Постанова № 55455203, 04.02.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12344/15-а

Провадження № 2-а/750/40/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м.Чернігова

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі: судді Жук М.І., за участю секретаря судового засідання Щербак І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігів до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2015 року позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом (уточнений згідно заяви від 25.12.2015 року) до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в якому просить скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1 від 24.11.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні ВП №49448114.

Позов обгрунтовується тим, що оскаржувана постанова є незаконною та передчасною, оскільки судове рішення не виконується з поважних причин, а саме через фактичну відсутність коштів та належного фінансового забезпечення.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справ без його участі та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, просив розглянути справу без його участі, надіслав письмові заперечення проти позову.

Дослідивши наявні по справі докази - суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що на виконанні у відповідача знаходиться зведене виконавче провадження ВП №49448114 з примусового виконання виконавчих листів про стягнення коштів з позивача на загальну суму 12838,32 грн.

Станом на 24.11.2015 року до складу зведеного виконавчого провадження входило 4 виконавчих провадження на загальну суму 32503,24 грн. з виконання постанов державного виконавця, виділених в окреме виконавче провадження за № 48711742 від 21.09.2012 року, № 48661800 від 15.09.2015 року, № 48679716 від 21.09.2012 року та виконавчого листа № 2а/304/11 від 27.09.2011 року про стягнення з УПФУ в м. Чернігові на користь ОСОБА_2 26383,24 грн., які не були виконані позивачем по причині відсутності відповідного бюджетного фінансування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно частини 1 статті 89 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Враховуючи викладене, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Судом встановлено, що позивач не виконав вимогу державного виконавця у звязку з відсутністю коштів, оскільки вони не є власністю Управління та не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного асигнування.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобовязань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку, виконати судове рішення.

Накладення за таких обставин арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження ще більше ускладнює його фінансове становище та ускладнює виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові №21-66а15 від 24.03.2015 року - невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів

Оскільки в позивача були поважні причини невиконання судового рішення, тому постанова про накладення штрафу є незаконною.

Керуючись ст.ст.11, 94, 158-163, 186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігів до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1 від 24.11.2015 року про накладення арешту на майно Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігів автомобіль ГАЗ 31105-101, 2007 року випуску, колір сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та оголошення заборони на його відчуження у зведеному виконавчому провадженні ВП №49448114.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя