Постанова № 55463146, 03.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року Справа № 922/2023/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Алєєва І.В.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.08.2015р. у справі господарського суду№922/2023/15 Харківської області за позовом заступника прокурора Харківської областідо1) Харківської міської ради 2) обслуговуючого кооперативу "Лісопарк"про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2-скасування рішення Томчук М.О. прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. № 000606 не з'явився Ільїнський Б.В. дов. б/н від 29.01.2016. В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати незаконним п. 21 додатку 1 до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 25.02.2009 №14/09;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№512226 від 11.11.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №320970600012;

- зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Лісопарк" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,5001га (кадастровий номер 6310136600:10:001:0085), про що скласти акти прийому - передачі.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що спірне рішення Харківської міської ради прийнято всупереч приписів ст.41 Земельного кодексу України, ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. №186, що є підставою для визнання його незаконним та скасування згідно ч.1ст.21 ЦК України, а відтак, незаконним є і свідоцтво про право власності на земельну ділянку, видане на підставі цього рішення, а земельна ділянка підлягає поверненню.

У відзиві на позов Обслуговуючий кооператив "Лісопарк" та Харківська міська рада просили суд застосувати позовну давність.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2015 (суддя Шарко Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 ( судді Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.) відмовлено в задоволенні позову повністю з підстав пропуску строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу ОК "Лісопарк" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить залишити їх в силі, а касаційну скаргу без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу Харківська міська рада проти касаційної скарги заперечує, вважає правомірним застосування судами попередніх інстанцій позовної давності, просить судові рішення залишити в силі, а в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Харківська міська рада до відзиву на касаційну скаргу додала копію Наукового висновку Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 25.12.2015, який долучається до матеріалів справи.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представника відповідача та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.02.2009 на 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання Харківською міською радою було прийнято рішення №14/09 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування".

Відповідно до пункту 21 додатку 1 до цього Рішення Обслуговуючому кооперативу "Лісопарк" на підставі статті 41 Земельного кодексу України надано безоплатно у власність земельну ділянку за рахунок житлової та громадської забудови по Білгородському шосе, 34, загальною площею 0,5001га під житлову забудову та подальшу експлуатацію цього об'єкту.

На підставі цього Рішення Обслуговуючому кооперативу "Лісопарк" видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№512226 від 11.11.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №320970600012.

Предметом позову у даній справі є вимога заступника прокурора Харківської області про визнання незаконним п. 21 додатку 1 до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 25.02.2009 №14/09 та про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№512226 від 11.11.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, за №320970600012.

Частиною першою статті 41 Земельного кодексу України встановлено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Судами встановлено, що Обслуговуючий кооператив "Лісопарк" не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу, встановленим статтями 133, 135, 137 Житлового кодексу України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, в частині порядку створення та мети діяльності, а фактично є обслуговуючим кооперативом, у зв'язку з чим він не є суб'єктом, якому відповідно до ч. 1 статті 41 Земельного кодексу України може передаватись за рішенням органу місцевого самоврядування безоплатно у власність земельна ділянка для житлового будівництва.

При цьому у відповідності із статтями 41 Земельного кодексу України, статтями 133, 135, 137 Житлового кодексу України під час прийняття оспорюваного рішення Харківська міська рада при вирішенні питання про надання ОК "Лісопарк" безоплатно земельної ділянки зобов'язана була з'ясувати відповідність правового статусу, мети та підстав створення цього кооперативу вимогам щодо житлово-будівельного кооперативу, які встановлені Житловим кодексом України та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу для того, щоб надавати йому земельну ділянку безоплатно у власність.

Однак, відповідачами ОК "Лісопарк" та Харківською міською радою під час розгляду справи в суді першої інстанції було заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідношень.

Суди попередніх інстанцій, застосовуючи строки позовної давності, правомірно виходили з того, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, що унормовано ч. 4 ст. 267 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч.1 ст.261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Як встановлено судами з протоколу пленарного засідання 31 сесії Харківської міської ради від 25.02.2009р., на якому було прийнято рішення "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" і яким Обслуговуючому кооперативу "Лісопарк" було надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,5001га, по Бєлгородському шосе, 34, на цьому засіданні Ради був присутній перший заступник прокурора міста Харкова Бударний О.В. Таким чином, обізнаність прокурора з оскаржуваним рішенням є доведеною з дати ухвалення рішення 25.02.2009р., яке листом також направлялось до прокуратури міста Харкова.

А у зв'язку із обізнаністю прокурора м. Харкова про прийняття безпосередньо за його участі 25.02.2009 оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

Нездійснення своєчасного прокурорського реагування на прийняті рішення органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків, визначених ч. 2 ст.12, ч. 4 ст.267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

Відтак, на позови прокурорів поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №910/4626/14, яка у відповідності із ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України.

Отже, як правильно встановлено судами, початок перебігу позовної давності щодо оскарження додатку до рішення Харківської міської ради від 25.02.2009 починається саме з дати прийняття цього рішення, з огляду на що, та враховуючи звернення прокурора з даним позовом в квітні 2015 року, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо пропуску прокурором строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Частиною 4 статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги заступника прокурора Харківської області, оскільки судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Оскільки Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2016р. про призначення справи до розгляду заступнику прокурора Харківської області було відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, прокурор не надав доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, то у відповідності із ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги підлягає стягненню з прокуратури Харківської області.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2015р. у справі №922/2023/15 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Стягнути з прокуратури Харківської області до спеціального фонду Держбюджету України (УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код 38004897, ГУ ДКСУ у м.Києві 820019, рахунок 31211254700007 код класифікації доходів бюджету 22030004 символ звітності банку 254) 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

Головуючий суддя І. Алєєва

Судді М. Данилова

Т. Данилова