Ухвала суду № 55465543, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Київ К/800/37687/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Юрченко В.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 року

у справі № 820/3555/15

за позовом ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4)

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Куп'янська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування висновку, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулась у квітні 2015 року до суду з адміністративним позовом до Куп'янської ОДПІ про визнання протиправним та скасування висновку від 16.02.2015 року № 442/74/20-26-17-01-51.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 року, позов задоволено частково: скасовано висновок Куп'янської ОДПІ від 16.02.2015 року № 442/74/20-26-17-01-51 в частині встановлення недостовірності відомостей у поданій громадянкою ОСОБА_4 податковій декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік від 19.03.2014 року щодо не відображення земельної ділянки площею 0,0562 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки від 15.06.2005 року). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади».

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник підлягає заміні правонаступником у зв'язку із реорганізацією Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області у Куп'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Харківської митниці Міндоходів від 24.12.2014 року № 06-о ОСОБА_4 прийнято на роботу в порядку переведення з 25.12.2014 року на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Тополі» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці Державної фіскальної служби.

19.03.2014 року ОСОБА_4 подано декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, в розділі відомості про нерухоме майно якої, позивачем вказало житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі запиту Харківської митниці Державної фіскальної служби України про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» та заяви позивача відповідачем проведено перевірку достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», за результатами якої складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» від 16.02.2015 року № 442/74/20-26-17-01-51.

З наявного у матеріалах справи висновку вбачається, що у поданій декларації від 19.03.2014 року про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік громадянкою ОСОБА_4 не відображено земельну ділянку площею 0,0562 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки від 15.06.2005 року, пояснення від 13.02.2015 року).

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Положеннями п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» визначено, що перевірці підлягає достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до с. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами

За змістом ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами ст. 126 ЗК України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Як свідчать матеріали справи, оскаржуваний висновок сформовано контролюючим органом на підставі запитів, які надсилалися до Центральної бази Державного реєстру фізичних осіб ДФС України, відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Куп'янського міськрайонного управління юстиції, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державної авіаційної служби України, Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Куп'янського, Шевченківського та Дворічанського районів, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Харківській області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Харківської митниці ДФС, Державного агентства земельних ресурсів України.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначений висновок складено відповідачем без урахування відповідей, зокрема з відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Куп'янського міського управління юстиції та з обласних управлінь Держземагентства.

Відповідно до наявного у матеріалах справи листа Управління Держезагентства у Куп'янському районі Харківської області від 25.02.2015 року № 31-20.03.0.03-984/2-158, документи, які посвідчують право власності або право користування на земельну ділянку по м. Куп'янськ і Куп'янському району на ім'я ОСОБА_4 відсутні (не зареєстровані).

При цьому, судами вірно зауважено, що відповідно до оскаржуваного висновку від 16.02.2015 року № 442/74/20-26-17-01-51, ОСОБА_4 не відображено земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки від 15.06.2005 року, однак, згідно вказаного договору подружжя: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частинах кожний прийняли у власність 2/5 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться на АДРЕСА_1, та з приватизованої земельної ділянки площею 0,1 га - в розмірі 0,0562 га, розташовану за вказаною адресою, та яка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд.

Крім того, у ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_4 зверталась до ТОВ «Земельно-кадастрове бюро м. Куп'янська» для оформлення державного акту на земельну ділянку, однак, листом від 25.02.2015 року № 76 ТОВ «Земельно-кадастрове бюро м. Куп'янська» повідомило позивача про те, що відповідно до земельного законодавства не можливо здійснити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі лише на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2005 року, а без технічної документації із землеустрою неможливо здійснити реєстрацію в державному земельному кадастрі та отримати свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що договір купівлі-продажу змеленої ділянки не є правовстановлюючим документом на землю, а лише є підставою для внесення даних до Укрдержреєстру, у зв'язку з чим, враховуючи відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, позивачем правомірно не було вказано її у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій у повній мірі визначили безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного висновку відповідача в частині про встановлення недостовірних відомостей у поданій позивачем податковій декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік від 19.03.2014 року щодо не відображення даної земельної ділянки, та правомірно частково задовольнили позовні вимоги ОСОБА_4

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Куп'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області на Куп'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 року у справі № 820/3555/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) І.В. Приходько Помічник судді підпис (підпис) В.П. Юрченко