури № 53 від 21.12.2010 року було виписано видаткову накладну від 21.12.2010 року та податкову накладну від 21.12.2010 року № 2746 на суму 41694,00 грн.

Також слід зазначити, що розрахунки по даному договору проведено, що підтверджується виписками банку, які додані до матеріалів справи. Перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснено на мікроавтобусі CHEVROLET, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ХАС №563267.

Суду також надано позивачем копію Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 року по справі № 2а-3002/11/2070, якою залишено без змін постанову суду першої інстанції згідно якої скасовано наказ ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова № 189 від 25.02.2011 року на проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Проспец консалтинг»та визнано неправомірними дії щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Промспе консалтинг»з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 по 31.12.2010 на підставі якої було складено акт перевірки від 10.03.2011 № 349/23-03-05/37091549.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку на наданні податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Факт того, що контрагент ТОВ «Промспец консалтинг» є платником податку на додану вартість не заперечується ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова та підтверджується, зокрема, даними розміщеними на офіційному сайті Державної податкової адміністрації України.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

На час складення податкових накладних ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Промспец консалтинг» рахувалися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств та «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії. Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за № 610/12484, собівартість кваліфікаційного активу це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, повязаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.

Щодо твердження відповідача щодо нікчемності правочину суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між підприємствами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для нарахування податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_3

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. З ст. 70 КАС України, суд дійшов висновку, що прийняте Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і повино бути скасовано, як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України , Законом України „Про податок на додану вартість", ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова № НОМЕР_1 від 14.07.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10.10.2011 року.

СуддяКухар М.Д.