Рішення № 55463933, 25.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2016Справа №910/31548/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой"

до Служби зовнішньої розвідки України

про розірвання договору

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Мітлицька О.О., Пержола B.C.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Служби зовнішньої розвідки України про розірвання договору про пайову участь у будівництві № 6/1/28 від 21.12.2005 p., укладеного між Товариством обмеженою відповідальністю "Градострой" та Службою зовнішньої розвідки України (Військовою частиною К 1410). Позовні вимоги обґрунтовані погіршенням економічної ситуації в Україні, що зумовило неможливість залучення коштів у зведення нових будівельних об'єктів та, відповідно, неможливість належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/31548/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.01.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що Службою зовнішньої розвідки України у повному обсязі виконані зобов'язання щодо фінансування будівництва житлового будинку по вул. Здолбунівській, 13 у Дарницькому районі міста Києва в той час як позивач неодноразово переносив термін введення вказаного житлового будинку в експлуатацію.

Крім того, відповідач вказує, що Законом України «Про запобігання впливу світової кризи на фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» заборонено розірвання фізичними та юридичними особами договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 % вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін, стверджуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой" отримало у 2005-2013 роках кошти на будівництво житлового будинку по вул. Здолбунівській, 13 у Дарницькому районі міста Києва 163, 0 млн. грн. при кошторисній вартості 136, 1 млн. грн..

Також відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой" фактично ухиляється від виконання зобов'язань за договором № 6/1/28 від 21.12.2005 р.

25.01.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Служби зовнішньої розвідки України надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/32648/15 за позовом Служби зовнішньої розвідки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" про визнання права власності на майнові права на 21 квартиру, які розташовані у житловому комплексі «Приозерний» у місті Києві по вул. Здолбунівській, 13, яке обґрунтовано тим, що вимоги у вказаних справах ґрунтуються на одному і тому ж договорі про пайову участь у будівництві № 6/1/28 від 21.12.2005 р.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

В той же час, суд відзначає, що розглядаючи даний спір по суті, суд може встановити обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи № 910/31548/15, в той час як встановлені у справі № 910/32648/15 факти не матимуть преюдиціального значення для даної справи, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.

У даному судовому засіданні представник відповідача подав письмові пояснення у яких зазначає, що реєстрація Служби зовнішньої розвідки України та Військової частини К 1410 є ідентичною за присвоєним ідентифікаційним кодом 33240845.

Представник позивача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись сторонам на вказані в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адреси та отримані їх представниками.

Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника позивача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу.

У судовому засіданні 25.01.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" та Військовою частиною К 1410 (Служба зовнішньої розвідки України) укладено договір про пайову участь у будівництві № 6/1/28 від 21.12.2005 р., за умовами якого позивач прийняв відповідача у пайове будівництво житлового будинку по вул. Здолбунівській, 13 у Дарницькому районі міста Києва, шляхом фінансування відповідачем такого будівництва на загальну суму 5 997 298, 32 грн. та передачі останньому в рахунок пайової участі 21 квартири загальною площею 1 298, 96 кв.м.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4., 3.1. договору оплата проводиться відповідачем в національній валюті України шляхом перерахування платіжним дорученням відповідної суми. Після введення будинку в експлуатацію на підставі даних технічних паспортів, виданих бюро технічної інвентаризації міста Києва, визначається фактична загальна площа квартир після чого протягом 15-ти днів передає зазначені квартири тристороннім актом прийому-передачі Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації для подальшого оформлення ордерів співробітникам відповідача.

Договір, відповідно до п. 11.1., діє з дати підписання його сторонами до 30.09.2007 р. У разі невиконання сторонами зобов'язань у встановлений термін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що не звільняє від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань та відшкодування збитків.

У подальшому між сторонами укладались додаткові угоди про внесення змін до договору № 6/1/28 від 21.12.2005 р. та відповідно до додаткової угоди № 2 від 29.09.2007 р. договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором; відповідно до додаткової угоди № 8 від 31.03.2013 р. термін введення житлового будинку а експлуатацію - другий квартал 2014 року.

Листом від 27.06.2014 р. позивач пропонував Службі зовнішньої розвідки України укласти додаткову угоду № 9 до договору № 6/1/28 від 21.12.2005 р. щодо визначення строку введення в експлуатацію житлового будинку по вул. Здолбунівській, 13 у Дарницькому районі міста Києва - 4 квартал 2014 року.

Листом б/н та б/д Служба зовнішньої розвідки України відмовила Товариству з обмеженою відповідальністю "Градострой" в укладені додаткової угоди № 9 до договору № 6/1/28 від 21.12.2005 р. та вимагала повного виконання вказаного договору в найкоротший термін.

Листом № 09/14 від 25.11.2014 р. позивач пропонував Службі зовнішньої розвідки України укласти додаткову угоду про розірвання договору № 6/1/28 від 21.12.2005 р. у зв'язку із труднощами в реалізації інвестиційного проекту щодо передачі позивачу 21 квартиру в житловому будинку по вул. Здолбунівській у Дарницькому районі міста Києва.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує про неможливість залучення коштів у зведення будівельних об'єктів, що зумовлено погіршенням економічної ситуації в країні та спричинило неможливість належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" зобов'язань за договором № 6/1/28 від 21.12.2005 р.

