Ухвала суду № 55465334, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Київ К/800/2593/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській областіна постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 рокута ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 рокуу справі№821/1226/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Херсонський комбінат хлібопродуктів» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 грудня 2013 року № 0000871502.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, позов задоволено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 20 по 26 листопада 2013 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» з питання достовірності нарахування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за серпень, вересень 2013 року.

За результатами перевірки 02 грудня 2013 року складено акт №1650/21-03-15-02/00952367.

Відповідно до висновків згаданого акта, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2013 року на 723974,00 грн. та занижено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за вересень 2013 року на 723974 грн.

На підставі акта перевірки 11 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000871502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 723974 грн. за вересень 2013 року та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 361987 грн.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем проведено оплату сум податку на додану вартість, які заявлені ним до відшкодування у вересні 2013 року.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України). Саме нормами зазначеної статті регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Як зазначено в акті перевірки підставою для висновку про допущення платником податків вимог Податкового кодексу України під час визначення суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів стало виявлення під час перевірки факту проведення позивачем оплати у серпні місяці 2013 року за товар, поставлений йому у жовтні, грудні 2012 року та січні 2013 року.

При цьому судами встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи і дослідженими судами документами проведення позивачем оплати товарів та послуг, придбаних у контрагентів у попередніх податкових періодах.

Зазначене також не заперечується і податковим органом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставне зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування оскаржуваним податковим повідомленням - рішення.

Посилання відповідача на включення до суми бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у серпні за поставлений у інші місяці товар, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наведеними вище положеннями Податкового кодексу України закріплено право на відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених платником без встановлення обмежень по періоду отримання товарів (послуг) за які здійснено таку оплату.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі №821/1226/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна