Ухвала суду № 55463229, 03.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 лютого 2016 року Справа № 923/434/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.перевіривши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 2"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.07.14у справі№923/434/14господарського судуХерсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Каховка "Маркет", Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 2"провизнання недійсним договору та витребування майна

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням Керівника апарату Пляс Н.П. від 01.02.15 №08.03-04/22 господарська справа №923/434/14, у зв'язку з іншою спеціалізацією судді Жукової Л.В., після здійснення повторного автоматизованого розподілу справ, була передана для розгляду колегії суддів у складі: суддя Грек Б.М. - головуючий (доповідач по справі), судді: Бондар С.В., Васищак І.М.

Подана касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 2" не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з п.4 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.11 №3674-VI.

Відповідно до ст.4 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, у даному випадку станом на дату подання касаційної скарги (10.12.15) підлягаючий до сплати розмір судового збору повинен обраховуватися з обов'язковим урахуванням положень ч.ч.1-2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" у редакції зі змінами, внесеними ЗУ №484-VIII від 22.05.15 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності 01.09.15.

Згідно з пп.5 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" (у редакції від 01.09.15) при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Колегія Вищого господарського суду України звертає увагу скаржника, що розмір судового збору, який підлягає сплаті становить 17 713,90 грн., через що сума судового збору не доплачена у розмірі 16 252,30 грн. Втім на час розгляду касаційної скарги, у порушення зазначених норм законодавства, діючих на момент звернення із касаційною скаргою, заявником не надано Вищому господарському суду України доказів сплати судового збору у встановленому розмірі. При цьому у резолютивній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.14 по справі №923/434/14.

Окрім того, скаржник звернувся з касаційною скаргою з пропуском строку майже на півтора року, бо оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції з даної справи набрала законної сили 15.07.14.

Обґрунтовуючи клопотання, скаржник послався на те, що строк для подачі касаційної скарги був пропущений у зв'язку з неотриманням ним оскаржуваної постанови, що позбавило його можливості відстоювати свої права та інтереси у суді.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, звертає увагу скаржника, що по відношенню до особи, яка не реалізувала право на подачу касаційної скарги у визначений строк з поважних причин, викликаних об'єктивними і не залежними від заявника обставинами, застосовуються правила ст.53 ГПК України.

Так, судами обох попередніх інстанцій встановлено (оборот а.с.232 т.1 та а.с.166 т.2) та матеріали справи містять докази повідомлення судами скаржника належним чином (а.с.227 т.1, а.с.7 т.2), а саме: Черкаська область, Канівський район, с. Литвинець, вул. Жовтнева,2, саме цю адресу і вказує скаржник у касаційній скарзі.

Фактично у даному випадку скаржник пропустив строк на касаційне оскарження через власну необачність.

Подане скаржником клопотання про відновлення цього строку направлено без належного обгрунтування та поважності причин пропуску, що позбавляє його тим самим права на здійснення процесуальних дій щодо касаційного оскарження.

Стаття 53 ГПК України передбачає оцінку господарським судом касаційної інстанції при вирішенні питання про відновлення строку обґрунтованості доводів особи, яка клопоче про таке відновлення, з метою запобігання зловживанню при оскарженні судових актів.

За таких обставин Вищий господарський суд України вважає, що оскарження постанови апеляційного господарського суду залежала виключно від вольових та юридично грамотних дій самого скаржника, наведені причини пропуску не свідчать про відсутність об'єктивної можливості та адекватного часу для оскарження. Тому у задоволенні клопотання про відновлення строку слід відмовити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу скаржника також на ту обставину, що згідно ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.06, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 (рішення чинне з 06.11.02) у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України", у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також й у рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61). У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03, п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень.

Дані обставини є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п.п.4,5 ч.1 ст.1113 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.86, 110, п.п.4,5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відхилити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 2" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 2" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.14 у справі №923/434/14 повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак