Рішення № 55464273, 29.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2016Справа №910/2912/15-г

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»доТовариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»простягнення 10660 грн. 91 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Ханін О.В. - представник за довіреністю № 02/304-47 від 04.01.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.02.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з вимогами до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» про стягнення 10660 грн. 91 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6842581, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 порушено провадження у справі № 910/2912/15-г; розгляд справи призначено на 02.03.2015.

02.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що транспортний засіб Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, вже був пошкоджений раніше при дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 06.09.2008, а тому визначення розміру його відновлювального ремонту повинно здійснюватися з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, у підтвердження чого відповідач надав суду Консультацію № 10505 про вартість фізичного зносу транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, складену оцінювачем ОСОБА_2 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 7130 від 12.09.2009, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 7794 від 06.10.2009), відповідно до якої коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, становить 36,8%.

Крім того, відповідач зазначив, що в силу положень ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» у разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмету договору страхування, страхове відшкодування виплачується у тій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачене умовами страхування. З огляду на те, що відповідно до наданого відповідачем Звіту № 10501 від 04.04.2014 про оцінку транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, ринкова вартість вказаного автомобіля становить 122032 грн. 00 коп., а страхова сума за договором добровільного страхування визначена у розмірі 79000 грн. 00 коп., відповідач стверджує, що належною до сплати страхувальнику була грошова сума у розмірі 7511 грн. 98 коп.

При цьому, відповідач, посилаючись на положення п. 2 ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зауважив, що сума страхового відшкодування була сплачена позивачем безпосередньо на рахунок потерпілої особи, а тому сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, повинна бути зменшена на суму податку на додану вартість.

Крім того, відповідач зазначив, що розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6842581 становить 1000 грн. 00 коп., а не 510 грн. 00 коп., як стверджує позивач.

У судовому засіданні 02.03.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.03.2015.

13.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву, в яких відповідач, зокрема, зазначив, що 16.02.2015 сплатив позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 4469 грн. 98 коп., у підтвердження чого надав належним чином засвідчену копію платіжного доручення № 9544 від 16.02.2015. Крім того, відповідачем було надано суду відомості про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 06.09.2008 за участю транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1.

У судовому засіданні 13.03.2015 представник позивача подав письмові пояснення на відзив відповідача, в яких позивач вказав на безпідставність застосування коефіцієнта фізичного зносу при визначенні вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, оскільки хоча вказаний автомобіль і можливо був пошкоджений при ДТП 06.09.2008, однак відповідачем не доведено, що пошкодження, які отримав автомобіль Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, при ДТП 04.04.2014, є ідентичними тим пошкодженням, які отримав вказаний транспортний засіб при ДТП 06.09.2008. При цьому, позивач зауважив, що згідно заяви на страхування транспортного засобу на момент страхування проводився огляд автомобіля Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, та у вказаній заяві зазначено про відсутність пошкоджень вказаного транспортного засобу на момент страхування, 27.05.2013. Крім того, позивач зазначив, що до суми страхового відшкодування не була включена сума ПДВ, а тому у відповідача відсутні підстави вимагати зменшити суму страхового відшкодування на суму ПДВ.

При цьому, позивач вказав на те, що сума страхового відшкодування була визначена на підставі п. 28.24 договору добровільного страхування у розмірі 80% від розрахованої суми страхового відшкодування.

У судовому засіданні 13.03.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.03.2015.

У судовому засіданні 23.03.2015 представник позивача подав додаткові письмові пояснення по справі та додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи, а також подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 5700 грн. 93 коп. у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості у розмірі 4469 грн. 98 коп.

У судовому засіданні 23.03.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2015, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 призначено у справі № 910/2912/15-г судову автотоварознавчу експертизу; зупинено провадження у справі № 910/2912/15-г до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової автотоварознавчої експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи).