При цьому, позивач зазначає, що на виконання умов договору № 6/1/28 від 21.12.2005 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" передано відповідачу 21 квартиру загальною площею 1 298, 18 кв.м. відповідно до акту № 1/307 від 01.10.2007 р.

Нормативно обґрунтовуючи позов, Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой" посилається на норми ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, стверджуючи про існування всіх визначених вказаною нормою обставин для розірвання договору в судовому порядку.

Так, позивач відзначає, що на момент укладення договору № 6/1/28 від 21.12.2005 р. сторони не могли передбачити глобальну фінансову кризу та виходили з того, що така обставина не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення, виконання спірного договору вже порушило майнові інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой", оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 р. по справі № 910/16488/15 з останнього стягнуто штрафна санкції за порушення умов договору № 6/1/28 від 21.12.2005 р. та, при цьому, ані звичаями ділового обороту, ані умовами спірного договору не передбачено, що будь-яка із сторін може нести ризик зміни обставин у вигляді неможливості фінансування будівництва житлового комплексу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 652 Цивільного кодексу України встановлено що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відтак, за змістом наведеної норми розірвання договору в прядку ст. 652 Цивільного кодексу України можливе виключно у разі існування одночасно чотирьох умов, які є критеріями визначення ускладнень у виконанні договору.

Аналогічна позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 20.02.2012 р. у справі № 6-93цс11, від 27.02.2012 р. у справі № 3-9гс12 та викладена також у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

14.01.2009 р. набрав чинності Закон України «Про запобігання впливу світової кризи на фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким передбачено заходи подолання кризових явищ у будівельній галузі та житловому будівництві, до яких зокрема, віднесено надання фізичним та юридичним особам пільгових кредитів на будівництво житла та компенсацій процентної ставки за цими кредитами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про запобігання впливу світової кризи на фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» кошти на здійснення заходів, визначених ч. 1 ст. 1 цієї статті, спрямовуються в першу чергу на завершення будівництва об'єктів, що відповідають визначеним Кабінетом Міністрів України вимогам та мають такий ступінь будівельної готовності: у 2009 році - на добудову житла, яке має ступінь готовності більш як 70 відсотків; у 2010 році - на добудову житла, яке має ступінь готовності більш як 50 відсотків.

При цьому, за змістом ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової кризи на фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 297/09 від 28.05.2009 р. позивач повідомляв відповідача, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой" в порядку виконання Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в України» звернулось до Київської міської державної адміністрації для включення житлового будинку по вул. Здолбунівській, 13 у місті Києві до об'єктів, що потребують надання кредиту державними банками на завершення будівництв.

Листом № 07/10-102 від 09.09.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой" повідомило, що житловий будинок по вул. Здолбунівській, 13 у місті Києві включено до участі у державні програмі будівництва житла, у зв'язку з чим позивач отримає необхідні кошти для завершення його будівництва та введення в експлуатацію у другому кварталі 2011 року.

Листом № 01/10-439/1 від 27.06.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой" повідомило про готовність житлового будинку по вул. Здолбунівській, 13 у місті Києві на 77, 9 % та пропонувало перенести строк введення його в експлуатацію на другий квартал 2012 року у зв'язку необхідністю вирішення питання про поновлення договору оренди земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 20.02.2012 р. у справі № 6-93цс11, від 27.02.2012 р. у справі № 3-9гс12 та викладена також у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» настання світової фінансової кризи не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, у зв'язку з тим, що економічна криза має загальний характер та стосується обох договірних сторін, відтак це не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку.

Також суд відзначає, що заінтересованими сторонами за договором № 6/1/28 від 21.12.2005 р. є як позивач так і відповідач та, при цьому, розірвання договору фактично позбавить Службу зовнішньої розвідки України того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності обставин, які відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору в судовому порядку.

При цьому, варто зазначити, що акт № 1/307 від 0110.2007 р., на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, фактично не свідчить про виконання позивачем зобов'язань за договором № 6/1/28 від 21.12.2005 р. та передачу 21 квартири загальною площею 1 298, 18 кв.м., оскільки зазначений акт не відповідає вимогам п. 3.1. договору - не є тристороннім та не підтверджує передачу квартир Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації для подальшого оформлення ордерів співробітникам відповідача, а підтверджує лише досягнення згоди щодо передачі 21 квартири на користь позивача шляхом закріплення відповідних площ за Військовою частиною К 1410 (Службою зовнішньої розвідки України) внаслідок здійсненого фінансування за договором, тобто, його складання здійснено сторонами відповідно до умов п. 1.2 договору.

Між тим, аналогічні обставини вкладені також у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. у справі 910/16845/14, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 17.12.2014 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд дійшов висновку що доводи позивача про наявність одночасно передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України умов, що є підставою для розірвання договору, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі доказами та встановленими судом обставинами.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" та відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.02.2016 р. .

Суддя Пригунова А.Б.