Рішення № 55463708, 03.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2016Справа №910/30700/15

За позовомОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" простягнення 7 112,60 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Келембет М.В. - представник за довіреністю від 23.11.15;від відповідачаМануілова Я.І. - представник за довіреністю № 10-889/д від 08.12.15

В судовому засіданні 03.02.16 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 7 112,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не виконав належним чином зобов'язання з виплати позивачу як акціонеру Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» дивідендів за 2014 рік, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму невиплачених дивідендів у розмірі 7112,60 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.12.2015 порушено провадження у справі № 910/30700/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 20.01.2016.

13.01.2016 через загальний відділ діловодства суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.12.15, а також документи, що підтверджують витрати позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 6000,00 грн, у зв'язку з чим позивач просить суд при ухваленні рішення та розподілі судових витрат між сторонами врахувати вказані витрати.

В судове засідання 20.01.16 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору. Представник позивача позов підтримав, представник відповідача надав відзив на позов, проти позову заперечував. Так, відповідач зазначив, що зобов'язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеними лише тоді, коли Товариству відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з 22.07.2015 р. - не з моменту прийняття уповноваженим органом управління емітента рішення про порядок розподілу прибутку та виплату дивідендів за 2014 рік. Право на отримання частки прибутку - дивідендів має бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку - дивідендів акціонерну виникає під час реалізації акціонером наданого права. Відповідач зазначив, що позивач не звертався до нього з заявами, вимогами щодо виплати дивідендів у встановлений Загальними зборами акціонерів для цього час.

Крім того, відповідач зазначив, що ним було здійснено станом на 03.08.2015 нарахування відповідачу доходу у вигляді дивідендів а 2014 рік у сумі 7112,60 грн., з яких було утримано та сплачено податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5 % в сумі 355,63 грн. та військовий збір за ставкою 1,5 % в сумі 106,69 грн., таким чином відповідачу підлягали до виплати грошові кошти в сумі 6650,28 грн.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 03.02.2016.

01.02.16 через загальний відділ діловодства суду позивач надав пояснення щодо відзиві відповідача, в яких зазначив, що положення чинного законодавства та актуальна судова практика підтверджують, що заява акціонера до акціонерного товариства про виплату дивідендів не є обов'язковому передумовою для їх виплати, виплати має здійснюватись незалежно від подання такої заяви. Крім того, позивач зазначає, що стягненню підлягає вся сума належних акціонеру дивідендів, а сплата податку з цієї суми - це вже окреме питання дій осіб при виконанні ним податкового законодавства.

В судове засідання 03.02.2016 представники сторін з'явились, представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

ОСОБА_1 (позивач) є акціонером ПАТ «УКРНАФТА» (відповідача) з кількістю акцій 305 штук, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах на 03.08.2015р., що видана ТОВ ФК «КУБ».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника, товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2015 р. відбулися загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», якими було прийнято рішення про виплату дивідендів за результатами діяльності відповідача у 2014 році в розмірі 23,32 грн. на кожну акцію та була визначена дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів - 03.08.2015р. (копія витягу з протоколу загальних зборів акціонерів № 23 від 22.07.2015 знаходиться в матеріалах справи).

В опублікованому у Відомостях НКЦПФР № 142 від 30.07.2015 повідомленні ПАТ «Укрнафта» про порядок та строки виплати дивідендів за акціями емітента зазначено, що виплата здійснюється у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015 в порядку, встановленому ч.5 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства».

За приписами п.п. 6.20 Статуту відповідача дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано в установленому порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.п. 6.21 Статуту відповідача виплата дивідендів акціонерам фізичним особам здійснюється готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

Рішення Загальних зборів акціонерів відповідача, оформлене протоколом № 23 від 22.07.2015, про розподіл прибутку відповідача за підсумками 2014 року та затвердження строку і порядку виплати дивідендів, є актом, виданими органом управління відповідача, що зумовлює настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, та який відповідно до ст. 11 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства зобов'язані виконувати.

Зі змісту вказаного рішення, та з урахуванням положень 10 Закону України «Про господарські товариства», вбачається, що зобов'язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеними лише тоді, коли відповідачу відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з 22.07.2015 - не з моменту прийняття уповноваженим органом рішення про порядок розподілу прибутку та виплату дивідендів.