15.05.2015 до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи № 910/2912/15-г разом із клопотанням експерта ОСОБА_4 про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи, та необхідності проведення попередньої оплати за проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 поновлено провадження у справі № 910/2912/15-г для розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 задоволено клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи, та забезпечення виконання попередньої оплати експертизи; зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» та Товариство з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» надати документи, необхідні для проведення експертизи, та зобов'язано Товариство з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» оплатити вартість експертного дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 зупинено провадження у справі № 910/2912/15-г до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи), що призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/2912/15-г, та повернення матеріалів справи до суду.

13.01.2015 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/2912/15-г разом із Висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 12659/15-54 від 25.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 поновлено провадження у справі № 910/2912/15-г; розгляд справи призначено на 29.01.2016.

У судовому засіданні 29.01.2016, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вона, по суті, є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом встановлено, що заява про зменшення позовних вимог підписана представником позивача ОСОБА_5, яка відповідно до довіреності № 3687/18 від 26.11.2014 не має права на зменшення позовних вимог, з огляду на що суд не прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.01.2016 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ним 16.02.2015 було сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 4469 грн. 98 коп. Крім того, відповідач зазначив, що розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6842581 становить 1000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 29.01.2016 представник відповідача надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання 29.01.2016 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034896422.

У судовому засіданні 29.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9370543 УДАІ ГУ МВС України в місті Києві та постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2014 у справі № 757/9080/14-п (станом на 31.10.2014 постанова набрала законної сили), встановлено, що 04.04.2014 ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

27.05.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 135467Га/13к/о, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника (вигодонабувача), пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 18 Договору строк його дії встановлений з 28.05.2013 по 27.05.2014.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до калькуляції/висновку № 1.001.14.0 від 16.04.2014, складеної за допомогою ліцензійного програмного забезпечення системи Audatex, фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, становить 14753 грн. 64 коп.

Відповідно до Звіту № 126/14 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 10.06.2014, складеного суб'єктом-оцінювачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 14518/13 від 29.03.2013), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1 (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу Ез = 0,00), становить 18302 грн. 96 коп.

Згідно зі страховим актом № 1.001.14.05903/VESKO13430 від 07.05.2014, складеним Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 135467Га/13к/о від 27.05.2013 становить 11170 грн. 91 коп.

Відповідно до п. 10.2 Договору розмір франшизи за збитки, завдані внаслідок ДТП, становить 790 грн. 00 коп.

Згідно з п. 11 Договору страхова сума становить 79000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 28.24 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 135467Га/13к/о від 27.05.2013 у випадку, коли за згодою страховика та страхувальника (вигодонабувача) страхове відшкодування сплачується іншим способом ніж перерахування на розрахунковий рахунок СТО, що буде здійснювати відновлювальний ремонт ТЗ, відповідно до умов п. 28.11 та п. 28.15 договору, страховик має право сплатити авансовий платіж у розмірі 80% від розрахованої суми страхового відшкодування. Страховик здійснює доплату остаточної суми відшкодування виключно на підставі надання страхувальником документів, які підтверджують фактичну вартість та факт оплати відновлювального ремонту ТЗ.

Судом встановлено, що розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 135467Га/13к/о від 27.05.2013 був визначений позивачем на підставі калькуляції/висновку № 1.001.14.0 від 16.04.2014 та враховуючи положення п.п. 10.2, 11 та 28.24 Договору добровільного страхування, що підтверджується розрахунком страхового відшкодування від 07.05.2014 (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 12.05.2014 позивачем було виплачено страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 135467Га/13к/о від 27.05.2013 у розмірі 11170 грн. 91 коп. на картковий рахунок страхувальника у Публічному акціонерному банку комерційному банку «Приватбанк» (призначення платежу - страхове відшкодування згідно з актом VESKO13430/2014, отримувач - ОСОБА_9, без ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 107109 від 12.05.2014, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на розмір ПДВ з огляду на таке.

