Рішення № 55464055, 03.02.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 рокуСправа № 912/5030/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 912/5030/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "НЛС - Петроліум";

до відповідача: державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України";

про стягнення 2 399 997 грн. 60 коп.

Представники:

позивача - участі не брав;

відповідача - участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЛС - Петроліум" (далі по тексту - Товариство) звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (далі по тексту - Підприємство) 1 999 998 грн., на які не поставлений товар по договору № 2403/1 від 24.03.15, 399 999 грн. 60 коп. штрафу, всього - 2 399 997 грн. 60 коп. та 35 999 грн. 97 коп. судового збору.

За позовною заявою, яка надійшла 25.12.15, господарським судом ухвалою від 28.12.15 порушено провадження у справі № 912/5030/15, витребувано у відповідача відзив на позов і докази та повідомлено, що неявка представників сторін у судове засідання не тягне за собою відкладення розгляду справи та не перешкоджає її розгляду по суті.

З причин неподання відповідачем витребуваного в ухвалі від 28.12.15, примірник якої ним отриманий 31.12.15, та зважаючи на клопотання позивача за № 3 від 19.01.16 господарський суд відклав розгляд справи у засіданні на 03.02.16 о 12:00, про що зазначив в ухвалі від 20.01.16. Примірники ухвали від 20.01.16, якою Підприємство повторно зобов'язано подати відзив на позов та докази, сторонами отримані.

У клопотанні, яке надійшло засобами електронного зв'язку 02.02.16, Товариство повідомило про підтримання ним своїх позовних вимог у повному обсязі та просить розглянути справу без участі його представника.

02.02.16 до господарського суду надійшло клопотання, підписане представником Підприємства ОСОБА_1, який діє на підставі доручення б/н від 17.08.15, про визнання причин неприбуття в судове засіданні поважними та про відкладення розгляду справи. До клопотання додана копія ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.15 у справі № 912/479/15, в якій стороною - відповідачем є Підприємство.

Крім того, у клопотанні викладені доводи, за яких відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що

Товариство як покупець по договору № 2403/1 від 24.03.15 було зацікавлене в отриманні товару, тому мало ініціювати узгодження із Підприємством - продавцем адресу зернового складу, виходячи із умов п. 4.1 договору, та мало вчинити дії - надати транспортні засоби;

зважаючи на бездіяльність позивача в частині не вчинення зазначених дій, відповідач не міг виконати зобов'язання;

виходячи з ст. 613 Цивільного кодексу України, наявна прострочка кредитора, а отже і безпідставність та передчасність пред'явлення позову.

Приймаючи до уваги те, що відповідач вимоги заявника позову не визнав та виклав свою позицію щодо причин такого невизнання, витребувані докази як і викладення та доведення обставин, що перешкодили їх поданню не надав, незважаючи на отримання ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи заздалегідь до часу судового засідання а також те, що явка представників сторін у засідання не визнавалась обов'язковою і правом на участь у засіданні шляхом уповноваження іншого, крім ОСОБА_1, представника Підприємство не скористалось з власної ініціативи, господарський суд не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Те, що представники сторін не беруть участь у засіданні не є перешкодою у розгляді справи.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справи розглядається за наявними у ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи господарський суд встановив наступне.

Сторонами укладений договір № 2403/1 від 24.03.15 (далі по тексту - Договір) із строком дії до 31.12.15, за умовами якого Підприємство - Продавець зобов'язалося поставити весь врожай зернових та/або масличних культур у кількості не нижче мінімальних (п. 2.1.2), який буде вирощений та зібраний в аграрний період 2015/2016 року на земельній ділянці/земельних ділянках сільськогосподарського призначення Продавця загальною площею 4227,80 га, доставити для зберігання на Зерновий склад (зазначений в п. 4.1) для подальшої поставки Покупцю у строк до 01.10.15 соняшника не менше 334 т (+/- 5 процентів) - 333,333 т вартістю 6 000 грн. (з ПДВ) на суму 1 999 998 грн., а Товариство - Покупець зобов'язалося провести повну оплату соняшника з моменту підписання Договору.

У п. 5.8 Договору, сторони погодили умови про те, що покупець зобов'язується оплачувати вартість кожної партії товару протягом 2-х банківських днів з моменту здійснення поставки такої партії (розділ 4) та підписання відповідної додаткової угоди про визначення остаточної ціни партії товару (згідно з п. 5.7).

