Постанова № 55464903, 02.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа№ 910/14713/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 01.12.2015 року по справі № 910/14713/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року у справі № 910/14713/15 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім"

до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності

"Укрінтеренерго"

про стягнення 1 286 052,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" про стягнення 1 286 052,73 грн. заборгованості, з якої: 826 931,47 грн. - основний борг; 172 624,25 грн. - пеня, 11 858,77 грн. - 3% річних та 274 641,24 грн. - інфляційні втрати.

27.07.2015 року представник позивача подав додаткові документи та клопотання про відмову від позову в частині, що стосується відповідача-2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2015 року провадження у справі № 910/14713/15, в частині вимог до виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" - припинено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року у справі № 910/14713/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" 826 931,47 грн. основної заборгованості, 171 404,92 грн. пені, 10 446,66 грн. 3% річних, 274 641,24 грн. інфляційних втрат та 25 668,48 грн. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, виробнича філія Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року у справі № 910/14713/15 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 826 931,47 грн.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" по справі № 910/14713/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Тищенко О.В., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2015 року по справі № 911/14713/15 повернуто апеляційну скаргу виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" скаржнику.

Постановою Вищого господарського суду від 04.11.2015 року ухвалу апеляційної інстанції скасовано, справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для перегляду по суті.

12.11.2015 року до Київського апеляційного господарського суду повернули матеріали справи та апеляційну скаргу з касаційної інстанції на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року у справі № 910/14713/15. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 826 931,47 грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" по справі № 910/14713/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва П.В., суддів Куксова В.В., Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року прийнято апеляційну скаргу виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" до провадження та призначено до розгляду на 01.12.2015 року.

26.11.2015 року від виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" надійшло клопотання про долучення додаткових матеріалів.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/14713/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року по справі № 910/14713/15 прийнято апеляційну скаргу виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" до провадження зазначеною колегією.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року по справі № 910/14713/15 продовжено строк розгляд апеляційної скарги виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" та відкладено її розгляд на 02.02.2016 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року у справі № 910/14713/15 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засідання, призначеному на 02.02.2016 року, надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року по справі № 910/14713/15 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2014 року між державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" (виконавець, позивач) укладено договір про надання послуг №278 (а.с. 14-16).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується своїми силами і засобами за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату наступні послуги, а саме: "Перевезення вантажів залізничним транспортом" (послуги з перевезення залізничним транспортом, одержання вагонів, цистерн) - послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом в межах під'їзних залізничних колій від/до станції Калуш до/від ВФ "Калуська ТЕЦ" (надалі іменуються "послуги"), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

За умовами п. 2.1. договору замовник надає виконавцю листи-замовлення шляхом відправлення факсограми із додатковим усним дублюванням даного замовлення по телефону та нарочним направленням на адресу виконавця.

Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, що підписується повноважними представниками сторін. При цьому підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Пунктами 5.1., 5.2. договору, в редакції додаткової угоди №2 про внесення змін та доповнень від 17.10.2014 року (а.с. 13), сторони погодили, що вартість фактично наданих послуг виконавцем становить: за організацію подачі та збирання вагонів вартість - 3,96 грн. за 1 т/км з ПДВ; за організацію маневрової роботи - 700,00 грн. за 1 годину роботи локомотива з ПДВ. Загальна орієнтовна вартість послуг за даним договором становить 12 165 173,12 грн. з ПДВ.

Оплата вартості обумовлених цим договором послуг проводиться замовником на поточний рахунок виконавця протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 6.2. договору).

Згідно з п.п. 8.1., 8.2. договору він набуває чинності з дня двостороннього підписання та діє до 31.12.2014 року, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 844 277,24 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг №221 від 12.12.2014, №222 від 13.12.2014, №223 від 14.12.2014, №224 від 15.12.2014, №225 від 17.12.2014, №227 від 18.12.2014, №228 від 19.12.2014, №229 від 19.12.2014, №230 від 20.12.2014, №231 від 25.12.2014 та №244 від 29.12.2014 (а.с. 17-27).

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання виконав частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 826 931,47 грн.

05.02.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" зверталося до виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" з листом № 01/05, в якому просило здійснити оплату 826 931,47 грн. заборгованості.

Однак, відповіді на лист не надійшло.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" про стягнення 1 286 052,73 грн. заборгованості, з якої: 826 931,47 грн. - основний борг; 172 624,25 грн. - пеня, 11 858,77 грн. - 3% річних та 274 641,24 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що оплата вартості обумовлених цим договором послуг проводиться замовником на поточний рахунок виконавця протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Як установлено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, факт надання позивачем послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань підтверджений матеріалами справи, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 826 931,47 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 172 624,25 грн. - пені, 11 858,77 грн. - 3% річних та 274 641,24 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 9.7. договору сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виходячи від суми заборгованості.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені у сумі 171 404,92 грн., 3% річних - 10 446,66 грн. та 274 641,24 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, - є правом суду. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 №3-35гс13.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Однак, відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а також не довів факту порушення інших інтересів відповідача (крім майнових) внаслідок стягнення неустойки.

Щодо посилань скаржника на понесення з його боку збитків в сумі 803 230,92 грн., що підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року у справі № 909/73/15, колегією суддів не береться до уваги, оскільки предметом розгляду справи № 909/73/15 було стягнення з позивача у зв'язку з недотриманням строків збирання та перевезення вагонів зі станції Калуш до Калузької ТЕЦ завданих відповідачу збитків - втрат за зберігання вантажів в сумі 384 223,92 грн. в період з 02.10.2014 року по 23.10.2014 та втрат за користування вагонами в сумі 419 007,00 грн. в період з 21.09.2014 року по 31.10.2014 року. Предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги у період з 12.12.2014 року по 29.12.2014 року.

Крім того, сторони не позбавлені права здійснити взаємозарахування під час виконання даних рішень.

Щодо посилань скаржника на дефіцит обігових коштів ДПЗД "Укрінтеренерго", зупинку виробничого процесу теплоелектроцентралі через простій ТОВ "Карпатенергохім" і ЗАТ "Лукор", а також на необхідність погашення заборгованості за спожиті обсяги природного газу, то вони до уваги також не беруться оскільки за приписами ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року у справі № 910/14713/15 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року у справі № 910/14713/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року у справі № 910/14713/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14713/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

А.І. Мартюк