Відповідно до п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Однак, суд зазначає, що розрахунок страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 135467Га/13к/о від 27.05.2013 було здійснено позивачем на підставі калькуляції/висновку № 1.001.14.0 від 16.04.2014, в якій не зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1 (14753 грн. 64 коп., відповідно до вказаної калькуляції) визначена з урахуванням ПДВ, про що також зазначив позивач у письмових поясненнях на відзив, поданий у судовому засіданні 13.03.2015.

При цьому, як вбачається, з платіжного доручення № 107109 від 12.05.2014 про виплату позивачем страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 135467Га/13к/о від 27.05.2013, страхове відшкодування у розмірі 11170 грн. 91 коп. було виплачено страхувальнику без ПДВ.

При цьому, відповідно до ч. 17 ст. 9 закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що в силу положень ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» у разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмету договору страхування, страхове відшкодування виплачується у тій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачене умовами страхування. З огляду на те, що відповідно до наданого відповідачем Звіту № 10501 від 04.04.2014 про оцінку транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, ринкова вартість вказаного автомобіля становить 122032 грн. 00 коп., а страхова сума за договором добровільного страхування визначена у розмірі 79000 грн. 00 коп., відповідач стверджує, що належною до сплати страхувальнику була грошова сума у розмірі 7511 грн. 98 коп.

Відповідно до п. 28.23 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 135467Га/13к/о від 27.05.2013 у разі коли при настанні страхового випадку виявиться, що страхова сума на момент укладення цього договору становить частку дійсної вартості ТЗ на момент укладення договору (тобто, страхова сума менша дійсної вартості), страховик має право відшкодувати таку ж частку від визначених по страховій події збитків (пропорційна система відповідальності). При цьому франшизи вираховується після застосування відповідної умови пропорційності до визначених згідно з п. 28.10, п. 28.11 договору збитків. Якщо виявиться, що страхова сума більша, ніж дійсна вартість ТЗ на момент укладення договору, страхове відшкодування виплачується в межах дійсної вартості згідно з умовами цього Договору.

Тобто, умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту № 135467Га/13к/о від 27.05.2013 сторони передбачили інший порядок визначення розміру страхового відшкодування у разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета, аніж той який визначено ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування».

При цьому, як вбачається з розрахунку страхового відшкодування (долучений позивачем до позовної заяви) позивач здійснював розрахунок страхового відшкодування саме від страхової суми, зазначеної у Договорі добровільного страхування наземного транспорту № 135467Га/13к/о від 27.05.2013, що становить 79000 грн. 00 коп.

Крім того, як вбачається із заяви страхувальника на страхування (до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 135467Га/13к/о від 27.05.2013), розмір дійсної вартості транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, становить 79000 грн. 00 коп. та дорівнює розміру страховій сумі (79000 грн. 00 коп.) (вказана заява долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 23.03.2015).

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6842581 із встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 1000 грн. 00 коп. (відповідно до копії Полісу, долученого відповідачем до позовної заяви).

При цьому, суд у якості належного та допустимого доказу щодо розміру франшизи приймає саме інформацію, яка зазначена у Полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6842581 (франшиза становить 1000 грн. 00 коп.), а не ту, яка вказана у витязі з єдиної централізованої бази даних МТСБУ (відповідно до якого франшиза становить 510 грн. 00 коп.), оскільки інформація, зазначена у централізованій базі даних МТСБУ, є похідно, вторинною, та вноситься страховиками на підставі укладених Полісів.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в порядку регресу вих № 2133/05903/УБК від 24.12.2014, яка була отримана відповідачем 25.12.2014 (відповідно до вхідного реєстраційного штампу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» № 12/3021).

Однак, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду відповідач страхове відшкодування за Полісом АС/6842581 позивачу не сплатив.

02.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що транспортний засіб Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, вже був пошкоджений раніше при дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 06.09.2008, а тому визначення розміру його відновлювального ремонту повинно здійснюватися з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, у підтвердження чого відповідач надав суду Консультацію № 10505 про вартість фізичного зносу транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, складену оцінювачем ОСОБА_2 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 7130 від 12.09.2009, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 7794 від 06.10.2009), відповідно до якої коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, становить 36,8%.