За своїми істотними умовами Договір є договором поставки. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі ст. 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виконуючи зобов'язання по Договору, на підставі рахунку Підприємства № 24.03/2015 від 24.03.15 Покупець платіжними дорученнями від 24.03.15 № № 105, 106 сплатив продавцеві 800 000 грн., 200 000 грн. відповідно, від 25.03.15 № 107 - 500 000 грн., від 20.04.15 - 150 000 грн., від 07.05.15 № 119 - 300 000 грн., від 25.05.15 № 124 - 49 998 грн. , всього - 1 999 998 грн.

Докази виконання Підприємством зобов'язань по поставці товару до 01.10.15 відсутні.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідач є боржником, який порушив зобов'язання за Договором.

Претензія позивача за № 17 від 07.10.15 з вимогами передати товар або повернути 1999998 грн. у семиденний строк отримана відповідачем 29.10.15, однак залишена без реагування.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доводи Підприємства про те, що причинами невиконання ним зобов'язань по поставці товару є неповідомлення Товариством адреси зернового складу та не надання транспортних засобів під завантаження визнані господарським судом такими, що не ґрунтуються на умовах Договору.

За умовами п.п. 2.1.2, п. 4.1 Договору зобов'язанням Продавця є доставка на Зерновий склад та зберігання у ньому для подальшої поставки Покупцю товару; поставка (передача) товару здійснюється на умовах EXW склад (елеватор) Покупця (правила Інкотермс 2000) - Зерновий склад, адреса якого узгоджується сторонами на момент відвантаження та оформлюється у письмовій формі. Із таких умов не випливає обов'язку Покупця за Договором повідомляти адреси зернового складу, оскільки узгодження такої адреси у письмовій формі є дією обох сторін, а також й обов'язку надавати транспортні засоби під завантаження, як про це стверджує відповідач.

Як встановлено ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Докази того, що Підприємство зверталося до Товариства про узгодження адреси Зернового складу, повідомляло його про готовність товару до відвантаження, зокрема у строк до 01.10.15, відсутні.

Доводи відповідача із посиланням на ст. 613 Цивільного кодексу України про наявність прострочення кредитора, яке виникло внаслідок неповідомлення адреси зернового складу та ненадання транспортних засобів, з-за чого боржник не міг виконати свого обов'язку, не ґрунтується на фактичних обставинах та доказах, тому визнаються господарським судом безпідставними.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Докази поставки обумовленого Договором товару в узгоджений сторонами строк, або докази вжиття належних заходів щодо виконання такого обов'язку продавцем відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Строк дії Договору закінчився 31.12.15, однак свої зобов'язання за ним Підприємство не виконало.

Докази того, що відповідач вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання свого зобов'язання щодо поставки позивачу товару, обумовленого Договором, відсутні.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, що передбачено ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

У названій вище претензії позивач до закінчення строку дії Договору вимагав повернення сплаченої ним суми попередньої оплати у разі не поставки обумовленої Договором кількості товару.

За відсутністю реагування на таку вимогу та доказів вжиття відповідачем заходів щодо поставки товару або повернення коштів, отриманих як попередня оплата товару Покупцем, господарський суд визнав звернення Товариства із позовом про примусове стягнення 1999998 грн. обґрунтованим. Позов на таку суму підлягає задоволенню.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як зазначено вище, зобов'язанням Продавця за п. 4.2 Договору є поставка (передача у власність) Покупцю товару у строк до 01.10.15.

У п. 7.4 Договору сторони погодили умову про те, що за недопоставку чи прострочення поставки у строки згідно п. 4.2 Договору, Продавець зобов'язується сплатити Покупцю штраф у розмірі 20-ти процентів від непоставленої/недопоставленої кількості товари і сплата такого штрафу не звільняє Продавця від обов'язку поставити товар, а також відшкодувати Покупцю всі понесені витрати та збитки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Господарський суд визнає позов на суму 399 000 грн. 60 коп. штрафу поданим з належних підстав, тому задовольняє його.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті 35 999 грн. 97 коп. судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (адреса: 27421, Кіровоградська обл., Бобринецький р-н., с. Чарівне, вул. Леніна, 39; і. к. 00729913) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НЛС - Петроліум" (адреса: 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг., АДРЕСА_1; і. к. 31735235) 1 999 998 грн. боргу, 399 999 грн. 60 коп. штрафу, всього - 2 399 997 грн. 60 коп. та 35 999 грн. 97 коп. судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Належним чином засвідчені примірники рішення направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу (за адресою: 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг., АДРЕСА_1), відповідачу (за адресою: 27421, Кіровоградська обл., Бобринецький р-н., с. Чарівне, вул. Леніна, 39).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.02.16.

Суддя Н. В. Болгар