Особи кредиторів та точні суми виплат визначаються на дату початку строку виплати дивідендів - 03.08.2015, а сума грошового зобов'язання визначається за кількістю акцій, якими володітимуть акціонери на дату початку строків виплати дивідендів (п. б ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»).

Отже, зобов'язання відповідача по виплаті дивідендів за 2014 рік виникають у дату початку строку виплати дивідендів, тобто 03.08.2015.

Таким чином, за 2014 рік дивіденди позивача складають - 7112,60 грн з розрахунку 23,32 грн/акція.

Судом відхиляються заперечення відповідача щодо необхідності звернення позивача з відповідною заявою про виплату дивідендів з наступних підстав.

Відповідно до ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів (ст. 10 Закону України "Про господарські товариства").

Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких належить, зокрема, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).

Враховуючи викладені вимоги закону, суд зазначає, що отримання дивідендів - це право учасника. Обов'язки учасників визначені у ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", і серед них відсутній обов'язок акціонера висувати до емітента письмову вимогу щодо отримання нарахованих дивідендів. Крім того, законодавство не передбачає обов'язку акціонера звертатися з вимогою про виплату дивідендів до акціонерного товариства і не встановлює строків такого звернення.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов (зокрема, таких як звернення акціонера з письмовою вимогою) покладено на відповідача у встановлений у рішенні загальних зборів строк, у даному випадку за 2014 рік з 03.08.2015 по 03.10.2015.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №910/14601/13 від 01.10.2014 та № 910/18149/14 від 24.02.2015.

Як зазначено судом вище, обов'язок відповідача виплатити дивіденди ґрунтується за приписах актів цивільного законодавства, даний обов'язок є простроченим з 03.08.2015 р., у зв'язку з чим вимога про стягнення дивідендів за 2014 рік є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В той же час, суд погоджується з твердженнями відповідача щодо необхідності зменшення суми коштів, що підлягають стягненню з відповідача на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідно до п. 168.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.5.2. Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Наданими позивачем доказами (копії платіжного доручення № 15823-ПБ15 від 02.10.15 та витяг з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4-й квартал 2015 від 29.12.15) підтверджується, що на виконання вищевказаних положень податкового законодавства, відповідачем було утримано та сплачено до бюджету з нарахованого позивачу доходу у сумі 7112,60 грн. податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5%, що склав за 2014 рік 355,63 грн.

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України оподаткування військовим збором продовжено до набрання чинності рішенням ВРУ про завершення реформи Збройних Сил України.

Згідно з п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктами 162.1 ст. 162 цього кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.. 163 цього кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пп 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється в порядку, встановленому статтею 168 цього кодексу, за ставкою, визначеною пп 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього кодексу.

З матеріалів справи (платіжне доручення № 15824-ПБ15 від 02.10.2015) вбачається, що на виконання вищевказаних положень податкового законодавства, відповідачем було утримано та сплачено до бюджету з нарахованого позивачу доходу у сумі 7112,60 грн. військовий збір за ставкою 1,5 %, що склав за 2014 рік 106,69 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що належною до стягнення є сума боргу з виплати дивідендів у розмірі 6650,28 грн. (7112,60 грн -355,63 грн. - 106,69 грн.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача у складі судових витрат витрати на послуги адвоката в сумі 6000,00 грн. В обґрунтування вказаної вимоги суду надано Договір №06/11 про надання правової допомоги від 27.11.2015, який укладено між позивачем та адвокатом Келембет М.В., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2779, копію платіжного доручення № 1158738703 від 30.11.2015 на суму 6000,00 грн.

Враховуючи, що витрати позивача, пов'язані з оплатою вартості послуг адвоката, документально підтверджені, в судових засіданнях був присутній адвокат Келембет М.В як представник інтересів позивача, господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтованими.

Згідно п. 6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1138 грн. 83 коп. судового збору та 5610 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (04053, м. Київ, Несторівський провулок, буд. 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта) невиплачені дивіденди за 2014 рік у розмірі 6 650 (шість тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 28 коп., 1 138 (одну тисячу сто тридцять вісім) грн. 83 коп. - витрат по сплаті судового збору та 5 610 (п'ять тисяч шістсот десять) грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.

3. В частині стягнення 462 грн. 32 коп. дивідендів відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.02.2016 р.

Суддя Пукшин Л.Г.