Ухвала суду № 55465315, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Київ К/800/64116/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року

у справі № 2а-10777/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоілком-Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоілком-Україна» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 вересня 2012 року № 0004562300/15609, № 0004572300/15608, № 0004592300/15607.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30 травня 2011 року по 31 травня 2011 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова на підставі наказу від 25 травня 2011 року № 583 та постанови слідчого з ОВС ВРКС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області старшого лейтенанта податкової міліції Малецького О.О. від 05 травня 2011 року, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів по взаєморозрахунках з ПП «Філгуд», ТзОВ «Продторгсервіс» ТзОВ «ТД «Євромаркет», ПП «Варантторг». За результатами перевірки складено акт №977/23-118/34306922 від 06 червня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7577820,00 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 5852126,00 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача, стала відсутність, на його думку, реального виконання господарських операцій позивача з контрагентами.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2012 року: № 0004562300/15609, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибутку на 9472275,00 грн., в тому числі 7577820,00 грн. - основний платіж, 1894455,00 грн. - штрафна санкція; № 0004572300/15608, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7315158,00 грн., в тому числі 5852126,00 грн. - основний платіж, 1463032,00 грн. - штрафна санкція; № 0004592300/15607, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 14852,00 грн.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що акт, складений за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи, не може бути підставою для винесення податкових повідомлень рішень до набрання законної сили вироком суду у відповідній справі або рішенням про закриття кримінальної справи.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що на момент винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень вищезазначені судові рішення прийняті не були, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі № 2а-10777/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна