Постанова № 55464868, 12.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа№ 911/3689/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Власова Ю.Л.

при секретарі судового засідання - Сташук Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 (дата підписання 12.10.2015)

по справі №911/3689/15 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд»

про стягнення 11 563,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 06.10.2015 у справі №911/3689/15 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» про стягнення 11 563,98 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського Київської області від 06.10.2015 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 у справі №911/3689/15 передано на розгляд суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Власова Ю.Л., Станіка С.Р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 у справі №911/3689/15 до провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 01.12.2015.

23.11.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява, в якій позивач просить провести розгляд справи за відсутності свого представника.

У судове засідання 01.12.2015 з'явився представник відповідача, який подав відзив на апеляційну скаргу та просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник позивача у судове засідання 01.12.2015 не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 розгляд апеляційної скарги у справі №911/3689/15 відкладено на 16.12.2015.

10.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив розгляд справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 у справі №911/3689/15 провести за відсутності представника скаржника.

У судове засідання 16.12.2015 з'явився представник відповідача, представник позивача у зазначене судове засідання не з'явився.

В судовому засіданні 16.12.2015 представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги у справі №911/3689/15 на п'ятнадцять днів на підставі статей 69, 102 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд апеляційної скарги у справі №911/3689/15 на 12.01.2016. Крім того, зазначеною ухвалою суд зобов'язав позивача подати додаткові документи.

04.01.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив розгляд справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 у справі №911/3689/15 здійснити за відсутності представника скаржника. Крім того, на виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 16.12.2015, представником позивача додано до заяви витребувані судом додаткові документи.

У судове засідання 12.01.2016 представники сторін не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, явка яких в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.06.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик/позивач) та громадянином ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0102-14-00183, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язаних зокрема з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом Mitsubishi Lancer EVO X, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

10.12.2014 в м. Києві на вулиці Якуба Коласа відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю застрахованого транспортного засобу марки Mitsubishi Lancer EVO X, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням громадянина ОСОБА_2, та транспортного засобу марки Mercedes-Benz GL450, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням громадянина ОСОБА_3, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23.12.2014 у справі №759/21248/14-п встановлено, що 10.12.2014 громадянин ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz GL450, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Якуба Коласа в місті Києві в порушення вимог п. 10.9. Правил дорожнього руху України під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Mitsubishi Lancer EVO X, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням громадянина ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Зазначеною постановою громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23.12.2014 у справі №759/21248/14-п встановлено, що 10.12.2014 громадянин ОСОБА_2, керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer EVO X, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, по вул. Якуба Коласа в місті Києві в порушення вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України в залежності від швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Mercedes-Benz GL450, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Зазначеною постановою громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Українська страхова група» автомобіль Mitsubishi Lancer EVO X, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

10.12.2014 страхувальник за Договором - громадянин ОСОБА_2 звернувся до позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на рахунок СТО для здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу була визначена ремонтним підприємством (СТО) - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко Центр Київ» на підставі висновку/калькуляції №00001315 від 11.12.2014, складеного на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована пунктом 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 22 795,09 грн.

Як свідчать матеріали справи, згідно страхового акту №ДККА-41694 від 18.12.2014 та страхового акту №ДККА-41694/1 від 06.02.2015, позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» визначено належну до сплати страхувальнику за Договором - ОСОБА_2 суму страхового відшкодування - 22 795,09 грн. (21 655,34 грн. + 1 139,60 грн.).

У відповідності до умов Договору добровільного страхування сума страхового відшкодування в загальній сумі 22 795,09 грн. була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Центр Україна», що підтверджується платіжним дорученням №30425 від 18.12.2014 на суму 21 655,34 грн. та платіжним дорученням №2370 від 06.02.2015 на суму 1 139,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату вчинення ДТП 10.12.2014 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Mercedes-Benz GL450 4matic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - громадянкою ОСОБА_6 у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Скайд» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ №0481559 (далі - Поліс) з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 1 000,00 грн.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача в порядку регресу страхове відшкодування у розмірі 10 397,47 грн., розрахованого як 50% від 22 794,94 грн. загального розміру страхового відшкодування, виплаченого позивачем, за вирахуванням 1 000,00 грн. франшизи згідно Полісу. Позивачем також заявлено до стягнення 1110,96 грн. пені та 55,55 грн. 3% річних.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем дійсного розміру витрат, що мають бути відшкодовані відповідачем, з огляду на ненадання позивачем доказів на підтвердження того, що шкода, яка завдана автомобілю Mitsubishi Lancer EVO X, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, була оцінена суб'єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а також з огляду на відсутність визначеного ступеня вини учасників ДТП, що впливає на розмір відшкодування кожним з них. У стягненні пені суд відмовив з огляду на відсутність договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем, а відмовляючи в стягненні 3% річних виходив з відсутності обов'язку відповідача по сплаті нарахованої позивачем суми страхового відшкодування.

Проте, колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками місцевого господарського суду та виходить з наступного.

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За приписами статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За приписами пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У відповідності до пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані збитки власнику автомобіля Mitsubishi Lancer EVO X, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач, а до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, перейшло право вимоги до відповідача, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Mercedes-Benz GL450 4matic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього автомобіля.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За змістом ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з ч. ч. 4, 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Порядок розрахунку та здійснення страхових виплат погоджено сторонами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0102-14-00183 від 26.06.2014.

На виконання вказаного договору, у зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, позивачем було складено страхові акти №ДККА-41694 від 18.12.2014 та №ДККА-41694/1 від 06.02.2015, розрахунки страхового відшкодування з урахуванням розміру вартості відновлювального ремонту та виплачено страхове відшкодування в розмірі 22 795,09 грн.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Судова колегія зазначає, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Реальним підтвердженням розміру суми страхового відшкодування є саме платіжне доручення про виплату страхового відшкодування, в розмірі якого до страховика перейшло право вимоги відшкодування своїх фактичних витрат до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 № 3-50гс15.

Отже, рахунок-фактура Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Центр Київ» №00001315 від 11.12.2014 та платіжні доручення №30425 від 18.12.2014, №2370 від 06.02.2015 на суму 22 795,09 грн. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0102-14-00183 від 26.06.2014.

До того ж, виходячи з положень п. п. 7.38., 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобіля Mitsubishi Lancer EVO X, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (10.12.2014) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ).

Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Mercedes-Benz GL450 4matic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу була застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Скайд» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ №0481559, то обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм автомобіля марки Mercedes-Benz GL450 4matic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власнику автомобіля Mitsubishi Lancer EVO X, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, в межах фактичних витрат покладається на відповідача.

Пунктом 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Як вбачається, постановами Святошинського районного суду м. Києва від 23.12.2014 у справі №759/21248/14-п встановлено, що ДТП сталося внаслідок порушення обома водіями Правил дорожнього руху, водіїв визнано винними по одній статті без зазначення, хто більше винний. За оцінкою колегії суддів наявні матеріали справи дають підстави стверджувати про обопільну вину кожного з водіїв, тобто 50х50.

Таким чином, позивач вправі вимагати від відповідача оплати лише 50% від виплаченої застрахованій особі суми.

Зважаючи на викладене, та враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ №0481559 розміри лімітів відповідальності та франшизи, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10 397,47 грн. (50% від суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 22 794,94 грн. за вирахуванням франшизи в розмірі 1 000,00 грн.).

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 397,47 грн. витрат з виплати страхового відшкодування є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1 110,96 грн. пені та три проценти річних в розмірі 55,55 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені з огляду на наступне.

Приписами ст. ст. 546, 547, 549 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Таким чином, положення п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не розповсюджуються на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а вказана норма встановлює обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.09.2012 у справі № 4/17-3520-2011.

З огляду на викладене та враховуючи те, що між сторонами відсутні договірні відносини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 110,96 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практикизастосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 55,55 грн. 3% річних, оскільки відшкодування шкоди є мірою відповідальності, а дія ч. 2 ст. 625 ЦК України про обов'язок боржника сплатити на вимогу кредитора три проценти річних від простроченої суми не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 10 397,47 грн. страхового відшкодування. В частині стягнення з відповідача 1 110,96 грн. пені та 55,55 грн. 3% річних позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 у справі №911/3689/15підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 10 397,47 грн. страхового відшкодування з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову щодо стягнення 10 397,47 грн. страхового відшкодування. В решті позовних вимог, оскаржуване рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 у справі №911/3689/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 у справі №911/3689/15 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 10 397,47 грн. страхового відшкодування. В цій частині вимог позов задовольнити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" (07353, Київська обл., Вишгородський район, село Старі Петрівці, вул. Дніпровська, буд. 4-А, офіс 3, код ЄДРПОУ 16295210) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 10 397,47 грн. (десять тисяч триста дев'яносто сім гривень сорок сім копійок) страхового відшкодування та 1 624,70 грн. (одну тисячу шістсот двадцять чотири гривні сімдесят копійок) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.».

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" (07353, Київська обл., Вишгородський район, село Старі Петрівці, вул. Дніпровська, буд. 4-А, офіс 3, код ЄДРПОУ 16295210) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 1 806,72 грн. (одну тисячу вісімсот шість гривень сімдесят дві копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №911/3689/15 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді О.О. Хрипун

Ю.Л. Власов