Враховуючи викладені обставини та необхідність визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, з урахування коефіцієнту фізичного зносу, з огляду на наявні відомості щодо перебування вказаного автомобіля в ДТП 06.09.2008 (відповідно до Довідки № 8211688 про дорожньо-транспортну пригоду, видану Відділом ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві), а також з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 призначено у справі № 910/2912/15-г судову автотоварознавчу експертизу.

На вирішення експерта поставлено питання, яка вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, яке сталося 04.04.2014 за участю транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, з огляду на наявні відомості щодо перебування вказаного автомобіля в ДТП 06.09.2008 (відповідно до Довідки № 8211688 про дорожньо-транспортну пригоду, видану Відділом ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві).

13.01.2015 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/2912/15-г разом із Висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 12659/15-54 від 25.12.2015, в якому зазначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,38) транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, яке сталося 04.04.2014 за участю транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, з огляду на наявні відомості щодо перебування вказаного автомобіля в ДТП 06.09.2008 (відповідно до Довідки № 8211688 про дорожньо-транспортну пригоду, видану Відділом ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві), складає 26104 грн. 00 коп.

Відповідно до частин 5, 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Суд зазначає, що частина 5 вказаної статті встановлює додаткове до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України правило оцінки доказів. Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Як зазначається у п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 р. N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Так, у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах"зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його: а) повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення; б) неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу; в) таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу; г) не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши Висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 12659/15-54 від 25.12.2015 у сукупності з іншими наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку, що він є повним, обґрунтованим та таким, що узгоджується з іншими матеріалами справи, у зв'язку з чим дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,38) транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, яке сталося 04.04.2014 за участю транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, з огляду на наявні відомості щодо перебування вказаного автомобіля в ДТП 06.09.2008 (відповідно до Довідки № 8211688 про дорожньо-транспортну пригоду, видану Відділом ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві) становить 26104 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 135467Га/13к/о від 27.05.2013, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6842581, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АС/6842581).

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6842581 розмір франшизи складає 1000 грн. 00 коп., розмір страхової суми (ліміту відповідальності) за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн. 00 коп.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6842581 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 11170 грн. 91 коп.) та в межах відповідальності відповідача за Полісом АС/6842581, а саме в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу Ез = 0,38 (26104 грн. 00 коп. відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 12659/15-54 від 25.12.2015) з врахуванням, що франшиза за Полісом АС/6842581 становить 1000 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром страхового відшкодування за Полісом АС/6842581, який підлягає виплаті відповідачем, є 10170 грн. 91 коп. (11170 грн. 91 коп. - 1000 грн. 00 коп.).

Судом встановлено, що 16.02.2015 (після звернення позивача з даним позовом до суду) відповідач сплатив страхове відшкодування за Полісом АС/6842581 у розмірі 4469 грн. 98 коп., що підтверджується долученою відповідачем до матеріалів справи копією платіжного доручення № 9544 від 16.02.2015.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на те, що грошові кошти у розмірі 4469 грн. 98 коп. були сплачені відповідачем після звернення позивачем з даним позову до суду та після порушення провадження у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі щодо стягнення з відповідача частини страхового відшкодування за Полісом АС/6842581 у розмірі 4469 грн. 98 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» про стягнення 10660 грн. 91 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 5700 грн. 93 коп. (10170 грн. 91 коп. - 4469 грн. 98 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Беручи до уваги, що сума грошових коштів у розмірі 4469 грн. 98 коп. була сплачена відповідачем після порушення у справі, судовий збір в цій частині покладається на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) грошові кошти у розмірі 5700 (п'ять тисяч сімсот) грн. 93 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» грошових коштів у розмірі 4469 грн. 98 коп.

4 Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.02.2016

Суддя І.М. Отрош